Рішення № 35431357, 21.11.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року справа № 919/481/13За позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011)

до Фізичної особи ОСОБА_1 - правонаступника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 136000,00 грн,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Позивач (Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України ) - Дорофєєв Д.А, довіреність № 9/189 від 22.02.2013; Рубльова О.В., довіреність № 9/372 від 22.03.2013;

Відповідач (ОСОБА_1) - не з'явилась.

ВСТАНОВИВ:

Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до ОСОБА_1 - правонаступника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 136 000,00 грн, з яких: штраф у розмірі 68000,00 грн та пеня у розмірі 68000,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 56, 60 ЗУ „Про захист економічної конкуренції" обґрунтовані несплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №27/12-12-РШ від 17.04.2012 та нарахованої у зв'язку з цим пені.

Ухвалою від 04.07.2013 провадження у справі № 919/481/13 за позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до ОСОБА_1 - правонаступника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 136000,00 грн. було припинено на підставі положень пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як спір, що не підлягає вирішенню в господарських судах України, з огляду на те, що станом на 19.04.2013, тобто на дату звернення Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вже не мала статусу суб'єкту господарювання.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04.07.2013 у даній справі було скасовано, справу №919/481/13 передано до господарського суду міста Севастополя для подальшого розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 зі справи №919/481/13 було залишено без змін.

Судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що спір у даній справі підвідомчий господарському суду, оскільки зміст позовних вимог відділення АМК складають вимоги до ФОП ОСОБА_1, пов'язані з виконанням рішення №27/12-12-РШ у зв'язку з ліквідацією цієї фізичної особи-підприємця, тобто означена справа має бути розглянута по суті.

Ухвалою суду від 21.08.2013 справа була прийнята до провадження суддею Господарського суду міста Севастополя Погребняком О.С.

11.11.2013 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 12.11.2013 розгляд справи було призначено на 21.11.2013.

У ході розгляду справи у порядку положень статей 22, 59, 78 Господарського процесуального кодексу України відповідач надала відзив на позовну заяву, вказавши, що позовні вимоги у розмірі 68000,00 грн - суми штрафу визнає в повному обсязі, та просить зменшити розмір нарахованої пені в сумі 68000,00 грн до 5000,00 грн, посилаючись на частину 1 статті 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач просив надати йому розстрочку виконання рішення на 5 років, посилаючись на те, що єдиним джерелом існування для відповідача є пенсія за віком у розмірі 994,00 грн (а.с. 38-39).

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав пояснення на відзив ОСОБА_1, вказавши, що проти зменшення суми сплати пені до 5000 грн заперечує, посилаючись на положення пункту 20.1 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» про відсутність у господарських судів права зменшувати розмір стягуваних штрафу та пені, що позбавляє суд застосовувати приписи пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до даних правовідносин. Також позивач надав згоду на розстрочення виконання рішення в частині стягнення суми пені строком на один рік, з розстрочкою суми штрафу - не погодився (а.с. 59-60).

У судове засідання 21.11.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача у судовому засіданні виклали зміст позовних вимог, просили позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, вказаних в ньому.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2012 № 27/12-12-РШ у справі №27/67-11 визнано дії, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо участі у торгах на закупівлю м'ясопродуктів, надавши на троги сходів в оформленні і зовнішньому вигляді пропозиції конкурсних торгів, які виразилися в однаковому розміщенні тексту, стилі викладу матеріалів, граматичних помилок, допущенні однакових стилістичних конструкцій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Цим же рішенням на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 68000 грн, що підлягає сплаті в двомісячний строк з дня отримання рішення про накладення штрафу (а.с.7-9).

При прийнятті означеного рішення позивач керувався статтями 12-1 і 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтями 48,50, 52 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 року № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482, із змінами і доповненнями, пунктом 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 року за № 90/299, із змінами і доповненнями.

На адресу відповідача було скеровано рішення адміністративної колегії СМТВ АКУ, яке було отримано відповідачем 25.04.2012, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 10).

Несплата штрафу, нарахованого відповідно до рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, стала підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 68000 грн та пені у розмірі 68000 грн за несвоєчасну сплату штрафу, а всього 136000 грн.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

При вирішенні спору суд керується положеннями Закону України „Про Антимонопольний комітет України" №3659-XII від 26.11.1993, Закону України „Про захист економічної конкуренції" №2210-III від 11.01.2001 та чинного законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Порядок виконання рішень про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України встановлено статтею 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" №2210-III від 11.01.2001, згідно з частиною першою якої рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Судом встановлено, що рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення від 17.04.2012 було отримано відповідачем 25.04.2012, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 10).

Також судом встановлено, що означене рішення є таким, що набрало законної сили.

Штраф у розмірі 68000 грн відповідачем у встановлений строк (2 місяця після отримання рішення) сплачений не був, докази сплати штрафу на дату розгляду справи відповідачем не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на таке, сума штрафу в розмірі 68000 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Частиною п'ятою статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

З огляду на положення частини 3 статті 56 Закону, відповідач повинен був сплатити штраф у строк з 26.04.2012 по 27.06.2012.

Згідно з частиною 5 статті 56 Закону нарахування пені припиняється на час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 20.2 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

06.06.2012 було порушено провадження у справі №5020-634/2012 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 17.04.2012 №27/67-11.

Рішенням господарського суду міста Севастополя по справі №5020-684/2012 від 13.07.2012 позов було задоволено, визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2012 №27/67-11.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 13 липня 2012 року у справі №5020-634/2012 було скасовано, прийнято нове рішення - у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2013 по справі №5020-634/2012 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 №5020-634/2012 було залишено без змін.

Таким чином, сплата штрафу прострочена на:

58 днів (з 21.12.2012 - наступний день після прийняття Севастопольським апеляційним господарським судом постанови по справі №5020-634/2012 до 17.02.2013 - день, що передує дню прийняття Вищим господарським судом України ухвали про порушення провадження у справі №5020-634/2012).

28 днів (з 06.03.2013 - наступний день після прийняття Вищим господарським судом України постанови по справі №5020-634/2012 до 02.04.2013).

Тобто, сплата штрафу прострочена на 86 днів.

Позивачем було нараховане відповідачеві пеню 0,015(1,5%) *68000=1020,00 грн (пеня за один день прострочення); 1020,00 * 86=87720,00 грн (пеня за 86 днів).

Однак, враховуючи те, що відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 68000 грн.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

У ході розгляду справи відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої пені до 5000 грн.

Позивач у судовому засіданні проти зменшення розміру пені заперечував, посилаючись на положення пункту 20.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", згідно з якою Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис пункту 3 статті 83 ГПК, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.

Суд, визнав вимоги позивача про стягнення суми пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі - 68000 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 68000 грн. - сума штрафу, 68000 грн. - сума пені, а всього 136000,00 грн.

Також відповідач у ході розгляду справи просив надати йому розстрочку виконання рішення строком на 5 років, у зв'язку з припиненням відповідачем підприємницької діяльності з 06.11.2012, а також тім, що єдиним джерелом існування для нього є пенсія за віком, яка станом на квітень 2013 року складає 994 грн.

Представники позивача частково погодили заяву про розстрочку, а саме не заперечували проти розстрочення виконання судового рішення в частині сплати пені строком на один рік, стосовно вимог розстрочення сплати штрафу - з розстрочкою не погодились.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення таким, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.

До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача та неможливість виконати рішення суду в короткий термін, суд визнав за необхідне розстрочити виконання рішення в частині стягнення пені у сумі 68000 грн строком на 12 місяців.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського райну, ЕДРПОУ 38022916, банк одержувача: ГУ ДКСУ у місті Севастополі, код банку (МФО): 824509, рахунок №31110106700007, призначення платежу: код бюджетної класифікації доходів 21081100) 68000 грн. - суму штрафу та 68000 грн. - суму пені, а всього 136000,00 грн. (сто тридцять шість тисяч грн.00).

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення пені у розмірі 68000 грн на 12 місяців та вчиняти стягнення пені наступним чином:

до 31.12.2013 - 7500 грн

до 31.01.2014 - 5500 грн

до 28.02.2014 - 5500 грн

до 31.03.2014 - 5500 грн

до 30.04.2014 - 5500 грн

до 31.05.2014 - 5500грн

до 30.06.2013 - 5500 грн

до 31.07.2014 - 5500 грн

до 31.08.2014 - 5500 грн

до 30.09.2014 - 5500 грн

до 31.10.2014 - 5500 грн

до 30.11.2014 - 5500 грн

3. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету м. Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)» суму судового збору у розмірі 2720 грн. (дві тисячі сімсот двадцять грн).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.11.2013

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 22.11.2013