Рішення № 35431309, 14.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18547/13

14.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Вагоновимірювальні системи”

до Комунального підприємства “Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління”

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін: не з’явились.

СУТЬ СПОРУ:

25 вересня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Вагоновимірювальні системи” (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 02/09 від 02 вересня 2013 р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства “Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” Комунального підприємства “Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” (відповідач) заборгованості за договором № В-559/12 від 12 липня 2012 року в сумі 18 302,50 грн. з них основного боргу – 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) та пені /п. 7.2. договору/ – 8302,50 грн. (вісім тисяч триста дві гривні 50 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором № В-559/12 від 12 липня 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному оплату вартості виготовленого та поставленого йому позивачем, як Виконавцем, обладнання, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 22.10.2013р. через канцелярію подав до суду клопотання № 17/10/3 від 17.10.2013р. «Про зменшення позовних вимог» в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вагоновимірювальні системи» просить суд стягнути з Комунального підприємства “Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” заборгованості за договором № В-559/12 від 12 липня 2012 року в сумі 10 746,20 грн. з них основного боргу – 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) та пені /п. 7.2. договору/ – 746,20 грн. (сімсот сорок шість гривень 20 копійок).

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 22.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 року розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників відповідача відкладено до 14.11.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2012 року між позивачем (надалі – Виконавець або Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту – Замовник або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір № В-559/12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі – Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець виготовляє та передає, а Замовник приймає та оплачує: ваги підкладні платформні ВП.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму – 45 000,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково, зокрема на суму 10 000,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі – 10 000,00 грн., що становить 20 000,00 грн. (основна сума плати згідно п. 3.1.2. Договору) – 10 000,00 грн. (часткова оплата).

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 12 липня 2012 року між сторонами укладено договір № В-559/12 згідно п. 1.1. якого Виконавець виготовляє та передає, а Замовник приймає та оплачує: ваги підкладні платформні ВП.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в липні 2012 року позивач передав товар на суму 45 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 431 від 26.07.2012р. (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідній накладній.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 3.1., 3.1.2. Договору встановлено, що оплату проводиться в національній валюті України по банківським реквізитам Виконавця, згідно виставленого рахунку в розмірі 20 000,00 грн. – протягом 31-го календарного дня після поставки продукції.

З матеріалів справи слідує, що в серпні 2012 року Покупець перерахував на користь Продавця 10 000,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 732 від 16.08.2012р. (платіжне доручення міститься в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. та 22.10.2013р. відповідача було зобов’язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на листопад 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 10 000,00 грн. з розрахунку 20 000,00 грн. (основна сума плати згідно п. 3.1.2. Договору) - 10 000,00 грн. (частково оплачений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 7.2. Договору випливає, що за порушення строків оплати (п. 3.1.2.) Замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% вартості за кожний день прострочки.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за неналежне виконання Покупцем зобов'язань за Договором щодо оплати товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 745,90 грн. пені, що становить:

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

10000.00

29.08.2012 - 26.02.2013

182

7.5000 %

0.041 %*

745.90

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданого позивачем клопотання № 17/10/3 від 17.10.2013р. «Про зменшення позовних вимог», підлягають частковому задоволенню про стягнення 10 745,90 грн. з них основного боргу – 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) та пені /п. 7.2. договору/ – 745,90 грн. (сімсот сорок п’ять гривень 90 копійок).

Щодо господарських витрат у справі № 910/18547/13.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить – 10 746,20 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 720,33 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” (ідентифікаційний код 03333937, адреса: 03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, буд. 3, р/р 26004301230543 в Жовтневому відділенні Промінвеетбанку, МФО 322067, р/р 26007056101160 в філіалі «Київ-Сіті» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380775), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Вагоновимірювальні системи” (ідентифікаційний код 36495890, адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, просп. Газети «Правда», буд. 29, кім. 416, р/р 26002060195699 в КБ «Приватбанк», МФО 305299), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу – 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень), пені – 745,90 грн. (сімсот сорок п’ять гривень 90 копійок) та судові витрати – 1 720,33 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 33 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/18547/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.11.2013р.

Суддя О.В. Котков