Постанова № 35431240, 20.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року справа №812/5024/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Борисовій А.А.,

за участю: представника позивача Фісенко Я.О. (довіреність від 01.04.2013 р.),

представника відповідача Сороки Є.Ф. (довіреність від 02.01.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» до виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в акті перевірки № 04-12-84 від 18.04.2013 р. порушень вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і скасувати рішення № 69/04-09-1450 від 07.05.2013 р. про повернення коштів фонду у розмірі 3420,91 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 1710,46 грн., винесеного на підставі цього акта.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що, оскільки з учнями, які проходили виробничу практику на ВП «Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» укладені трудові договори, а виплачувана винагорода входить до фонду заробітної плати, то на належні суми учням нараховувався та утримувався відповідно до норм діючого законодавства податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок, тобто, вони вважаються застрахованими особами і на них повинен поширюватись Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 18 квітня 2013 року Луганським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі наказу від 01.04.2013 №139 та направлення від 05.04.2013 №84 було проведено планову документальну перевірку ВП «Шахтоуправління імені Ф.Е. Дзержинського» ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" з питань правомірності використання коштів Фонду за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 18.04.2013 №04-12-84 (а. с. 14-20).

В ході перевірки встановлено, що вибірковою перевіркою дотримання діючого законодавства при призначенні, розрахунку і виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності позивачем порушено вимоги ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а саме: комісією з соціального страхування ВП «Шахтоуправління імені Ф.Е. Дзержинського» ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" призначено та виплачено матеріальне забезпечення учням професійного гірничого ліцею, Ровеньківського професійного будівельного ліцею, Ровеньківського техніко-економічного коледжу, які проходили виробниче навчання і виробничу практику на підставі договорів, внаслідок чого неправомірно витрачені страхові кошти.

На підставі акта перевірки від 18.04.2013 Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Виконавча дирекція Луганського обласного відділення було прийнято рішення №69/04-09-1450 від 07.05.2013 про повернення коштів Фонду в сумі 3420,91 грн., та застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1710,46 грн. (а. с. 13).

Обставини зазначеного відповідачем порушення полягають в тому, що між позивачем та Ровеньківським професійним гірничим ліцеєм, Ровеньківським професійним будівельним ліцеєм та Ровеньківським техніко-економічним коледжем укладені договори про надання робочих місць для проходження учнями виробничої практики, на виконання яких позивачем видані накази про прийняття учнів цих учбових закладів на роботу для проходження виробничої практики (а.с.7-12).

В подальшому на підставі листків непрацездатності комісією з соціального страхування ВП «Шахтоуправління імені Ф.Е. Дзержинського» ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" було призначено та виплачено матеріальне забезпечення учням професійного гірничого ліцею, які проходили виробниче навчання і виробничу практику на підставі договорів.

Сторонами не оспорюються фактичні обставини справи, спірним є правомірність використання позивачем коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення за листками тимчасової непрацездатності учням , які проходили виробничу практику.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 №2240-ІІІ (далі - Закон №2240), загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 2 цього Закону, застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ст. 6 Закон №2240, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Відповідно до п. 7 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 №992 (далі - Порядок №992), учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються.

Відповідно до пункту 8 Порядку №992, професійно-технічний навчальний заклад та підприємство, що надає робочі місця або навчально-виробничі ділянки, не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання та виробничої практики зобов'язані укласти на основі типового договору, що додається, договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики. У договорі зазначається кількість учнів, слухачів за професіями, спеціальностями та спеціалізаціями, терміни, умови і порядок проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення відповідних умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, інші взаємні зобов'язання сторін та термін дії договору.

Відповідно до п. 9 Порядку №992 перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів чи створює учнівські самостійні навчально-виробничі підрозділи та визначає відповідно до змісту робочих навчальних програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).

Відповідно до пункту 17 Порядку №992, за всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, є платниками єдиного внеску (пункт 2 частини першої статті 4 Закону ).

Базою для нарахування єдиного внеску для зазначених платників є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" , та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону ).

Водночас, відповідно до пунктів 7, 8 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, учні, слухачі учбових закладів, які згідно з договором, укладеним між професійно-технічним навчальним закладом та підприємством, проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві, не включаються до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 14.08.2012 №18973/03-20 щодо нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум заробітної плати, яка виплачується учням за час навчальної практики, учні, які проходять виробничу практику, не є штатними працівниками підприємства, а отже, не перебувають у трудових відносинах з підприємством, тому єдиний внесок на заробітну плату учнів, яка виплачується їм при проходженні виробничої практики, не нараховується та не утримується.

Даючи аналіз наведеним правовим нормам, суд першої інстанції дійшов висновку, що учні, які проходять виробничу практику не є найманими працівниками і, як наслідок, не є застрахованими особами відповідно до Закону №2240.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.10 Порядку №992, з моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки на них відповідно до законодавства про охорону праці поширюються права та обов'язки щодо виконання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню нарівні з відповідними працівниками підприємства.

За фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок (п.17 Порядку).

При цьому, статтею 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В свою чергу, відповідно до ст.1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Поняття трудового договору визначено статтею 21 КЗпП України, де зазначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ч.3 ст.24 КЗпП).

Як наголошувалось вище, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору.

З матеріалів справи вбачається і не заперечувалось сторонами, що учні були прийняті позивачем на роботу для проходження виробничої практики на підставі наказів (а.с.7-12), під час проходження виробничої практики отримували заробітну плату, з якої позивачем утримувався єдиний соціальний внесок, при цьому, в Таблиці 6. «Відомості про нарахування заробітку (доходу) застрахованим особам», вони зазначені як застраховані особи (а.с.67-78).

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, при цьому, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно було надано за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності матеріальну допомогу на підставі листків тимчасової непрацездатності учням, які проходили виробничу практику і які під час її проходження були застрахованими особами у позивача, тому позовні вимоги в частині скасування рішення Фонду №69/04-09-1450 підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо викладення в акті перевірки порушень вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" протиправними, вони, на погляд судової колегії, не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

В свою чергу, складення акта №04-12-84 за результатами проведення перевірки є способом реалізації відповідачем своїх повноважень як органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

При цьому, сам акт на відміну від оспорюваного рішення №69/04-09-1450 не тягне за собою виникнення будь-яких прав та обов»язків для позивача, тобто не порушують його права та інтереси. тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права при помилковому застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і, відповідно до п.4 ст.202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір при поданні позову в сумі 149,12 грн. (а.с.3,27,35) та під час апеляційного оскарження - 74,57 грн.(а.с.106), загалом 223,69 грн.ё які йому мають бути повернуті з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 111,85 грн.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року в адміністративній справі № 812/5024/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» до виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 69/04-09-1450 від 07.05.2013 р. про повернення коштів фонду у розмірі 3420,91 грн., та застосування фінансових санкцій у розмірі 1710,46 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 111 (сто одинадцять) гривень 85 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова в повному обсязі складена 25 листопада 2013 року.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко