Постанова № 35430125, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року справа № 826/16103/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000762204 від 18.09.2013

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» (надалі – ТОВ «Обербетон-Інвест», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі – ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000762204 від 18.09.2013.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначене порушення не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, винесене податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 №0000762204 щодо зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 11166,67грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача до суду не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Обербетон-Інвест» зареєстроване Святошинською районною у м.Києві державною адміністрацією 26.06.2007 №10721020000020662 та взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 28.12.2005 №39965.

На підставі наказу від 28.08.2013 №357, повідомлення від 28.08.2013 №79/26-57-22-04-22 та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Обербетон-Інвест» (код ЄДРПОУ 35223245) з питань дотримання вимог правильності обчислення сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Лікон Україна» (код ЄДРПОУ 37447345) за період з 01.01.2013 по 31.01.2013.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 04.09.2013 №144/26-57-22-04/35223245, яким встановлено порушення ТОВ «Обербетон-Інвест» п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 всього на суму ПДВ 11166,67грн., в т.ч. по періодах: січень 2013 року – загальний обсяг операцій – 67000,02грн. в т.ч. ПДВ 11166,67грн.

Перевірка проводилась згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, Податкового кодексу України. В той же час, з матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем (зафіксовано в акті перевірки), позивачем надавалися відповіді на запити відповідача, а також підтверджуючі документи щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Лікон Україна». Зазначене свідчить про відсутність підстав для проведення документальної позапланової перевірки згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Обербетон-Інвест» (Покупець) та ТОВ «Лікон Україна» (Постачальник) укладено договір поставки допоміжних товарів №9 від 17.01.2012. Відповідно до умов даного Договору Постачальник зобов’язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити Допоміжні товари.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Лікон Україна» виписано ТОВ «Обербетон-Інвест» первинні документи, зокрема:

- видаткові накладні №16 від 18.01.2013, №14 від 18.01.2013, №15 від 18.01.2013;

- податкові накладні №11 від 18.01.2013, №19 від 18.01.2013, №14 від 18.01.2013, №13 від 18.01.2013;

- платіжні доручення №7570 від 18.01.2013, №7569 від 18.01.2013, №7566 від 18.01.2013, №7568 від 18.01.2013;

- акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.01.2013, від 31.05.2013;

- акт №104 від 31.01.2013 про використання матеріалів, інструментів та пристроїв;

- рахунки на оплату №6 від 11.01.2013, №7 від 11.01.2013, №8 від 11.01.2013, №10 від 14.01.2013.

На думку представника позивача, перераховані документи, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит за перевіряємий період.

Податковим органом під час перевірки позивача використано інформацію, викладену в акті ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС від 29.05.2013 №2428/2220/37447345 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лікон Україна» (ЄДРПОУ 37447345) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Діас» (код ЄДРПОУ 37730300) за липень 2012 року, ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код ЭДРПОУ 32799525) за червень-липень 2012 року, ТОВ Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 37818657) за березень 2012р., липень 2012р., ТОВ «Фірма «Асіа» (код ЄДРПОУ 38203305) за листопад 2012р., січень-лютий 2013р.

Зазначеним актом від 29.05.2013 №2428/2220/37447345 встановлено наступне. ТОВ «Лікон Україна» (замовник) уклало договір №02-031112 від 03.11.2012 про надання рекламних послуг з ТОВ «Фірма «Асіа» (виконавець), відповідно до якого Замовник зобов’язується надати послуги з розпорядження друкованих матеріалів замовника безпосередньо Виконавцем, виготовлення рекламних послуг з розповсюдження друкованих матеріалів замовника безпосередньо Виконавцем, виготовлення рекламних листівок, виготовлення рекламних буклетів. Згідно акту 30.11.2012 про прийняття робіт до вищезазначеного договору Виконавцем ТОВ «Фірма «Асіа» виконано та передано Замовнику ТОВ «Лікон Україна» наступні роботи: розповсюдження рекламних листівок та буклетів, виготовлення рекламних листівок та рекламних буклетів, загальна сума договору склала 28000,00грн. в т.ч. ПДВ 4666,67грн.

Відповідно до вищезазначених документів ТОВ «Лікон Україна» (Замовник), отримано від ТОВ «Фірма «Асіа» (Виконавець), за листопад 2012 року податкову накладну №687 від 30.11.2012.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Лікон Україна» до податкового кредиту з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Фірма «Асіа» у листопаді 2012 року включено суму у розмірі 4666,67грн.

Первинні документи, що підтверджують факт сплати (перерахування коштів) ТОВ «Лікон Україна» до перевірки не надані.

Відповідно до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (контрагенти)» наявна розбіжність між податковим кредитом ТОВ «Лікон Україна» та податковими зобов’язаннями ТОВ «Фірма «Асіа» в листопаді 2012р. в сумі 4666,67грн.

Крім того, ТОВ «Лікон Україна» (Покупець) укладено договір поставки з ТОВ «Фірма «Асіа» (Постачальник) №12/2-48 від 25.02.2013 відповідно до якого Постачальник зобов’язується сплатити певні грошову суму і прийняти товар. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погодженій Постачальником специфікації №1 від 25.02.2013 до договору на суму 28000,00грн., в т.ч. ПДВ 4666,67грн. Згідно р.4 договору поставки №12/2-48 від 25.02.2013 розрахунки здійснюються у розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Лікон Україна» до податкового кредиту з податку на додану вартість по контракту ТОВ «Фірма «Асіа» у лютому 2013р. включено суму розмірі 12166,67грн.

Відповідно до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України (контрагенти)» наявна розбіжність між податковим кредитом ТОВ «Лікон Україна» та податковими зобов’язаннями ТОВ «Фірма «Асіа» в лютому 2013р. в сумі 12166,67грн.

ТОВ «Лікон Україна» (Покупець) укладено договір поставки з ТОВ «Фірма «Асіа» (Постачальник) №1-140113 від 14.01.2013, відповдіно до якого Постачальник зобов’язується передати Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов’язується сплатити певну грошову суму і прийняти товар. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погодженій Постачальниками специфікації №1 від 14.01.2013 до договору на суму 63500,00грн. в т.ч. ПДВ 10583,33грн. Згідно р.4 договору поставки №1-140113 від 14.01.2013 розрахунки здійснюються у розрізі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника.

Первинні документи, що підтверджують факт сплати (перерахування коштів) ТОВ «Лікон Україна» до перевірки не надані.

Відповідно до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України (контрагенти)» наявна розбіжність між податковим кредитом ТОВ «Лікон Україна» та податковим зобов’язанням ТОВ «Фірма «Аіса» в січні 2013 року в сумі 10583,33грн.

Правочини, нібито укладені між ТОВ «Лікон Україна» та підприємствами покупцями, не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Податковий орган вважає, що, оскільки ТОВ «Лікон Україна» є основним постачальником позивача у січні 2013 року, укладений між ними правочин не спрямований на реальне настання наслідків, отже, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Тобто, позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за січень 2013 року податкові накладні з реквізитами контрагента-постачальника ТОВ «Лікон Україна».

Оцінюючи подані сторонами докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Суд звертає увагу на те, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Згідно пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону).

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з акту перевірки позивача, ним надавались відповідачеві належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагента, що підтверджує факт їх наявності. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за договором з контрагентом. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов’язкових реквізитів.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на акт ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС від 29.05.2013 №2428/2220/37447345 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лікон Україна» (код ЄДРПОУ 37447345) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Діас» (код ЄДРПОУ 37730300) за липень 2012р. ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код 32799525) за червень-липень 2012р, ТОВ «Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 37818657) за березень 2012р., липень 2012р., ТОВ «Фірма «Асіа» (код ЄДРПОУ 38203305) за листопад 2012 р., січень-лютий 2012р., як на доказ недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Лікон Україна», оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №9 від 17.01.2012 недійсним.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги ТОВ «Обербетон-Інвест» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 18.09.2013 №0000762204.

Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70коп. на користь ТОВ «Обербетон-Інвест» (м. Житомир, вул. Баранова, 89, код ЄДРПОУ 35223245) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (м. Київ, вул. Верховнина, 9, код ЄДРПОУ 38760467) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук