Ухвала суду № 35429949, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

?

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 823/2663/13-а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Земпроект» до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання неправомірними дій, скасування рішення про часткову відмову у фінансування та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Земпроект» (надалі за текстом - «ТОВ «Земпроект») звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати (надалі за текстом - «Дирекція Фонду») щодо часткової відмови у нарахуванні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності. Позивач просив також скасувати рішення № 31 від 08.07.2013 р. про часткову відмову у фінансуванні та зобов'язати відповідача вчинити дії з проведення фінансування шляхом виплати матеріальної допомоги по тимчасовій втраті працездатності в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та у розмірах, вказаних у заяві-розрахунку № 52 від 17.06.2013 р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Дирекція Фонду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2013 року ТОВ «Земпроект» подало до Дирекції Фонду заяву-розрахунок № 52, згідно якої позивач просив здійснити фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності директору товариства ОСОБА_1 у розмірі 26 707 грн. 50 коп.

26 червня 2013 р. головним спеціалістом відділу соціальних виплат і перевірок страхувальників Дирекції Фонду проведено позапланову перевірку дотримання норм чинного законодавства при нарахуванні матеріального забезпечення застрахованим особам, що заявлено до фінансування за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Результати перевірки оформлено актом № 437 від 26.06.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст.ст. 35, 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (надалі за текстом - «Закон № 2240-III») внаслідок необґрунтованого врахування додаткової заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності.

Такий висновок Дирекція Фонду обґрунтувала наступним.

Відповідно до штатного розпису посадовий оклад директора ТОВ «Земпроект» складає 4 200 грн.

В розрахунковий період, крім основної заробітної плати, враховано і додаткову заробітну плату, виплачену ОСОБА_1 в листопаді 2012 р. у розмірі 14 000 грн.

На думку відповідача додаткову заробітну плату виплачено з порушенням вимог чинного законодавства з огляду на те, що колективний договір на підприємстві відсутній, а відтак вона не може враховуватись при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.

На підставі наведених висновків Дирекцією Фонду прийнято рішення № 31 від 08.07.2013 р. про часткову відмову у фінансуванні.

Цим рішенням ТОВ «Земпроект» зменшено суму фінансування згідно заяви-розрахунку від 18.06.2013 р. на 21 875 грн.

Відповідно до статті 1 Закону № 2240-III загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 4 Закону № 2240-III право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 3 частини 1 статті 13 Закону № 2240-III на виконавчу дирекцію Фонду покладено обов'язок із здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 27 страхувальник має право на фінансування з коштів Фонду фактичних витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням

З змістом статті 35 Закону № 2240-III при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» (надалі за текстом - «Порядок»).

Згідно пункту 7 Порядку середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР визначає заробітну плату, як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Закону додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Таким чином, додаткова заробітна є складовою структури заробітної плати та підлягає врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи фінансування ТОВ «Земпроект» згідно заяви-розрахунку від 18.06.2013 р., порушив указане право позивача.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність колективного договору на підприємстві обґрунтовано не взяті судом до уваги.

Із матеріалів справи вбачається, що заробітна плата на підприємстві нараховується відповідно до Положення про оплату праці працівників ТОВ «Земпроект», затвердженого директором товариства 15.11.2010 р. та погодженого уповноваженим представником від трудового колективу з питань оплати праці, дотримання норм і гарантій (протокол № 14 загальних зборів учасників товариства від 15.11.2010 р.), яке передбачає можливість нарахування додаткової заробітної плати.

При цьому, наказом директора ТОВ «Земпроект» № 95 від 30.11.2012 р., погодженим уповноваженим представником від трудового колективу з питань оплати праці, дотримання норм і гарантій, додаткову заробітну плату було виплачено всім працівникам підприємства з урахуванням фінансового стану та особистого внеску кожного.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про правильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права, та не вбачає підстав для скасування постанови з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 19 листопада 2013 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.