Постанова № 35429453, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 листопада 2013 року 09 год. 49 хв. № 826/12507/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Укрспецконструкція" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірними дій відповідача та протиправним і скасування його рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 04 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 серпня 2013 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Укрспецконструкція" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Приємна пропозиція" (також далі - ТОВ "Приємна пропозиція") за період із 01 липня по 30 вересня 2012 року.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що перевірку позивача проведено безпідставно, а висновки, зроблені за результатами такої перевірки, не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 08 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13 вересня 2013 року представником позивача надано до суду заяву про зміну позовних вимог, яка по суті є заявою про їх збільшення, а саме, окрім первинної вимоги, також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26 лютого 2013 року № 0001062220 (також далі - оскаржуване рішення). Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 19 серпня 2013 року та поданих до суду через канцелярію 25 вересня 2013 року. Пояснили, що перевірку позивача проведено у чіткій відповідності до податкового законодавства, а оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 04 лютого 2013 року складено акт № 318/22-205/31030585 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Приємна пропозиція" за період із 01 липня по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2012 року у розмірі 273735,00 грн., чим порушено підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, підпункт 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 26 лютого 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 273735,00 грн. за основним платежем та у розмірі 136868,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання неправомірними дій відповідача та протиправним і скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 31 січня 2013 року № 210 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

Вказаний наказ відповідачем оформлено у зв'язку з тим, що на письмовий запит від 20 вересня 2012 року № 10195/10/22-508 позивачем надано письмові пояснення від 04 жовтня 2012 року № 195 та запитувані документи, але не у повному обсязі, тому без проведення перевірки неможливо встановити факт товарності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Приємна пропозиція".

До того ж, як стверджували у ході судового розгляду справи представники відповідача, суб'єкт владних повноважень має право діяти у межах наданих йому дискреційних повноважень у разі використання таких повноважень з метою, для якої вони надані. Тобто, оцінивши письмові пояснення позивача та надані ним документи на підтвердження таких пояснень, відповідач правомірно прийшов до висновку про недостатність повідомленої інформації та необхідність проведення перевірки.

Стосовно оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на тому, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Приємна пропозиція" не мали реального характеру, а тому позивач не мав права формувати на підставі складених за такими операціями документами дані податкового обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, підпункт 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, з викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши викладені положення та враховуючи, що представником позивача не надано суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення між позивачем та ТОВ "Приємна пропозиція" господарських операцій, хоча про необхідність надання таких доказів судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правильність висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток.

Зокрема, представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Приємна пропозиція" надано суду тільки копії укладеного між вказаними суб'єктами господарювання договору поставки від 02 липня 2012 року № 0207, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, податкової звітності, товарно-транспортних накладних і довіреностей. Інші, наявні у матеріалах справи документи, надані представником позивача, не є належними і допустимими доказами реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Приємна пропозиція".

До того ж, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії акту від 20 вересня 2012 року № 3796/22-9/37264435 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Приємна пропозиція" щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за липень 2012 року (також далі - акт № 3796/22-9/37264435), господарські операції вказаного товариства не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для таких операцій, що свідчить про їх нереальність. Крім того, не підтверджено факт отримання ТОВ "Приємна пропозиція" товарів (робіт, послуг) від контрагентів-продавців у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) первинних документів, які б підтвердили зворотне. Фінансово-господарська діяльність ТОВ "Приємна пропозиція" здійснюється поза межами правового поля, у зв'язку з чим відповідні правочини між вказаним товариством та його контрагентами носять фіктивний характер, тобто є такими, які вчинено без мети настання правових наслідків, які обумовлювались ними.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 зазначено, що судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, значення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.

Слід зазначити, що у матеріалах справи міститься копія постанови Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року у справі № К/800/15324/13, якою відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Приємна пропозиція" про визнання протиправним дій щодо проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено акт № 3796/22-9/37264435.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача та протиправним і скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства "Укрспецконструкція" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірними дій відповідача та протиправним і скасування його рішення є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Укрспецконструкція".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 11 листопада 2013 року