Ухвала суду № 35428905, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/800/50725/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 р.

у справі № 821/1126/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Час Фортуни»

до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Час Фортуни» (далі - позивач, ТОВ «Час Фортуни») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 р. № 0001892200, № 0001902200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р. скасовано і прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 р № 0001892200 та № 0001902200.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 р і залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 р.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржене судове рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04.03.2013 р. по 06.03.2013 р., на підставі направлення від 04.03.2013 р. №338/22.4, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 04.03.2013 р. №444, посадовими особами ДПІ у м.Херсоні було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Час Фортуни» з питання підтвердження господарських відносин з ПП «Островок» та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від ПП «Островок» за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 07.03.2013 р. №1527/22.4/35468960 та встановлено порушення позивачем вимог частин першої-п'ятої статті 203, частин першої-другої статті 215, частини першої статті 216, частин першої-другої статті 234, статей 626, 629, 655, 656, 658, 662, частини другої статті 689, частини другої статті 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Час Фортуни» при придбанні послуг у ПП «Островок» у жовтні 2012 року; підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 117 899 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у жовтні 2012 року, яка підлягала до сплати в бюджет на суму податку на додану вартість в жовтні 2012 року - 106 580 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.03.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0001892200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 186 848 грн., з яких за основним платежем на 11 7899 грн., за штрафними санкціями на 58 949 грн. та № 0001902200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 159 870 грн., з яких за основним платежем на 106 580 грн., за штрафними санкціями на 53 290 грн.

Як вбачається із згаданого акту перевірки фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток стали висновки податкового органу щодо безтоварності операцій ТОВ «Час Фортуни» з ПП «Островок» у жовтні 2012 року.

Так, під час проведення податкової перевірки ДПІ у м. Херсоні було використано акт перевірки від 30.01.2013 р. № 852/22-4/1848906 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Островок» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками, та з контрагентами покупцями за жовтень 2012 року, яким встановлено, що вказаний контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій із поставки товарів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення рішення є правомірними, оскільки надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ПП «Островок» товару, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка товару мала місце, тому наявні у позивача первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, що передбачені чинним законодавством.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Час Фортуни» (покупець) та ПП «Островок» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.08.2012 р. № 08-2, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари в асортименті, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити даний товар. На виконання умов договору на поставлені товари постачальником виписано видаткові та податкові накладні.

Проте, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції, що здійснені на виконання правочину, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаним договором має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення господарської операції.

В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулись оформлені лише документально.

З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем підчас розгляду даної справи не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу про безпідставне заниження валових витрат за вказаний період.

Отже, податковий орган належним чином довів при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій безтоварність господарських операцій за спірним договором та безпідставне заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту позивачем.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 р. № 0001892200 та № 0001902200.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 р. -скасувати, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко