Ухвала суду № 35428175, 16.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р.Справа № 816/3150/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Рекетова С.Є., представника відповідача Орлова М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. по справі № 816/3150/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007001502 від 15.05.2013 року.

31 липня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про відсутність нормативних документів, на підставі яких позивач повинен доводити реальність здійснених ним господарських операцій.

Крім того, зазначає про порушення судом приписів п.п.139.1.9 ст.139 та п.198 ст.198, ст.201 Податкового кодексу.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват -Плюс", ідентифікаційний код 34612067, є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 09.10.2006 року за № 1963, зареєстровано платником податку на додану вартість з 26.07.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200030753 НБ № 289615, індивідуальний порядковий номер 346120620331(а.с. 8).

З 11.04.2013 року по 17.04.2013 року посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Рест-Профі" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року та з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року.

За результатами якої складено акт від 17.04.2013 №2164/15.2/34612067, яким встановлено порушено позивачем п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2012 року на суму 6840 грн., за березень 2012 року на суму 4000 грн., за квітень 2012 року на суму 8600 грн. та відповідно занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 6840 грн., за березень 2012 року на суму 4000 грн., за квітень 2012 року на суму 8600 грн. (а.с. 36).

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що позивачем у січні, березні та квітні 2012 року включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарсько-фінансовим відносинам з ПП "Рест-Профі" у зв'язку з придбанням у останнього консультаційно-інформаційних послуг згідно договору № КИУ04/01/12-01 від 04.01.2012 року.

Крім того, відповідач прийшов до висновку, що надані позивачем до перевірки акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт, обґрунтування вартості, прізвищ осіб, які виконували роботи та спосіб вчинення дій; не надано до перевірки документів, які б дали змогу відстежити, що є результатом замовлених робіт та встановити, яким чином результати цих робіт було використано позивачем у власній господарській діяльності; податкові накладні, виписані ПП "Рест-Профі", оформлені з порушенням вимог п.п. "е" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції з ПП "Рест-Профі" носять безтоварний характер, а тому її результати не можуть бути враховані під час формування податкового кредиту позивача. Крім того, ДПІ у м. Полтаві посилається на висновки актів ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 404/2201/35860329 від 18.05.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Рест-Профі" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року" та № 517/2204/35860329 від 12.06.2012 року "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Рест-Профі".

15 травня 2013 року на підставі висновків акту перевірки від 17.04.2013 року №2164/15.2/34612067 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення №0007001502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 29160 грн., у тому числі: за основним платежем - в сумі 19440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 9720 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс", суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів реальності надання послуг ПП "Рест-Профі" та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Відтак, податкові накладні, були видані ПП "Рест-Профі", яке фактично не виступало виконавцем послуг, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту січня, березня та квітня 2012 року на загальну суму 19440 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012 року між позивачем (замовник) та ПП "Рест-Профі" (виконавець) укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг №КИУ04/01/12-01 (а.с. 91-92), за умовами якого ПП "Рест-Профі" зобов'язується відповідно до завдань позивача надати консультаційно-інформаційні послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору виконавець надає замовнику наступні послуги: 2.1.1. пошук і надання інформації за темою: реклама, рекламна кампанія, основні види і засоби реклами, цільова аудиторія і ефективність певних видів реклами; 2.1.2 консультування виконавцем замовника відносно ефективності розміщення реклами в регіонах України, що становлять інтерес для останнього: види реклами поширені в регіоні, рекламні агентства; 2.1.3 сприяння виконавця у виборі оптимальних для замовника засобів і видів розміщення реклами.

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання і фіксується в актах про надані послуги /пункт 3.1 договору/. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.12.2012 року /пункт 6.1 договору/.

На виконання умов договору ПП "Рест-Профі" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 119 від 27.01.2012 року на суму ПДВ 6840 грн., № 82 від 14.03.2012 року на суму ПДВ 4000 грн., № 205 від 19.04.2012 року на суму ПДВ 8600 грн., на підставі яких суми податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового кредиту відповідно січня 2012 - ПДВ в розмірі 6840 грн., березня 2012 року - ПДВ в розмірі 4000 грн. та квітня 2012 року - ПДВ в розмірі 8600 грн. (а.с. 127-141).

На підтвердження факту передачі послуг згідно укладеного договору позивачем надано до суду копії: рахунків - фактур, актів виконаних робіт та звітів по договору про надання консультаційно- інформаційних послуг (а.с. 93-95, 97-99, 101-103).

Проте, як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, з даних актів виконаних робіт неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Види наданих послуг згідно з актами виконаних робіт носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання цих послуг та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Зокрема, у актах виконаних робіт зазначено, що виконавцем проведено роботи (послуги) відповідно до договору №КИУ04/01/12-01 від 04.01.2012 року, однак, не вказано зміст та обсяг господарських операцій, що виконувалися ПП "Рест-Профі".

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не можуть свідчити про факт виконання робіт ПП "Рест-Профі".

Інших первинних документів, в яких було б чітко визначено, які саме послуги надані ПП "Рест-Профі", які б містили відомості про обґрунтування вартості, спосіб вчинення дій та свідчили б про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу, а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції позивачем надано не було.

Надана позивачем копія роздруківки, яка за твердженням представника позивача отримана на виконання умов договору з ПП "Рест-Профі" (а.с. 142-230), не може бути прийнята до уваги судом з огляду на неможливість встановлення авторства даної роздруківки, оскільки в останній не вказано назви виконавця або його реквізитів. Даний документ являє собою комп'ютерну роздруківку тексту, не містить будь-яких підписів осіб, які здійснювали його виконання або печаток юридичної особи, яка відповідала за його виконання.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено факту надання спірних послуг, а відтак суд не може визначити позивача отримувачем цих послуг, що виключає право позивача віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень позивача щодо збільшення доходів підприємства у 2012 році завдяки співпраці з ПП "Рест-Профі" з посиланням на податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 та 2012 роки, оскільки позивачем не доведено взаємозв'язку між збільшенням доходів у 2012 році та укладенням договору з ПП "Рест-Профі".

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання послуг можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, позивач не надав суду належних доказів реальності надання послуг ПП "Рест-Профі" та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Відтак, податкові накладні, були видані ПП "Рест-Профі", яке фактично не виступало виконавцем послуг, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту січня, березня та квітня 2012 року на загальну суму 19440 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Компанія "Приват-Плюс" про скасування податкового повідомлення-рішення №0007001502 від 15.05.2013 року є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Приват-Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. по справі № 816/3150/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013 р.