Ухвала суду № 35427327, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3978/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Мороз Т.Л., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія" на постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія" до Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2013 року у позові відмовлено повністю.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати зазначену постанову від 28.08.2013 року, оскільки вважає останню незаконною та необгрунтованою у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тєфія" зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 24 травня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 489842.

Відповідно до свідоцтва про взяття на облік платника податків від 28 липня 2010 року № 292, ТОВ «Тєфія» перебуває на податковому обліку у Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області (т.1 а.с.37).

Ірпінською об'єднаною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, підпункту 73.3 статті 74 Податкового кодексу направлено на адресу ТОВ «Тєфія» запит від 25 березня 2013 року № 1033/20/22-4 про надання інформації та її документального підтвердження по господарських відносинах із ФОП ОСОБА_3 за весь період діяльності.

Листом від 5 квітня 2013 № 0504-13/01 позивачем надано податковому органу запитувані документи.

20 червня 2013 року відповідачем прийнято наказ № 358 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тєфія».

У період з 21 червня по 1 липня 2013 року, посадовими особами Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на виконання наказу від 20 червня 2013 року № 358 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тєфія» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ФОП ОСОБА_3 за період з 1 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року. Результати перевірки оформлено актом від 4 липня 2013 року № 798/22-4/35023477.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Тєфія» вимог пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 488069,00 грн в тому числі за вересень 2012 року на суму 27883,00 грн, за листопад 2012 року на суму 139946,00 грн, за грудень 2012 року на суму 153257,00 грн, за січень 2013 року на суму 117600,00 грн та за лютий 2013 року на суму 49383,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Ірпінською об'єднаною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000922204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Тєфія» з податку на додану вартість на 488069,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 122017,25 грн (т.1 а.с.74).

Позивач, вважаючи свої права порушеними, подав позов до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000922204 Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області є правомірним та скасуванню не підлягає.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області області щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тєфія» з питань дотримання вимог податкового законодавства є законними, а оскільки наказ на проведення перевірки є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом виконання, його не може бути скасовано після проведення перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з матеріалами справи, податковий орган направив на адресу позивача запит від 25.03.2013 року № 1033/20/22-4 щодо надання інформації про відображення в Додатках №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій з податку на додану вартість, сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_3, а також відображення у складі валових витрат даних операцій; інформація та її документальне підтвердження щодо подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), які було придбано у ФОП ОСОБА_3

05.04.2013 року позивач надіслав відповідь на запит податкового органу, проте, у відповіді зазначив, що запит складено з порушенням вимог.

Водночас з метою попередження суперечностей та непорозумінь, позивач надав податковому органу певну інформацію щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_3

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що надав на запит податкового органу всі документи, що зазначені в запиті від 25.03.2013 року № 1033/20/22-4 .

Проте, аналізуючи перелік наданої інформації, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що повний перелік запитуваної інформації позивачем наданий не був, зокрема інформації щодо подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), які було придбано у ФОП ОСОБА_3, до запиту не додано.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.3. ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних норм 20 червня 2013 року рекомендованим листом за допомогою поштового зв'язку на податкову адресу ТОВ «Тєфія» направлено повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки та копія наказу, що не заперечується представником позивача.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії, що вичерпав свою дію фактичним виконанням, а тому його не можна скасувати після проведення перевірки.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки правомірними, а наказ про проведення перевірки від 20.06.2013 року № 358 таким, що не підлягає скасуванню.

Що стосується відмови у позові в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000922204 Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи Державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених норм випливає, що витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 28 серпня 2012 року між ТОВ «Тєфія» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір транспортного експедирування № 36, згідно умов якого ТОВ «Тєфія» (Замовник) доручає, а ФОП ОСОБА_3 (транспортний експедитор) зобов'язується за рахунок замовника надати транспортно-експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажу (аудіо/відео техніка) автомобільним транспортом.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором на транспортно-експедиційного обслуговування у справі містяться: товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накладні, заявки, банківські виписки.

Відповідно розділу 2 договору про транспортне-експедирування, ФОП ОСОБА_3 (транспортний експедитор) зобов'язаний за заявкою замовника (ТОВ «Тєфія») організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України, фрахтувати транспортні засоби і забезпечувати їх подачу на склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів, здійснювати роботи, пов'язані з прийманням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів, організовувати охорону вантажів під час їх перевезення тощо.

Відповідно до умов договору ТОВ «Тєфія» (замовник) зобов'язується: здавати вантаж одержувачу на підставі належним чином оформлених документів тощо.

Згідно з інформацією, що наведена в акті перевірки, а саме - висновку експерта СТКЗР Білоцерківського МВ Губань Л.І. від 14 червня 2013 року № 490, підписи на первинних документах по господарським операціям з ТОВ «Тєфія» (товарно-транспортні накладні,рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт) підписані не ФОП ОСОБА_3, а іншою невстановленою особою.

Водночас судом першої інстанції для з'ясування обставин справи було допитано в якості свідка ФОП ОСОБА_3 Останній пояснив, що договір з ТОВ «Тєфія» та первинні документи (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт) він не підписував у зв'язку з великим навантаженням та доручив право підпису іншому працівнику. При цьому, ФОП ОСОБА_3 стверджував, що підписував тільки заявки на перевезення товару.

Судом встановлено, що надані позивачем документи (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт), дійсно підписані не ФОП ОСОБА_3 При цьому, суд вказав, що у вищезазначених первинних бухгалтерських документах відсутнє посилання на довіреність, на яку посилається свідок (її реквізити), тобто, ідентифікувати особу, що підписала первинні документи від імені ФОП ОСОБА_3 не вбачається можливим.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування у ФОП ОСОБА_3 довіреності на представника, що призвело до відображення у оскаржуваній постанові необгрунтованих висновків про те, що первинні документи ФОП ОСОБА_3 підписані невідомими особами, а тому оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Проте, оглянувши наведені позивачем в апеляційній скарзі докази, зокрема, Акт огляду «Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» від 12.09.2012 року, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_5, особі, яка, як вважає позивач підписувала первинні документи від імені ФОП ОСОБА_3, надано право лише представляти інтереси фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_3

При цьому, у зазначеному витязі не вказано про те, що ОСОБА_5 має право підписувати від імені ФОП ОСОБА_3 документи бухгалтерського обліку. Зважаючи на цю обставину, вказаний доказ судом апеляційної інстанції відхиляється.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта, що суд першої інстанції невірно вказав, що для отримання товаро-матеріальних цінностей від ТОВ «Тефія» ФОП ОСОБА_3 потрібна була відповідна довіреність. Однак, варто зауважити, що зазначена інформація не має суттєвого впливу на прийняття остаточного рішення судом.

Окрім того, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не наведено мотивів, з яких не було враховано листи, договори, акти звірки, накладні, податкові накладні, що підтверджують факт надання ФОП ОСОБА_3 послуг з перевезення товарів.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на цю норму, суд не має права брати до уваги тільки певні докази, а інші відхиляти.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем, що вказані ним в апеляційній скарзі документи частково підтверджують факт приймання до перевезення, перевезення товарів; факт використання товарів; реальність вчинення господарських операцій. Однак цих доказів є недостатньо для прийняття рішення про задоволення позовних вимог, оскільки при вирішенні спору суд враховує всі необхідні критерії, які підтверджують правомірне формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, оскільки наявними у справі доказами не підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту при здійсненні господарської діяльності за укладеним договором між ним та ФОП ОСОБА_3

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 24.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.