Ухвала суду № 35425625, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/66250/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011

у справі № 2а-3258/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Віраж»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Віраж» (далі по тексту - позивач, ПП «Віраж») звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі по тексту - відповідач-1, Ленінська МДПІ у м. Луганську) та Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області (далі по тексту - відповідач-2, ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000932301/0/1070/23-30199354/4314 від 06.08.2004.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області було проведено позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Віраж» щодо правильності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року та встановлено порушення позивачем пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) - підприємством безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 49000,00 грн. по придбанню товару, який фактично не існує, в результаті чого було зменшено від'ємне значення суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за червень 2003 року на суму 48998,00 грн. На підставі вказаних висновків прийнято спірне податкове повідомлення-рішення та застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 9799,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу від 05.06.2003, який був укладений між ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» та ПП «Віраж», базис поставки франко-перевізник; місце поставки Луганськ, транспортні витрати входять до ціни товару. Предметом цього договору був цукор-пісок в кількості 113 тон за ціною 2601,77 грн. за тону у тому числі ПДВ. Сума договору складала 294000,00 грн. Факт передачі цукру-піску підтверджується накладними від 05.06.2003, від 07.06.2003, від 09.06.203, від 11.06.2003, від 13.03.2003, від 15.06.2003.

Податковий кредит в сумі 49000,00 грн. позивачем був сформований на підставі податкової накладної від 15.06.2003 №3, яка була виписана ДП «Гріф» ТОВ «Дакс».

Згідно довідки №739/23-227 від 10.12.2003 про результати позапланової перевірки ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» з питань взаємовідносин з ПП «Віраж» за червень 2003 року було підтверджено факт відвантаження на адресу ПП «Віраж» та проведено в бухгалтерському обліку товару згідно умов зазначеного договору. ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» було включено до податкових зобов'язань з ПДВ суму згідно податної накладної №3 від 15.06.2003, а саме: 294000,00 грн. у тому числі ПДВ - 49000,00 грн. (ТМЦ - Цукор 113 тон). Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній були включені до податкового зобов'язання відповідного періоду та були відображені покупцем у книзі обліку продажу товарі (робіт, послуг) за червень 2003 року). За результатами перевірки порушень встановлено не було.

Таким чином, згідно договору та матеріалів справи поставка цукру від ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» до ПП «Віраж» здійснювалась за рахунок продавця - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс», що не заперечується сторонами.

Щодо наявності у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення цукру, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що обов'язок виписування, оформлення та передачі товарно-транспортної накладної вантажоодержувачу (ПП «Віраж) покладається пунктом 11.5 Наказу №363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997, на замовника (вантажовідправника - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс»). Тобто, договір на перевезення вантажу (цукру-піску у кількості 113 тон) враховуючи те, що цукор був постановлений за рахунок продавця - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс», який фактично був вантажовідправником, міг бути оформлений лише між ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» та перевізником, товарно-транспортні накладні, які повинні були підтвердити факт транспортування товару від ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» до м. Луганську повинен був виписати (зберігати) та передати позивачу ПП «Віраж» (вантажоодержувачу) продавець - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» через водія перевізника.

Враховуюче викладене, ПП «Віраж» не може мати певні негативні наслідки за дії або бездіяльність своїх контрагентів в частині порушення обов'язку щодо виписки, оформлення та зберігання товарно-транспортних накладних чи будь-яких інших порушень в частині ведення бухгалтерського та податкового обліку, тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження представників відповідачів про відсутність товарно-транспортних накладних по всьому ланцюгу постачання цукру-піску.

Посилання відповідачів на безтоварність господарської операції спростовується встановленим фактом подальшого руху придбаного товару від ПП «Віраж» до приватного підприємця ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про результати позапланової перевірки ПП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ПП «Віраж» за квітень 2003 року - червень 2003 року та первинними документами.

Відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Віраж», які б підтверджували факт транспортування цукру, що не були виписані, оформлені та передані його контрагентом - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс», не може бути підставою для відсутності права платника податків (ПП «Віраж) на формування податкового кредиту в розумінні пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров