Ухвала суду № 35425567, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/15366/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Мартинківське»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011

у справі № 2а-8549/10/2270

за позовом Селянського фермерського господарства «Мартинківське»

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької

області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство «Мартинківське» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2008 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2008 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач протягом 2005 року був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, працівниками відповідача 11.09.2008 проведена планова виїзна перевірка селянського фермерського господарства «Мартинківське» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1018/23/30830484 від 31.03.2008.

Згідно акту, перевіркою встановлені порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1. та п.5.9. ст..5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.11.21 та п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі зазначеного Акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000692341/0 від 19.09.2008 року про нарахування податкового зобов'язання на суму 13325 грн. та штрафних санкцій за несплату цього податку в сумі 18291,50 грн., № 0000712341/0 від 19.09.2008 року про нарахування податкових зобов'язань із плати за землю на суму 502,22 грн., штрафних санкцій в сумі 2210 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 320-XIV особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

При цьому, загальна сума доходу підприємства визначається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада1999 року № 290.

Так, для визначення загальної суми доходу підприємства підсумовують кредитові обороти по рахунках 791 «Результат основної діяльності», 792 «Результат фінансових операцій», 793 «Результат іншої звичайної діяльності»та/або використовують показники форми № 2 «Звіт про фінансові результати»(додають дані рядків 035, 060, 110, 120, 130 графа 3).

Згідно із статтею 1 Закону № 320-XIV фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Частиною 7 статті 2 Закону № 320-XIV визначено, що у разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що, питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва у позивача за 2005 рік склала -73,73 %.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Мартинківське» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 у справі № 2а-8549/10/2270слід відхилити, а судове рішення залишити без змін

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Мартинківське» відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Т.М. Шипуліна О.І. Степашко