Ухвала суду № 35425326, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/78574/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Пущенської О.А.,

представника відповідача - Мисливого І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року

у справі № 2а-12349/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2012 року № 0006742230, № 0006752230, № 0006762230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27 серпня 2012 року № 0006742230. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27 серпня 2012 року № 0006752230. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27 серпня 2012 року № 0006762230.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС провела документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої був складений акт від 16 серпня 2012 року № 1154/22-30/31681342.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 25681932,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року - 474312,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 2876697,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 12484601,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 24033199,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 1174421,00 грн.; підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість на загальну суму 16895226,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 760769,00 грн., за травень 2011 року - 1317052,00 грн., за вересень 2011 року - 3570117,00 грн., за жовтень 2011 року - 4539222,00 грн., за листопад 2011 року - 4307461,00 грн., за грудень 2011 року - 2400605,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 2908783,00 грн. за березень 2012 року.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Ферко» неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ТОВ «Вторресурси» та ТОВ «Вернон Шиппінг» товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки перевіркою по ланцюгах постачання не підтверджено факт поставки товарів (робіт, послуг), які згідно первинних документів були придбані позивачем у вказаних контрагентів, з урахуванням того, що в провадженні СУ ДПС в м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270, порушена 25 березня 2012 року, за фактом підроблення документів за частинами 2, 4 cтатті 358 Кримінального кодексу України та за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду фіктивних підприємств, з якими ТOB «Вторресурси» мало взаємовідносини, а в провадженні СУ ДПС в Одеській області знаходиться кримінальна справа №201201100058, порушена за фактом організації невстановленими особами фіктивного підприємництва і навмисного ухилення від сплати податків з використанням ряду підприємств, з якими ТOB «Вторресурси» мало взаємовідносини. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що фінансово-господарські операції позивача з ТOB «Вернон Шиппінг» та ТOB «Вторресурси» мають безтоварний характер, укладені між ними правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

27 серпня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006742230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктами 6, 7, 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Ферко» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 25975538,25 грн., у тому числі: 25681932,25 грн. - за основним платежем, 293606,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

27 серпня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006752230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктами 6, 7, 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Ферко» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 20599578,25 грн., у тому числі: 16895226,00 грн. - за основним платежем, 3704352,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

27 серпня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006762230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктами 6, 7, 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Ферко» розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2012 року на 2908783,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Вторресурси» та ТОВ «Вернон Шиппінг» товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та вказаними контрагентами, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети не підтверджена обвинувальними вироками судів, а також зважаючи на те, що кримінальні справи, на які посилається податковий орган як на підтвердження нікчемності оспорюваних правочинів, були порушені стосовно інших осіб, а не ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторресурси» і ТОВ «Вернон Шиппінг».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Положеннями пунктів 138.6, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

За приписами абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до підпунктів 14.1.185, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності; постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари; продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно положень пунктів 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що фактичне виконання сторонами умов договорів, а саме: з ТOB «Вторресурси» - договору поставки від 01 березня 2011 року № 0203, договору купівлі-продажу від 01 січня 2011 року, договору надання організації транспортних послуг від 01 серпня 2011 року № 08/08, договору надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів від 30 березня 2011 року № 310/А, договору поставки від 01 квітня 2011 року № 0604, договору про надання послуг/виконання робіт з підготовки до опалювальної періоду 2011-2012 років від 01 вересня 2011 року № 799, договору на виконання робіт від 01 серпня 2011 року № 0901/Д, договору купівлі-продажу від 01 лютого 2011 року № 01/02-Г, договору купівлі-продажу від 01 лютого 2011 року № 01/02-Г (т.1 арк. справи 22-45); з ТOB «Вернон Шиппінг» - договору поставки від 01 жовтня 2010 року № 11/10, договору поставки від 01 жовтня 2011 року № 210/11/10, договору надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів від 01 жовтня 2011 року № 10/10/01, договору поставки від 01 жовтня 2011 року № 726/10, договору надання організації транспортних послуг від 01 листопада2011 року № 01/12/11 (т.1 арк. справи8-21) підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними (додаток № 1 арк. справи 1-437, додаток № 2 арк. справи 1-428), перелік та реквізити яких також наведені на 24-29, 52-58, 80-85, 87-92 аркушах акту перевірки. Обставини щодо оплати позивачем вартості придбаних у ТOB «Вторресурси» та ТOB «Вернон Шиппінг» товарів (робіт, послуг) (з урахуванням податку на додану вартість) також знайшли своє відображення на 29-30, 58, 85-86, 92-93 аркушах акту перевірки.

Матеріали справи містять також витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно яких станом на 18 вересня 2012 року ТOB «Вторресурси» і ТOB «Вернон Шиппінг» є належним чином зареєстрованими юридичними особами (т.2 арк. справи 4-10).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність висновків податкового органу щодо безтоварності операцій між позивачем та ТOB «Вторресурси» і ТOB «Вернон Шиппінг».

Судами попередніх інстанцій також правомірно були відхилені доводи податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТOB «Вторресурси» та ТOB «Вернон Шиппінг» договорів у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки доказів на підствердження зазначених обставин матеріали справи не містять, з урахуванням того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків судів, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем або ж ТOB «Вторресурси» чи ТOB «Вернон Шиппінг» органом державної податкової служби в процесі розгляду справи не надано, з урахуванням того, що кримінальна справа № 50-6270, порушена 25 березня 2012 року за фактом підроблення документів за частинами 2, 4 cтатті 358 Кримінального кодексу України та за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду фіктивних підприємств, яка знаходиться в провадженні СУ ДПС в м. Києві, та кримінальна справа № 201201100058, порушена за фактом організації невстановленими особами фіктивного підприємництва і навмисного ухилення від сплати податків з використанням ряду підприємств, яка знаходиться в провадженні СУ ДПС в Одеській області, були порушені стосовно інших осіб, а не стосовно позивача чи ТOB «Вторресурси» і ТOB «Вернон Шиппінг».

Належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТOB «Вторресурси» і ТOB «Вернон Шиппінг» також не додано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат відповідних податкових періодів вартість придбаних у ТOB «Вторресурси» і ТOB «Вернон Шиппінг» товарів (робіт, послуг), а суми податку на додану вартість, сплачені у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на що збільшення ТОВ «Ферко» грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення ТОВ «Ферко» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна