Постанова № 35424819, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року № 826/16082/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларіс Сателіт А"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004722207, №0004732207 від 25.06.2013р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в м. Києві № 0004722207 від 25.06.2013 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Поларіс Сателіт А» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 151 506,00 грн., з яких 142 436,00 грн. - з основним платежем, 9 070,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в м. Києві №0004732207 від 25.06.2013 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Поларіс Сателіт А» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124 284,00 грн., з яких 117 027,00 грн. - з основним платежем, 7 257,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а перевірка проведена у відповідності до законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларіс Сателіт А" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «АРДЕЯ-ТЕХ» та з ПП «НОВО-КОМ» за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 06.06.2013 року №7/22.7/36507460 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755- VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період на загальну суму 142436 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 36276 грн., 1 кв. 2011 у сумі 61924 грн., 11 кв. 2011 у сумі 44236 грн.; пп.7.2.3. пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 сг.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.3, п.198.2, п.198.6 ст.398, пп. 200.1 та пп 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України №2755- VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 117027 грн., в т.ч. за жовтень 2010 на суму 14118 грн., листопад 2010 на суму 7158 грн., грудень 2010 на суму 7745 грн., січень 2011 на суму 8039 грн., лютий 2011 на суму 22015 грн., березень 2011 на суму 19485 грн., травень 2011 на суму 20000 грн., червень 2011 на суму 18467 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. №0004732207 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 124 284,00 грн. (за основним платежем 117 027,00 штрафні (фінансові) санкції 7 257,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. №0004732207 року, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 151 506,00 грн. (за основним платежем 142 436,00 штрафні (фінансові) санкції 9 070,00 грн.)

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем були подані скарги до ГУ Міндоходів у м. Києві та Міндоходів України, за результатом розгляду Скарг ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення від 02.09.2013 р. №3937/10/26-15-10-04-04, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення та рішенням Міндоходів України від 30.09.2011р. №12165/6/99-99-10-01-15 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ПП «Ново-Ком» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір поставки №01/02 від 01.02.2011 р. (надалі Договір №01/02).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №01/02, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує на умовах даного Договору авто товари, обладнання та авто - аксесуари тощо (далі - товар). Кількість, асортимент, ціни товару визначені у специфікаціях на кожну окрему партію товару, які становлять невід'ємну частину даного Договору.

Підпунктами 2.1, 2.6 вищезазначеного Договору передбачено, що місце поставки Товару: Україна, м. Київ. вул. Новокостянтинівська, 4-А. Доставка Товару до місця поставки і в приміщення (склад) Покупця, а також навантаження/вивантаження Товару може здійснюватися за домовленістю як Постачальником, так і Покупцем, за власний рахунок і власними силами. Приймання товару по кількості та якості здійснюється Покупцем на своєму складі в день поставки товару, за участю представників Постачальника, в порядку, передбаченому діючим законодавством України, та оформлюється відповідною накладною. Приймання-передача товару здійснюється представниками Сторін, за умови наявності у них довіреностей та інших документів, які необхідні згідно вимог діючого законодавства України. Всі питання відносно приймання товару по якості та кількості, що не врегулюванні даним Договором, регулюються на підставі Інструкцій № 11-6 від 15.06.1965р. та П-7 від 25.04.1965р. Постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті з документацією, що до них відноситься та вимагається чинним законодавством України. Факсові копії видаткових документів, рахунків та податкових накладних є дійсними та правомірними, якщо вони виписані у формі та в порядку передбаченому діючим законодавством України, підписані повноважними представниками обох Сторін, до отримання обома Сторонами оригіналів зазначених документів.

Згідно п.3.1 -3.3 Договору №01/02, Покупець надає Постачальнику замовлення на поставку товарів в електронному вигляді, письмово або усно представнику Постачальника, або в іншій прийнятній для Постачальника формі. Замовлення повинно передбачати дату та час поставки і містити назву, кількість та вартість партії поставки товар). За результатами обробки Замовлення. Постачальником приймається рішення про задоволення даного Замовлення частково чи в повному розмірі, в залежності від наявності замовленого товару на складі Постачальника. Постачальник підтверджує замовлення Покупця шляхом надання йому Підтвердження замовлення. Підтвердження замовлення направляється Покупцю або у письмовій формі, або в електронному вигляді, або усно представнику Покупця, або в іншій прийнятній для Покупця формі не менше ніж за 1 (один) робочий день (з 9:00 до 18:00) до дати поставки. Підтвердження замовлення повинно передбачати дату поставки і містити назву, кількість товару, ціну без ПДВ, суму без ПДВ, ПДВ та суму з ПДВ.

Позивачем надано суду в підтвердження виконаних робіт по договору наступні документи: видаткові накладні, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунок-фактури, податкову накладну, виписку банку, товарно-транспортні накладні.

Між Позивачем (Замовник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поларіс Сателіт А» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір надання послуг №ТО-01 від 01.10.2010 р. (надалі Договір № ТО-01).

У відповідності до п. 1.1 Договору № ТО-01, в порядку та на умовах визначених цим Договором, Замовник замовляє, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по технічному обслуговуванню систем супутникового моніторингу Замовника, та виконати інші Роботи за його завданням, а Замовник зобов'язується прийняти і вчасно оплатити вказані Роботи в порядку, у строк та на умовах, визначених цим Договором.

Підпунктом 2.1 вищезазначеного Договору передбачено, що Ціна наданих послуг складається згідно умов даного договору та вказується в актах про приймання надання послуг. Сума до сплати за місяць складається згідно всіх затверджених актів приймання надання послуг протягом місяця.

Згідно п.3.1 -3.3 Договору № ТО-01, Сторонами досягнуто домовленості про те, що Замовник здійснює оплату відповідно до умов цього Договору кожного місяця протягом строку дії цього Договору в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, який зазначений у пункті 8 цього Договору. Замовник сплачує вартість виконаних Робіт після отримання від Виконавця відповідного рахунку-фактури та складання акту приймання наданих послуг, підписаного обома Сторонами шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок Виконавця. Відстрочка платежу за даним Договором передбачається строком 30 (тридцять) календарних днів від дня складання відповідного акту приймання наданих послуг, підписаного обома Сторонами. Днем платежу вважається день перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Замовник має право не приймати послуги, та не підписувати акт наданих послуг у випадку надання послуг неналежної якості, або таких, що не відповідають умовам цього Договору.

До Договору №ТО-01 сторонами були підписані Завдання, за якими передбачено, що Виконавець, для забезпечення стабільної та безперебійної роботи систем супутникового моніторингу, далі за текстом - "Система", має надати послуги по технічному обслуговуванню Систем, що встановлені на автомобілях Клієнтів. Замовника . реєстраційні дані яких наведені в цьому замовленні. Система - це обладнання, яке дозволяє з Диспетчерського Центру Замовника (далі за текстом - "ДЦ") контролювати стан пристроїв установлених на Автомобілі Клієнта Замовника, визначати і транслювати на комп'ютер Замовника місцезнаходження, швидкість руху та історію перебування Автомобіля і надавати інші додаткові послуги, дані Автомобілів та Клієнтів Замовника.

Позивачем надано суду в підтвердження виконаних робіт по договору наступні документи: видаткові накладні, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунок-фактури, податкову накладну, виписку банку, товарно-транспортні накладні.

Під час судового засідання Представник Позивача не зміг надати пояснення стосовно, чим займається підприємство і з якою метою були укладені дані договори, які послуги були отриманні і з якою метою дані послуги були замовлені.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні: сертифікати виробника (товар), відсутні довіреностей на передачу (отримання) товару, відсутні документи, які б підтверджували облікування товару на складі, докази укладання Договорів з фізичними та юридичними особами на обслуговування робіт по систем супутникового моніторингу, докази установлення систем супутникового моніторингу, докази використання даної програми в господарській діяльності.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд приходить до висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено наступні критерії господарської діяльності - направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук