Ухвала суду № 35423931, 03.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. справа № 808/3378/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Чабаненко С.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Підприємство з іноземними інвестиціями в формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» у березні 2013 року звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000620024 та № 0000630024 від 13 березня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 11.02.2013 по 21.02.2013 СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Україна Ойл» за період поставки червень-грудень 2010 року, ТОВ «Мавікс» за період поставки листопад-грудень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 86/24-0/00191218 від 21 лютого 2013 року.

Враховуючи висновки Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000620024 від 13 березня 2013 року, яким ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 310491,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 72153,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000630024 від 13 березня 2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 269716,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 67429,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки, згідно з якими угода, укладена ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» з ПП «Україна Ойл», не була спрямована на реальне настання правових наслідків, адже в ході аналізу податкової звітності ПП «України Ойл» та висновків Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 48/2212/36358878 від 23.01.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Україна Ойл» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» за період червень 2010 року - грудень 2010 року» встановлено відсутність у ПП «Україна Ойл» основних фондів та виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 по 31.12.2011 в розмірі 310491,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 269716,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно зі статтею 5 вищевказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, належать і суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 Закону передбачено, що не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку наведено в статті 139 ПК України. До них, зокрема, відносять витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» та ПП «Україна Ойл» було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 01/12-01-2010 від 12.01.2010, на виконання якого були виписані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи та надані сертифікати відповідності, паспорти та сертифікати якості товару.

Постачальником були виписані рахунки-фактури, згідно з якими покупцем проведено оплату, що підтверджується платіжними дорученнями.

Разом з тим за висновками СДПІ товарно-транспортні накладні та подорожні листи, надані до перевірки ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», містять недоліки в оформленні, зокрема, в деяких ТТН не вказано пункт навантаження, вантажовідправника та вантажоодержувача, відсутні печатки підприємства, яке було вантажовідправником товару, та містять недостовірну інформацію, адже серед зазначених в ТТН вантажовідправників не було виявлено контрагентів постачальника - ПП «Україна Ойл», крім того позивачем придбавалися масла та змазки, тоді як в окремих ТТН зазначено будматеріали).

Проте суд апеляційної інстанції знаходить такі висновки податкового органу необґрунтованими з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що складання ТТН з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку. Колегія суддів також зазначає, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних заповнені всі необхідні графи.

При цьому рух товару та реальність здійснення господарських операцій за договором поставки № 01/12-01-2010 від 12.01.2010 підтверджується журналом реєстрації довіреностей та маршрутами дорожнього перевезення небезпечного вантажу, перевезення узгоджено з Управлінням Державтоінспекції ГУМВС України в Запорізькій області.

Окрім того як вбачається з матеріалів справи поставлені ПММ були оприбутковані та використовувалися ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» у власній господарській діяльності, що підтверджується прибутковими та видатковими ордерами, накопичувальними відомостями руху матеріальних ресурсів по прибуткам та видаткам, протоколами вхідного контролю товару, актами списання, роздаточними відомостями, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що факт здійснення господарських операцій між ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» та ПП «Україна Ойл» підтверджується належними та достатніми первинними документами, які містяться в матеріалах справи, тоді як формальні порушення, допущенні при оформленні товарно-транспортних накладних, не можуть вважатися беззаперечним фактом безтоварності вказаних господарських операцій за наявності інших первинних документів, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, в обґрунтування апеляційної скарги СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів зазначила, що виписані ПП «Україна Ойл» ТТН не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерством палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

Проте як вбачається з положень Інструкції, її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, тоді як вказана господарська діяльність не проводиться позивачем.

Також апелянт зазначив, що в наданих до перевірки сертифікатах та паспортах якості, сертифікатах відповідності вказані підприємства (виробники товару реалізованого позивачу), які відповідно до інформаційних баз органів ДПС не мали господарських взаємовідносин з ПП «Україна Ойл», що свідчить про безтоварність господарських операцій останнього з ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат».

Спростовуючи доводи апелянта суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані документи видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Щодо посилання апелянта на Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 48/2212/36358878 від 23.01.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Україна Ойл» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» за період червень 2010 року - грудень 2010 року» у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, а також не подання останнім податкової звітності за період червень - жовтень та грудень 2010 року по господарським операціям проведеним з ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року в адміністративній справі № 808/3378/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 08 жовтня 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.І. Ясенова