Вирок № 35422326, 12.11.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/475/2013 справа № 200/15010/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року листопада 12 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря Коляда В. В.,

з участю: прокурораКалугін Є. П.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640006747, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, який не працює, постійно проживаю за місцем реєстрації на АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, в тому числі 16.06.2009 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі,

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, маючи не погашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість за злочин у сфері обігу наркотичних засобів за ст. 309 КК України, після звільнення з місць позбавлення волі 13.05.2011 продовжив спілкуватися у найменш культурному середовищі, частково втративши навички самостійного соціально прийнятного спілкування, і повторно скоїв умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів з наступних обставин.

20 вересня 2013 року близько 12 години 00 хв. в м. Дніпропетровську, біля Торгівельного Центру «Дафі», з метою задоволення особистих потреб, тобто без мети збуту, у невстановленої особи, ОСОБА_1, умисно купив, чим повторно незаконно придбав у паперовому згортку речовину рослинного походження зеленого кольору масою 6,10 г, що у перерахунку на висушену речовину містить 5,43 г особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», який без мети збуту умисно незаконно став зберігати з собою, пересуваючись містом, що на шляху його слідування того ж дня біля будинку на вулиці Генерала Пушкіна, 38, близько 12 год. 35 хв. виявила і присікла міліція під час його особистого огляду.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинувачуваним угоду про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді двох років позбавлення волі з випробуванням відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов'язки і умови співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 12 листопада 2013 року в приміщенні прокуратури Бабушкінського районну м. Дніпропетровська, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у звязку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавала і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 20.09.2013 (т. 1 а.с. 5) підтверджують виявлення у пійманого «на гарячому» ОСОБА_1 серед особистих речей у правій кишені спортивних брюк в паперовому згортку речовину рослинного походження, що за висновком експерта № 70/10/2363 від 25.09.2013 (т. 1 а.с. 12-14), якого він дійшов за підсумками описаного ним хімічного дослідження, має характерні для рослини коноплі анатомо-морфологічні ознаки і містить основний психоактивний компонент тетрагідроканнабінол, через що визнається каннабісом (марихуаною), який віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів.

Добуті обєктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до незаконного придбання і зберігання наркотичного засобу, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст.95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2009 ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на певний строк, який відбув повністю і звільнився з місць позбавлення волі 13.05.2011, з якого належить обчислювати строк погашення судимості відповідно до ч. 1 ст. 90 КК України.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у незаконному придбанні, зберіганні і перевезенні психотропних речовин без мети збуту, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого зясовано, що ОСОБА_1 своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають узгодження в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розвязуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, звільнивши його від відбування призначеного покарання під умовою, що протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України,

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором 12 листопада 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 2 ст. 309 КК України під страхом скасування цього вироку протягом пяти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватим за предявленим обвинуваченням у вчинені злочину за ч. 2 ст. 309 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді двох років позбавлення волі, від відбування яких згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_1 обовязки згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і періодично з'являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Речові докази:

паперовий згорток з речовиною рослинного походження масою 5,6 г, переданий до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 002793, знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченої, і стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 391 гривень 12 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/10/2363 від 25.09.2013».

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору негайно.

Головуючий