Постанова № 35422099, 19.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 924/221/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4на постановувід 23.09.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№924/221/13-г господарського суду Хмельницької областіза позовомФОП ОСОБА_4до1. ФОП ОСОБА_5; 2. Дунаєвецької селищної радипро- визнання незаконним рішення Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012; - визнання недійсним договором про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012за участю представників:

позивача: ОСОБА_4 - особисто; ОСОБА_7, дог. від 18.11.2013 №924/221/13-г;

відповідача 1: ОСОБА_8, дов. від 08.11.2013 б/н;

відповідача 2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.07.2013 (судді В. Виноградова, М. Муха, О. Танасюк) позов задоволено, визнано незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради № 5-18/2012 від 06.07.2012 р.; визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та Дунаєвецькою селищною радою.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 (судді А. Маціщук, А. Гулова, М. Петухов) рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2013 скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2013, а рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін. Вважає, що апеляційним судом не дотримано вимог ст.ст. 32-34,43 ГПК України.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ФОП ОСОБА_5, в якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно ( №20084355) від 02.09.2008р. за ФОП ОСОБА_5, смт. Дунаївці зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (пункт технічного обслуговування автомобілів загальною площею 145 кв.м. в АДРЕСА_1

Між Дунаєвецькою селищною радою (Продавець) та ФОП ОСОБА_5, смт. Дунаївці (Покупець) 02.02.2009р. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 199, відповідно до якого Покупець продав, а Покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,021 га, розміщену в АДРЕСА_1 для комерційного використання ( автотехобслуговування) .

На підставі цього договору ФОП ОСОБА_5 видано державний акт (серія ЯЗ № 254168) на право власності на земельну ділянку площею 0,0210 га. в АДРЕСА_1 для автотехобслуговування.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.02.2008р. ОСОБА_4 (Покупець) придбав у Дунаєвецького районного споживчого товариства (Продавець) нежитлову будівлю - торгівельний комплекс загальною площею 876, 8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

На підставі цього договору за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вищезазначену нежитлову будівлю, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.03.2008р. №18150776.

Рішенням №3-31/2010 тридцять першої сесії Дунаєвецької селищної ради 5-го скликання від 22.03.2010р. було: 1. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в оренду для іншої комерційної діяльності (обслуговування нежитлової будівлі - торгівельного комплексу, в АДРЕСА_1 замовнику-фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4; 2. передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1485 га в оренду для іншої комерційної діяльності (обслуговування нежитлової будівлі - торгівельного комплексу ) терміном на 49 років за рахунок земель запасу.

На підставі зазначеного рішення між Дунаєвецькою селищною радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) 10.07.2010р. укладено договір оренди землі №9 відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,1485 га. в тому числі під капітальними будівлями -0,0063 га, торгівельний комплекс "Тополь" - 0,0535 га, під спорудами-0,0033 га, проїздами та площадками -0,0854, га.

Відповідно до п. п. 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для іншої комерційної діяльності. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови .

У п. п. 27, 28 договору оренди зазначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: встановлено обмеження на земельну ділянку площею 0,0255 га :"02.03.02. Право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій". Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмеження (обтяження) та інших прав третіх осіб на цю ділянку. Відповідно до п. 30 договору Дунаєвецька селищна рада зобов'язана при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки, не вчиняти дій, які перешкоджали орендарю користуватися орендованою земельною ділянкою.

20.12.2011р. на тринадцятій (позачерговій) сесії Дунаєвецької селищної ради 6-го скликання було прийнято рішенням №2-13/2011, яким запропоновано добровільно встановити строковий земельний сервітут шляхом укладення договору між Дунаєвецькою селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) на :- право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд на частину земельної ділянки площею 0,0135 га, яка перебуває в оренді фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 У разі не досягнення згоди на укладення договору про встановлення строкового земельного сервітуту Дунаєвецькій селищній раді звернутися про вирішення даного питання до суду.

10.01.2012р. комісією, за участю депутата Дунаєвецької селищної ради Кухаренко Л.В., землевпорядника селищної ради Коротинської І.Б., голови постійної комісії з питань землекористування, депутата селищної ради Гриневича В.С. проведено обстеження ділянки між приміщенням СТО, власником якого є ФОП ОСОБА_5 та будівлею магазину, власником якого є ФОП ОСОБА_4, про що складено акт. В акті відображено, що на час обстеження виявлено, що на відстані 1 м. від стіни приміщення СТО від правого краю по АДРЕСА_2 встановлено огорожу, на бетонному фундаменті, висотою 2,2 м., яка перешкоджає вільному проїзду, проходу, переміщенню велосипедом та транспортними засобами та інших способів проїзду, проходу до приміщення автомийки як з тильної сторони всього приміщення СТО немає так зі сторони АДРЕСА_2.

Обстеженням встановлено, що ФОП ОСОБА_5 має право на безперешкодний прохід та проїзд до автомийки та тильної сторони СТО, а для цього потрібний пішохідний прохід та проїзд через частину земельної ділянки, яку орендує підприємець ФОП ОСОБА_4 площею 0,0135га.

25.06.2012р. ФОП ОСОБА_5 звернулась до Дунаевецької селищної ради із заявою, в якій, посилаючись на наявність обмеження доступу до власної земельної ділянки з боку ФОП ОСОБА_4 шляхом самовільного влаштування огорожі, що було підтверджено комісією селищної ради (акт від 10.01.2012р.), просить встановити ФОП ОСОБА_5 безстроковий платний земельний сервітут щодо земельної ділянки, що належить па праві власності Дунаєвецькій селищній раді, і в даний час знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 10.07.2010 року, зареєстрованого в державному реєстрі земель 17.08.2010р. за №041075300026 щодо частини цієї земельної ділянки, площею 0,.0135 га, відповідно з межами, наведеними червоним кольором в плані земельної ділянки складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13; 2. Земельний сервітут встановити на наступних умовах: - для обслуговування та безперебійної експлуатації нежитлового приміщення пункту технічного обслуговування автомобілів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 такого змісту: 1) право цілодобового проходу та проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту технічного обслуговування автомобілів ФОП ОСОБА_5 і їх транспортних засобів, по вищенаведеній земельній ділянці; 2) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній вище земельній ділянці; - встановити, що ФОП ОСОБА_5, а також її працівники, відвідувачі, замовники, покупці і представники мають право користуватися частиною вищевказаної земельної ділянки у межах прав, наданих сервітутом; - встановити плату за сервітут в розмірі орендної плати за земельну ділянку, відведену під сервітут, виходячи з розміру орендної плати за один квадратний метр, що сплачує фізична особа - підприємець ОСОБА_4; - встановити, що даний сервітут не підлягає відчуженню; - встановити, що даний сервітут не позбавляє власника земельної ділянки права користування, володіння і розпорядження земельною ділянкою.

Рішенням № 5-18/2012 вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради 6-го скликання від 06.07.2012 р., керуючись ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст.98,99,100,101,102 Земельного кодексу України, за результатом розгляду заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про встановлення безстрокового платного земельного сервітуту, селищна рада вирішила: 1. Встановити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 безстроковий платний земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1485 га, що належить па праві власності Дунаєвецькій селищній раді, і в даний чає знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 10.07.2010 року, зареєстрованого в державному реєстрі земель 17.08.2010р. за №041075300026 щодо частини цієї земельної ділянки, площею 0.0135 га, відповідно 5 межами, наведеними червоним кольором в плані земельної ділянки, складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13;

2. Земельний сервітут встановити на наступних умовах: - для обслуговування та безперебійної експлуатації нежитлового приміщення пункту технічного обслуговування автомобілів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, такого змісту: 1) право цілодобового проходу та проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту технічного обслуговування автомобілів фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 і їх транспортних засобів, по вищенаведеній земельній ділянці; 2) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній вище земельній ділянці; - встановити, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5, а також її працівники, відвідувачі, замовники, покупці і представники мають право користуватися частиною вищевказаної земельної ділянки у межах прав, наданих сервітутом; - встановити плату за сервітут в розмірі орендної плати за земельну ділянку, відведену під сервітут, виходячи з розміру орендної плати за один квадратний метр, що сплачує фізична особа - підприємець ОСОБА_4; - встановити; що даний сервітут не підлягає відчуженню; встановити, що даний сервітут не позбавляє власника земельної ділянки права користування, володіння і розпорядження земельною ділянкою.

На підставі зазначеного рішення селищної ради відповідачі Дунаевецька селищна рада, як власник земельної ділянки, та фізична особа-підприємець ОСОБА_5, як власник сусідньої земельної ділянки (сервітуарій), 27.07.2012 р. уклали договір про встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до р.1 цього договору земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1485 га, що належить на праві власності Дунаєвецькій селищній раді, і в даний час знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 10.07.2010 p., зареєстрованого в державному реєстрі земель 17.08.2010 р. за № 041075300026. Власник, Дунаєвецька селищна рада встановлює земельний сервітут в інтересах сервітуарія площею 0,0135 га. відповідно з межами, наведеними червоним кольором в плані земельної ділянки, складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13, який є невід'ємною частиною цього договору, на право: 1) цілодобового проходу та проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту технічного обслуговування автомобілів підприємця ОСОБА_5 і їх транспортних засобів, по вищенаведеній земельній ділянці; 2) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній вище земельній ділянці. В п.2.1. договору зазначено, що цим договором встановлюється безстроковий постійний земельний сервітут, і у розд.3 визначені умови оплати за сервітут.

Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Дунаєвецькому районі Хмельницької області 31.08.2012 р. за № 682185530000240039501.

07.08.2012 р. представником виконавця геодезичних робіт експертно-консалтінгової фірми «Власна справа» Я.Пантілімоновим, підприємцем ОСОБА_5, представником землевласника головою Дунаєвецької селищної ради А.Кухаренко складений акт і визначено межі зон сервітутів в натурі.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 13,14,19,41,142-144 Конституції України, ст.ст. 12,93,98,100,116,152 ЗК України, ст.ст. 15,16,21,203,215,229,395,401,402,404 ЦК України суд дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення селищна рада виходила лише з інтересів відповідача 2, без врахування інтересів позивача, якому надано в оренду на 49 років земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності та обслуговування розташованих на ній власних нежитлових приміщень (магазин будматеріалів) та на якій в подальшому встановлено сервітут для відповідача. Також, відповідачами не доведено та не підтверджено належними та допустимими, безспірними та беззаперечними доказами неможливість задоволення потреби ФОП ОСОБА_5 в обслуговуванні її земельної ділянки в інший спосіб як визначено сервітутом, тоді як відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України дана обставина є однією з умов встановлення сервітуту. Відтак, рада прийняла оскаржуване рішення з перевищенням повноважень, воно не відповідає вимогам ст.ст. 401,402,404 ЦК України та порушує права позивача. Це є підставою для визнання рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради 6-го скликання від 06.07.2012 № 5-18/2012 недійсним. Що в свою чергу є підставою для скасування і договору від 27.07.2012 як такого, що суперечить актам цивільного законодавства та порушує права позивача у справі.

Додатково апеляційним судом встановлено, що Управлінням Держкомзему у Дунаєвецькому районі та відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури у висновках про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 зазначено про необхідність визначити проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки обмеження та обтяження у використанні земельної ділянки.

Такі обмеження встановлені п.п.27-28 договору оренди, де зазначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб, а саме: встановлено обмеження на земельну ділянку площею 0,0255 га: "02.03.02. Право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій". Інші обмеження та обтяження не визначені, хоча у п.2 договору оренди землі зазначено, що передана земельна ділянка складається, у тому числі, і з проїздів, які разом із площадками становлять площу 0,0854 га.

Водночас, із ситуаційного плану вбачається, що земельна ділянка, належна на праві власності ОСОБА_5, є сусідньою із земельною ділянкою, що проектувалась до відведення, - межує по лініям контуру від 'В' до 'Г' по №№ 15,19 /а.с.78-80/, хоча ОСОБА_5 не включена до списку суміжників.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 401-404 ЦК України, ст. 100 ЗК України апеляційний суд дійшов висновку про те, що необхідність встановлення сервітуту саме у визначений відповідачами спосіб як передумова права на користування чужою земельною ділянкою в даному випадку підтверджена, крім акта комісійного обстеження, листами Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області № 559 від 03.04.2012 р. і № 643 від 05.04.2013 р. про неможливість погодження влаштування місця заїзду (виїзду) до приміщення мийки на автодорозі місцевого значення АДРЕСА_2. Тоді як твердження позивача про можливість заїзду-виїзду в інший спосіб, ніж визначено сервітутом, не обґрунтована доказами відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України. Також, апеляційним судом відзначено, що рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06.07.2012 р. «Про встановлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 безстрокового платного земельного сервітуту» прийняте відповідачем Дунаєвецькою селищною радою в межах компетенції ради, визначеної законом, та в порядку, визначеному ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». А земельний сервітут встановлений договором між власниками земельних ділянок, зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації прав на нерухоме майно, тобто - за формою і змістом договір відповідає нормам чинного законодавства. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Переглядаючи судові рішення у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він прийнятий з перевищенням повноважень, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

Законом України "Про місцеве самоврядування" - ст. 26 визначено виключну компетенцію міської ради у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. Так, ст. 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Тобто, нормами чинного законодавства не передбачено повноваження ради щодо встановлення земельного сервітуту за рішенням ради.

Водночас, ст. 402 ЦК України ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, передаючи земельну ділянку в оренду, власник набуває статусу орендодавця, права якого щодо земельної ділянки визначаються договором оренди та ст. 24 ЗУ "Про оренду землі".

Так, судами встановлено, що спірна земельна ділянка, є частиною земельної ділянки переданої Дунаєвецькою селищною радою в оренду ФОП ОСОБА_4 (договір від 10.07.2010). При цьому, місцевим судом встановлено, що селищна рада не повідомила орендаря (позивача) про можливі обмеження щодо користування земельною ділянкою в зв'язку із потребою ФОП ОСОБА_5 в обслуговуванні її земельної ділянки, яка перебувала у власності останньої з 02.02.2009р. (договір купівлі - продажу від 02.02.2009р.) та приміщення СТО, яке перебувало у власності з 02.09.2008р. (витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно). При цьому договір оренди землі від 10.07.2010 не містить даних, що земельна ділянка, яка передається в оренду позивачу має недоліки, які можуть перешкоджати її ефективному використанню, вплинути на орендні відносини (п.п. 6, 7 договору оренди землі №9 від 10.07.2010р.). В договорі від 10.07.2010 лише визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження на земельну ділянку площею 0,0255 га :"02.03.02. Право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій" (п. п. 27, 28). Жодні зауваження щодо прав третіх осіб на частину земельної ділянки чи наявність у складі орендованої земельної ділянки частини земель загального користування про що зазначено апеляційним судом - відсутні.

Також, сторонами у договорі оренди від 10.07.2010 не погоджено можливість Дунаєвецької селищної ради встановлювати щодо орендованої земельної ділянки сервітут.

Отже, враховуючи викладене вище, договір про встановлення сервітуту на спірній земельній ділянці мав би укладатися між ФОП ОСОБА_4 як орендарем спірної земельної ділянки, який за договором оренди є володільцем та розпорядником усієї земельної ділянки, та ФОП ОСОБА_5 як особою, що бажає встановити земельний сервітут. Приймаючи оскаржуване рішення від 06.07.2012, рада діяла з перевищенням наданих їй повноважень та з порушенням ст.ст. 401-403 ЦК України, ст.98-100 ЗК України.

Відповідно до ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

При цьому, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Як вже було зазначено вище, за договором оренди землі від 10.07.2010 селищна рада надала земельну ділянку ФОП ОСОБА_4 в оренду для здійснення комерційної діяльності. Отже, Дунаєвецька селищна рада своїм рішенням від 27.07.2012 встановила земельний сервітут щодо частини земельної ділянки, яке перебуває в оренді ФОП ОСОБА_4 без згоди останнього. Такі дії порушують права позивача щодо розпорядження наданою йому в оренду земельною ділянкою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про задоволення позову.

Натомість, апеляційним судом не спростовано, з посиланням на норми права та докази наявні в матеріалах справи, висновки місцевого суду, не вказано доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, а тому, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційним судом порушено приписи ст. 105 ГПК України. Юридична оцінка обставин справи апеляційним судом не відповідає дійсним обставинам справи. Апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, ним неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст.ст. 12,98,100,116,152 ЗК України, ст.ст. 15,16,21,203,215,401,402,404 ЦК України. Ним не дотримано вимог ст. 32-34,43 ГПК України та взято до уваги лише доводи та докази про неможливість погодження влаштування місця заїзду (виїзду) до приміщення мийки на автодорозі місцевого значення подані відповідачами. В той час як доводи позивача з цього питання ним не досліджувалися та не спростовувалися.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи скаржника про порушення апеляційним судом вимог ст.ст. 32-34,43 ГПК України є обґрунтованими. В той же час, місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виніс обґрунтоване та законне рішення суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 скасувати, рішення господарського суду Хмельницької області від 01.07.2013 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун