Ухвала суду № 35421998, 18.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 листопада 2013 року Справа № 5006/43/90/2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. від 23.07.2013 р. (головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді: Принцевська Н.М., Скакун О.А.)на рішенняГосподарського суду Донецької області від 13.06.2013 р. (головуючий суддя Колесник Р.М., судді: Сич Ю.В., Осадча А.М.)за результатами розгляду заяви Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лія"про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Донецької області від 19.09.2012 р.у справі№ 5006/43/90/2012 Господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"доМалого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лія"простягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 647/6 від 24.07.2008 р. в сумі 20.762,87 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.06.2013 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р., задоволено заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2012 р. скасовано. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лія" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 647/6 від 24.07.2008 р. в сумі 20.762,87 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення № 9518 від 09.10.2013 р., у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "22030004, судовий збір за позовом ТОВ "УніКредит Лізинг", Вищий господарський суд України, символ звітності 254".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 9518 від 09.10.2013 р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 1115 та частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на п. 1 ч. 2 ст. 112, ч. 8 ст. 114 та ряд норм ЦК України, ст. 4-7, ч. 2 ст. 35 ГПК України. При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на обставини, що не були встановлені судами в оскаржуваних судових рішеннях, зокрема щодо невідповідності розрахунку заборгованості, а також на те, що при вирішенні даного спору судами обох інстанцій було дано неправильну оцінку доказам на підтвердження наявності нововиявлених обставин та розміру заявленого до стягнення боргу. При цьому скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування конкретних норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. у справі 5006/43/90/2012 та додані до неї документи без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 9518 від 09.10.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков