Постанова № 35421967, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 903/287/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит Сервіс" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року у справі № 903/287/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" до товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит Сервіс" про стягнення суми, -

Встановив:

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит Сервіс" про стягнення 61065 грн. заборгованості за поставлений за певними видатковими накладними та прийнятий відповідачем товар, а також 3 % річних в розмірі 120,46 грн.

Заявою про уточнення позовних вимог від 12 квітня 2013 року позивач повідомив суд про часткову сплату відповідачем суми боргу та просив стягнути з останнього 26105 грн. основного боргу та 120,46 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 4 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року рішення місцевого суду скасовано, а позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26105 грн. заборгованості, 120,46 грн. 3 % річних та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10 лютого 2012 року сторонами укладено договір № 170-12 про довгострокові поставки, за умовами якого позивач зобов'язується поставляти відповідачу товар, а покупець - приймати та оплачувати його відповідно до положень договору.

В підтвердження своїх вимог позивачем надані, зокрема, видаткові накладні № КВ-1113004 від 13 листопада 2012 року на суму 17645 грн. та № КВ-1117001 від 17 листопада 2012 року на суму 8460 грн., за якими відповідач отримав певний товар, за який не розрахувався.

Проте, зазначені видаткові накладні судом першої інстанції не прийняті в якості відповідних доказів, з посиланням на відсутність в них прізвища особи, що отримала товар, а також відсутність відповідної довіреності цієї особи на здійснення таких дій від імені відповідача, в зв'язку з чим в задоволенні позову місцевим судом відмовлено.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та задоволення позову в повному обсязі, виходячи з того, що підтвердженням правовідношення, за яким позивач передав товар відповідачу у власність, є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні), і відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що, в свою чергу, опосередковано підтверджує факт здійснення господарської операції, призвело до виникнення у відповідача зобов'язання оплатити прийнятий за договором товар, в силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за ціною, що зафіксована у первинних бухгалтерських документах. При цьому, матеріали спарви свідчать про часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем за договором, в сумі 34960 грн., а також наявність залишку боргу в розмірі 26105 грн. Разом з тим судом зазначено, що, оскільки матеріалами справи доведений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач мав право нарахувати відповідачу річні в сумі 120,46 грн.

Висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови суду другої інстанції у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року у справі № 903/287/13 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.