Постанова № 35421944, 21.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 911/1441/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 від позивача: Осельська Ю.М. від відповідача: ОСОБА_5на рішенняГосподарського суду Київської області від 28.05.2013 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 рокуу справі№ 911/1441/13за позовомДочірнього підприємства "Стар"доФізичної особи підприємця ОСОБА_3простягнення 22 852 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Стар" (далі позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач) про стягнення 15 500 грн. - основна сума заборгованості; 1 257, 35 грн. - 3% річних; 2 278, 50 грн. - інфляція; 2 316, 60 грн. - пені (за період з березня 2010 року по лютий 2011 року); 1 500 грн. - витрати на правову допомогу.

Рішенням Господарського суду Київської області позовні вимоги задоволені, окрім позовних вимог в розмірі 1 500 грн. - витрати на правову допомогу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що в зв'язку з порушенням грошового зобов'язання з відповідача, окрім основної заборгованості, підлягає стягненню 3 % річних, інфляція та пеня, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги, в сумі 1 500 грн., судом встановлено, що позивачем не надано доказів фактичної оплати послуг. Крім того, позивачем не надано доказів про те, що послуги надавались саме адвокатом.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, у зв'язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття помилкових судових рішень.

В своїй касаційній скарзі, відповідач зазначає, що у договорі оренди, який укладено між сторонами не зазначено об'єкт оренди, з урахуванням його індексації та порядок використання амортизаційних відрахувань, які відносяться до істотних умов договору, передбачених законом. Відповідач вважає, що договір фактично не був укладений . В касаційній скарзі відповідач також зазначає, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення з нього на користь позивача грошових коштів, у сумі 1 500 грн. за юридичні послуги, надані позивачу ТОВ "Юридична компанія "Юс Новітас". Не зважаючи на те, що в задоволенні цих вимог відмовлено у резолютивній частині рішення зазначено, що позовні вимоги задоволені повністю.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

01.03.2010 року між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 01/03 (далі Договір).

Згідно з п.1.1 Договору позивач (орендодавець) здає, а відповідач (орендар) приймає у строкове платне володіння та користування нежилі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 207, 6 кв.м.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що втуп відповідача у володіння та користування приміщенням та майном, настає одночасно із підписанням сторонами даного договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк оренди визначається з моменту прийняття відповідачем приміщення, тобто з моменту підписання даного Договору до 31.12.2010 року.

Ставка помісячної орендної плати встановлена в розмірі 15 500 грн. (з урахуванням ПДВ) - п. 5.1 Договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок відповідача з 10 по 20 число місяця, за якій проводиться оплата, на підставі виставлених позивачем рахунків та /або на підставі даного Договору.

Орендна плата сплачується відповідачем з дати передачі йому приміщення та майна по дату повернення приміщення позивачу за актом здачі - приймання включно.

У разі порушення передбачених Договором строків сплати орендної плати (відповідач на вимогу позивача сплачує йому пеню за кожен день прострочення (включаючи день погашення боргу), розраховану виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та суми боргу - п.7.2 Договору.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента визначення умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що суди обґрунтовано, з урахуванням умов Договору, прийшли до висновку про те, що розмір основної заборгованості складає 15 500 грн., доказів її сплати відповідачем не надано і відповідно відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання.

В своїй касаційній скарзі відповідачем не опорюється розрахунок позовних вимог, як в частині стягнення основного боргу так і в частині стягнення 3% річних, інфляції та пені.

В своїй апеляційній скарзі відповідач звертав увагу суду на ту обставину, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що згідно з приписами ст. 258 ЦК України, для стягнення пені встановлений скорочений строк позовної давності і що цей строк позивачем на час звернення з позовом до суду - пропущений.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено про те, що ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом".

До матеріалів справи (а.с. 50) залучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (25.05.2013 року), яке свідчить про те, що відповідач був обізнаний про місце та час судового розгляду по даній справі у суді першої інстанції.

Оскільки, відповідачем не доведена неможливість подання відповідної заяви у суду не було підстав для застосування норм ЦК України щодо позовної давності.

Договір на час розгляду касаційної скарги не визнаний недійсним.

Матеріали справи свідчать про те, що даний договір реально виконувався.

Що стосується зауважень відповідача, в касаційній скарзі про те, що в резолютивній частині судових рішень не зазначено про стягнення 1 500 грн. - вартість правової допомоги, то судова колегія зазначає про те, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції фактично зазначено, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, резолютивна частина повинна бути доповнена щодо вимог про стягнення 1 500 грн.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що судами обґрунтовано задоволені позовні вимоги позивача, в частині стягнення 15 500 грн. основного боргу, 1 257, 35 грн. - 3% річних 2 278, 50 грн. - інфляційних та 2 316, 60 грн. пені, і відповідно 1720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 відмовити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року прийняту у справі № 911/1441/13 залишити без змін.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2013 року у справі № 911/1441/13 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "СТАР" (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пл. Миру, 10-12, код ЄДРПОУ 03344645) 15 500 грн. основного боргу, 1 257,35 грн. 3% річних, 2 278,50 грн. інфляційних; 2 316,60 грн. пені, та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 1 500 грн. - витрат на правову допомогу відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили."

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В.Палій