Рішення № 35421830, 18.11.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7963/13-ц

Номер провадження 2/404/3148/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Промінь 2006», про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Промінь 2006», про визнання права власності на квартиру. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнувши з неї компенсацію на користь ОСОБА_3 вартості належної йому частки вказаної квартири в розмірі 53 704,98 грн., які знаходяться на депозитному рахунку суду.

В судове засідання представник позивача надали заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі, просить розглянути справу у відсутність позивача та його представника.

Відповідач надав заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі, просить слухати справу в його відсутність за станом здоровя.

Суд, в межах наданих доказів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 грудня 1971 року по 02 квітня 1992 року. Згідно ордеру № 263 від 18 грудня 1978 року виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради депутатів трудящих на імя відповідача, ОСОБА_3, їх сім»ї з трьох осіб була надана двокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_2 (на даний час вул. Маршала Конєва 7) в м. Кіровограді, загальною площею 27,49 кв.м. Після припинення в серпні 1987 року шлюбних відносин відповідач виїхав на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, де з 18 травня 1990 року зареєстрований.

Відповідно до довідки № 58330 від 22.04.2011 р. ОКП «КООБТІ» право власності на будинок 7 по вул. Маршала Конєва в м. Кіровограді зареєстровано за Кіровоградським ЖБК № 34 реєстраційним посвідченням від 18.08.1978 р., право власності на квартиру № 79 не оформлено.

Згідно довідки ОКП «КООБТІ» від 26.11.2012 р., державна реєстрація права власності на обєкт нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_3, станом на 03 грудня 2012 року, не проводилася.

Відповідно до виписки з домової книги у вказаній квартирі сторони були зареєстровані з 15 червня 1979 року, їх син, ОСОБА_4 з 16 листопада 1988 року.

Згідно довідки ОСББ «Промінь 2006» від 15.03.2013 р. № 41 ОСОБА_3 являється членом кооперативу № 34 відповідно до запису у довідці № 17 про облік мешканців квартири АДРЕСА_4. В той же час, він не являється членом обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Промінь 2006», так як не зареєстрований за вказаною адресою та право власності на квартиру № 79 не оформлено.

Відповідно до довідки обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Промінь 2006» від 15.03.2013 р. № 42 вказана кооперативна квартира виплачена в повному обсязі, її вартість становить 6834 крб., останній внесок за позикою зроблено у серпня 1992 року в сумі 45,71 крб.

Довідкою ОСББ «Промінь 2006» від 15.03.2013 р. № 43 підтверджено, що загальна вартість квартири АДРЕСА_5, де позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає, складає 6834 крб. Перший внесок за квартиру було сплачено 16.06.1977 р. в сумі 2794,07 крб. Посилаючись на розрахункові книжки по сплаті за квартиру та комунальні послуги з січня 1979 року по квітень 1986 року включно було виплачено разом з чоловіком ОСОБА_3 суди банку 4232, 25 крб. З травня 1986 року по серпень 1992 року суда банку виплачувалася самостійно ОСОБА_1 і склала 2601,85 грн.

Таким чином, пайові внески сплачувалися і в період шлюбних відносин і в період окремого проживання під час фактичного припинення шлюбних відносин, а також після розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Стаття 16 вказаного Закону передбачає, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до вимог ст. 146 Житлового кодексу Української РСР поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 18.09.1987 року із змінами від 25.12.1992 року та від 25.05.1998 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» в п.5-1 вказано, що згідно із ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Також в п.6 Постанови вказано, що внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні. Поділ приміщень при цьому провадиться відповідно до виділених їм часток у паєнагромадженні або визначених у праві власності на квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24, ст. 25, ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сімю України (далі КпШС України), чинний на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно із ч. 1 ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Також аналогічне правове положення закріплене в ст.ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України.

Таким чином, відповідач, як член ЖБК, та позивач, як один з подружжя, стали власниками квартири з моменту виплати паю в ЖБК, тобто з 1992 року в період після розірвання шлюбу.

Як було вказано вище, загальна площа квартири становить 47,49 кв. м., загальна вартість квартири -6834 крб., таким чином, вартість 1 кв. м складає 143,87 крб.

Спільно сторонами за період з січня 1979 р. по квітень 1986 р. було сплачено пайових внесків на суму 4232,15 крб., кожним по 2116,08 крб.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_3 сплачено 14,7 кв. м (2116,08 : 143,87 = 14,7).

Позивачем з особистих коштів сплачено 4717,93крб. (2116,08 + 2601,85=4717,93), що відповідає 32,8 кв. м загальної площі квартири (4717,93:143,87=32,8).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 12.09.2013 року вартість квартири складає 173 500 грн., вартість 1 кв. м 3653,4 грн. (173500:47,49).

Враховуючи, дійсну вартість квартири, вартість належних відповідачу 14,7 кв. м становить 53 704,98 грн. (3653,4 х 14,7), вартість 32,8 кв. м, які сплатила позивач, 119 831, 52 грн. (3653,4 х 32,8).

Таким чином, спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, з врахуванням того, ким із подружжя та за рахунок яких коштів було внесено пай у ЖБК за квартиру, залежить розмір частки в праві власності на квартиру. Частка позивача становить 2/3 частки квартири, відповідача 1/3 частка від вартості квартири.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело й час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст.ст. 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути обєктом права приватної власності (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України"). Такі ж розяснення містяться й у п. 23 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя".

Відповідно до статті 365 ЦК України «Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників» право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суд вважає, що є всі умови, передбачені ст. 365 ЦК України для припинення права відповідача ОСОБА_3 на частку у спільному майні, а саме: його частка є незначною і не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною річчю, спільне володіння і користування спірною квартирою є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім»ї, так як на протязі 27 років він в квартирі не проживає, не підтримує її в належному технічному стану, не сплачує комунальні послуги.

Довідкою територіального управління ДСА України в Кіровоградській області від 28.11.2012 р. № 19-1898-6 підтверджено, що відповідно до виписки Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області 19 липня 2012 року було внесено кошти на депозитний рахунок територіального управління в сумі 42 225,00 грн. з призначенням платежу «Для ОСОБА_3, компенсація вартості частки квартири, АДРЕСА_6, ОСОБА_1В.» та на даний час зберігаються на депозитному рахунку.

Довідкою територіального управління ДСА України в Кіровоградській області від 15.11.2013 р. № 19-2011 підтверджено, що відповідно до виписки Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області 14 листопада 2013 року було додатково внесено кошти на депозитний рахунок територіального управління та на даний час зберігаються на депозитному рахунку в загальній сумі 11 479,98 грн.: 400,00 грн. з призначенням платежу «Добавка до оплати за частину квартири за адресою АДРЕСА_7 ОСОБА_3 від ОСОБА_1В.» та 11 079,98 грн. з призначенням платежу «Для ОСОБА_3 компенсація вартості частини квартири, м. Кіровоград, вул. М. Конєва, 7-79. Платник ОСОБА_1».

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16 Закону України «Про власність», ст. 146 ЖК України, ст.365 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 212-218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Промінь 2006» про визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зобовязати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області видати з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (код отримувача 26241445 банк отримувач ГУДКСУ в Кіровоградській області, код банку отримувача 823016, р/р 37312014000784) ОСОБА_3 (який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області 19 квітня 1997 року) внесені ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 53 704,98 грн. по квитанціям № 12107.244.1 від 19.07.2012 р. на суму 42 225 грн., № 981637.400.1. від 14.11.2013 р. на суму 400 грн., № 272 від 14.11.2013 р. на суму 11 079,98 грн.

Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда