Рішення № 35421798, 15.11.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10931/13-ц

провадження № 2/753/5419/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді:Басалаєвої А.В.при секретарі:Деак Ю.В.за участю позивача, відповідача за зустрічним позовом:ОСОБА_4представника позивача, відповідача за зустрічним позовом:ОСОБА_5представників відповідача, позивача за зустрічним позовом:ОСОБА_6 ОСОБА_7розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, третя особа ЖБК «Будівельник-9» про визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, третя особа ЖБК «Будівельник-9» про визнання права власності на квартиру

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа житлово-будівельний кооператив «Будівельник-9» про визнання права власності на частину квартири. Позов обґрунтовувала тим, що перебуваючи з 1981 року у шлюбі з відповідачем ними було придбано квартиру в кооперативі «Будівельник-9». Ордер було видано відповідачу на сім'ю з чотирьох осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 - син, ОСОБА_10 - донька. В період з 1987 року по 1992 рік сума пайового внеску була повністю сплачена. В 1999 році шлюб між сторонами розірвано. Свідоцтво про право власності на квартиру сторони не отримували.

В судовому засіданні позивач на її представник позовні вимоги підтримали. Просили вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову. Просили відмовити в задоволенні його вимог оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із вимогами про визнання права власності на ? частину квартири.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа ЖБК «Будівельник-9» про визнання права власності на квартиру. Зустрічний позов обґрунтовано, тим пайовий внесок було сплачено позивачем за зустрічним позовом в повному обсязі в розмірі 15 605 крб. 50 коп. у 1992 році. За таких обставин вважає, що він є власником квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представники позивача за зустрічним позовом підтримали вимоги зустрічного позову. Просили його задовольнити. Відповідач за зустрічним позовом та її представник просили відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представники третьої особи в судове засідання не з'явились. Просили розгляд справи провести у їх відсутність.

Вислухавши думку сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про обґрунтованість первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову.

27 березня 1981 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. На підставі рішення загальних зборів членів ЖБК «Будівельник-9», затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської міської ради від 2 листопада 1987 року № 1077 ОСОБА_8 було видано ордер на сім'ю з чотирьох чоловік: ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 - син, ОСОБА_10 - донька.

У період з 1987 року по 1992 рік сума пайового внеску була повністю сплачена, що підтверджується довідкою від 12 квітня 2012 року № 12 ЖБК «Будівельник-9» (а.с.117).

В 1999 році шлюб між сторонами припинено (а.с.15).

Свідоцтво про право власності на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 сторонами не отримано. Позивач за первісним позовом отримати свідоцтво не може, оскільки суб'єктом внесення паю визначено ОСОБА_8

Спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Сімейним кодексом України, а за таких обставин до їх регулювання слід застосувати норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - Кодекс).

Статтею 22 Кодексу визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з частиною першою статті 28 Кодексу в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення про частки кожного з подружжя в спільному майні тощо (частина перша статті 29 Кодексу).

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» (далі - Постанова Пленуму) при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід враховувати що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Судом встановлено, що сума пайового внеску була повністю сплачена в період перебування сторін у шлюбі.

Постановою Пленуму передбачено, що внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав.

ОСОБА_8 у судовому засіданні не доведено, що пай було внесено ним до вступу у шлюб. Також позивачем за зустрічним позовом не додано суду доказів, що паєнагромадження збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна.

За таких обставин суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, частки сторін визнаються рівними.

Представники відповідача за первісним позовом вказують на порушення строків позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання права власності на ? частину квартири.

В підтвердження зазначають, що про порушення свого права щодо невизнання ОСОБА_8 її права власності на частку квартири їй стало відомо у 1999 році під час сімейної сварки, в результаті якої він погрожував відчужити квартиру без її відома. Внаслідок такої погрози позивачем за первісним позовом було написано до ЖБК «Будівельник 9» заяву, в якій вона просила без її відома не вчиняти дії щодо відчуження тощо.

Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, письмових доказів тощо.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина перша статті 58 та частина перша статті 60 ЦПК України).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представниками відповідача за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів невизнання ОСОБА_8 права власності на частку квартири за своєї колишньою дружиною, зокрема не надано доказів його реального наміру відчужити квартиру або іншим чином порушити право ОСОБА_4: укладення ним попередніх договорів купівлі-продажу спірної квартири, звернення до реєстраційних органів із заявою про реєстрацію права власності тощо в період понад строки позовної давності.

Враховуючи викладене вище та беручи до уваги положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», керуючись статтями 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, статями 256, 257, 261 цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 96,1кв.м., житловою 56,0 кв.м.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 96,1кв.м., житловою 56,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в дохід держави в розмірі 1720,50 грн. (одно тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА