Рішення № 35421577, 19.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А,

при секретарі: Охневській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2013 у справі за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А

У листопаді 2012 року Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до суду з позовом, в якому просили стягнути з відповідача суму заборгованості за комунальні послуги посилаючись на не виконування свої обов'язків по своєчасному внесенню квартплати та плати за комунальні послуги, внаслідок чого станом на 01.08.2012 виникла заборгованість у розмірі 2579 грн. 79 коп., з яких сума основного боргу - 2501, 91 грн, 17, 66 грн - інфляційні витрати, та 60, 22 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2013 у задоволені позову Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовлено у повному обсязі.

Справа № 2610/26616/12 № апеляційного провадження: 22-ц-796/12714/2013Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення суду, у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зокрема природи правовідносин, які склалися між сторонами з приводу надання комунальних послуг на підставі публічного договору та дійшов помилкового висновку щодо недоведеності заявлених вимог. На підставі викладеного просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, проте судову повістку-повідомлення адресату вручено не було, конверт повернувся на адресу суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Відповідно Акту про вручення судової повістки затвердженого в.о. начальника департаменту обслуговування та розрахунків населення КП «ЦОС Шевченківського району» від 18.11.2013, вручити судову повідку не було можливим, оскільки в квартирі відповідача нікого не було, двері не відчинили. Відповідно до ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Таким чином, враховуючи положення ст. 303-1, ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 162 ЖК України РСР встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. В порядку ч. 3 цієї статті власник також зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

З матеріалів справи вбачається, а саме з Довідки форма №3 від 19.10.2012 № 2735 виданої КП ЖЕК «Лук'янівка», власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач у справі - ОСОБА_1 (а.с.8). Вказана квартира двокімнатна, житловою площею 30,52 кв.м., загальною площею - 50,30 кв.м. та є приватизованою. Спір виник з приводу стягнення заборгованості за отримані комунальні послуги. Заборгованість виникла за період з 01.06.2011 по 01.08.2012 та становить суму 2579 грн. 79 коп., з яких 17 грн. 66 коп. - інфляційна складова, а 60 грн. 22 коп. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження договірних правовідносин з відповідачами, а тому позов є безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів не вважає за можливе погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право здійснювати функції утримання на балансі переданого йому майна та управляти ним, визначити порядок утримання, експлуатації та ремонту майна, звертатись до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Відповідно до п. 2 пункту «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом покладається на власника та наймача (орендаря) квартири, житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до п. п. 4, 17 Правил, власник житла та наймач квартири зобов'язаний за рахунок власних коштів оплачувати всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. Власники та наймачі квартир зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозицій умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що позивач надає житлово-комунальні послуги споживачу ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та направляє відповідні щомісячні розрахунки на їх оплату, в свою чергу відповідач споживає та проводить часткову оплату за надані послуги, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (а.с.9). А отже, відповідачем фактично прийнята пропозиція позивача, тобто договір є укладеним.

Оскільки такі послуги надавалися КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» своєчасно і в повному обсязі, тому споживач зобов'язаний їх оплатити, при цьому наявні в матеріалах справи письмові докази чітко підтверджують розрахунок сум заборгованості за комунальні послуги.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність договірних відносин між власниками квартири та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права вимоги сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги до власника квартири АДРЕСА_1. Зокрема, підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати на суму боргу у розмірі та три відсотки річних, оскільки на правовідносини, що виникли із зазначеного договору про надання послуг, поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до правової позиції, що викладена судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 20.06.2012 року по справі № 6-68цс12, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України, закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до наданих позивачем розрахунків 2579,79 грн. заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, обрахованої за період з 01.06.2011 по 01.08.2012, яка складається з суми основного боргу - 2501, 91 грн, 17, 66 грн - інфляційні витрати та 60, 22 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 309 цього Кодексу порушення або неправильне застосування норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

З огляду на викладене має місце порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що дає підставити скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, розмір судового збору сплаченого позивачем при звернення до суду із позовною заявою, підлягає стягненню в рівних частинах з відповідачів на користь позивача в сумі 214 (двісті чотирнадцять ) 60 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2013 - скасувати та ухвалити нове наступного змісту:

Позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (р/р 2603000018106 в ВАТ КБ «Хрещатик» МФО 300670 код ЄДРПОУ 04013755) суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 2579 (дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 91 коп. та суму судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять ) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: