Ухвала суду № 35420018, 19.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"19" листопада 2013 р. Справа № 806/6347/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" жовтня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №000079152 від 23.08.2013 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №000079152 від 23 серпня 2013 року.

В апеляційній скарзі Житомирська об"єднана Державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Житомирській області просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що ТОВ "Жерок-Альфа" надано документи щодо підтвердження транспортування товарів (товаро-транспортна накладна), які оформлені з порушенням, а саме не вказані реквізити, обов"язковість заповнення яких передбачено вимогами чинного законодавства. Так, не вказано назву авто підприємства, марку, державний номер, прізвище, ім"я та по-батькові водія, якій здійснював перевезення.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Жерок-Альфа" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 09.08.2013 року №81/15-2/14348468/0100, яким встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201,1 ст.201 ПК України.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №000079152 від 23.08.2013 року, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13350 грн. у т.ч. 10680 грн. за основним платежем та 2670 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення (а.с.30-41), які залишені податковою без задоволення, а відповідні податкове повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

ТОВ "Жарок-Альфа" для здійснення господарських операцій з ФОМ ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу №16-11 від 16.05.2011 року щодо придбання у ФОП ОСОБА_5 відходів плівки поліетиленової (у т.ч. стрейч-плівки), поліпропіленої, поліамідної, вторинного грануляту та агломерату поліетилену, поліпропілену і поліамідів. Відповідно до якого доставка товару здійснюється за рахунок продавця.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від ФОП ОСОБА_5, та передачу товару ТОВ "Жерок-Альфа" , підтверджені первинними документами наданими позивачем у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року передбачено обов'язковість товарно-транспортних накладних та подорожніх листів для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень. Тобто норма вказаного положення Правил не поширюється на позивача, оскільки при перевезення товару здійснювалось його контрагентом, позивач не укладав жодного договору перевезення.

Крім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Також слід зауважити, що з акта перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_5, перебуває на обліку в Рокитнянській МДПІ. Жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем вказаний контрагент не був зареєстрований платником податку на додану вартість та не мав свідоцтво платника ПДВ відповідачем надано не було.

Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ФОП ОСОБА_5, суду не надано.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливі порушення з боку ФОП ОСОБА_5 податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Недотримання позивачем положень п.201.10 ст. 201 ПК Україні в частині, що стосується права додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на продавця, який відмовився надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту.

Вказана норма закону не зобов'язує платника податку додавати таку заяву до податкової декларації з ПДВ за звітний період, а визначає лише його право на це. Крім того підставою для відповідальності платника податку може бути лише не підтвердження суми податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податків.

Поряд з цим, абз. 3 п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Апелянт як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи, в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Доводи апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

З оригіналом згідно: суддя _______ М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано: (рек. з пов. про вруч.)

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Жерок-Альфа" вул.Промислова,1/154,м.Житомир,10025

3- відповідачу Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014