Ухвала суду № 35418922, 21.11.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3470/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Галина ЮріївнаНомер провадження 11-кп/788/233/13 Суддя-доповідач - Моїсеєнко Т. М. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Моїсеєнко Т. М.,

суддів - Демченка М. О., Ященка В. А.,

при секретарі судового засідання -Сисенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми в порядку апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження №12013200440001559 від 19 лютого 2013 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 в інтересах цивільного відповідача ОСОБА_5 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 серпня 2013 року, яким

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Кравцової Л.М.

потерпілого ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_4

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Суми уродженця, який мешкає в АДРЕСА_1, громадянина України, обвинуваченого за ст.286 ч.2 КК України,-

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Кравцової Л.М.

потерпілого ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги від обвинуваченого ОСОБА_3, в якій він ставить питання про зміну вироку в частині призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та захисника ОСОБА_4 в інтересах цивільного відповідача ОСОБА_5, в якій ставиться питання про скасування вироку суду в частині стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним у пред'явленому обвинувачені та призначено покарання за ст.286 ч.2 КК України три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладені обов'язки:

1). Повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

2). Не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

3). Періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3: на користь держави витрати за лікування потерпілого в сумі 15358 грн. 40 коп.; на користь потерпілого ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.; на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз 1836 грн.

Постановлено стягнути з ПАТ « Страхова компанія «Уніка» на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 5000 грн. та матеріальну шкоду в сумі 10187 грн.29 коп.

Постановлено стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 50000 грн.

В обгрунтування поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 не оспорюючи доведеності своєї вини та кваліфікації дій, просить змінити вирок в частині призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, вказуючи на те, що додаткове покарання є необґрунтованим, оскільки він вину визнав, матеріальну та моральну шкоду завдану потерпілому відшкодовує, крім цього працює водієм, а позбавлення його права керувати транспортними засобами позбавить його матеріального забезпечення.

В обгрунтування поданій апеляційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_4, яка діє в інтересах цивільного відповідача ОСОБА_5 просить змінити вирок суду в частині вирішення цивільного позову, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3, який є працівником її підзахисного, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не виконував роботу по перевезенню пасажирів, оскільки трудовим договором між ними не передбачено перевезення пасажирів, згідно акту -прийому передачі автомобіля ОСОБА_3 прийняв автомобіль ДЕо Ланос р/н НОМЕР_2, а дорожня - транспортна пригода скоєна на автомобілі ЗАЗ ДЕО - Ланос р/н НОМЕР_1, який не належить ОСОБА_5 Тому судом не було враховано те, що ОСОБА_3 на час дорожньо-транспортної пригоди не виконував свої трудові обов'язки, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 з ОСОБА_5 відсутні.

На апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 надійшло заперечення від захисника ОСОБА_10, який зазначає, що додаткове покарання призначене ОСОБА_3 є обґрунтованим та законним, а моральна шкода, яку постановлено стягнути з ОСОБА_5, як з роботодавця та власника автомобіля є обґрунтованою і відповідає нормам цивільного законодавства.

В заперечені захисника ОСОБА_4 на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3, захисник зазначає, що додаткове покарання призначене ОСОБА_3 є обґрунтованим, крім того, посилання останнього на те, що він працює водієм у її підзахисного та займається перевезенням пасажирів і це є його єдиним джерелом заробітку є неправдивим, оскільки ОСОБА_3 звільнений.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як встановив суд, 19 лютого 2013 року близько 05 год. 45 хв., ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ-ДЕО ЛАнос р/н НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_11 і з яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, по вул. Іллінській в районі буд. №12 в м. Суми в порушення п.п.10.1, 11.3, 14.2 Правил Дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, що призвело до зіткнення з автомобілем ЗАЗ - 1102 р/н НОМЕР_3 під керуванням потерпілого ОСОБА_6, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6, отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вислухавши доповідача про обставини кримінального провадження та суть поданих апеляцій, захисника ОСОБА_4, яка вказала на незаконність вироку суду в частині стягнення з цивільного відповідача моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_6, який вважає вирок суду законним, прокурора, який вказував, що вирок є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апелянти висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікацію дій не оспорюють.

Що стосується додаткового покарання, яке суд призначив обвинуваченому ОСОБА_3, то на думку колегії суддів воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо незаконності призначеного йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на думку колегії суддів, є безпідставними. Суд першої інстанції позбавляючи ОСОБА_3 права керування транспортними засобами діяв в рамках санкції закону, по якому він засуджений, з врахуванням обставин скоєння злочину та тяжкості наслідків, що настали.

За змістом роз'яснень, які містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 грудня 1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна ", з наступними змінами, при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України.

Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх (службових) обов'язків.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 про безпідставність стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_3 18 лютого 2013 року укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_3 як водій транспортних засобів виконує керування автомобіля для перевезення пасажирів. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3, згідно показів свідка ОСОБА_12, яка була його пасажиром, виконував перевезення пасажирів. Але автомобіль, на якому він виконував перевезення пасажирів не належав ОСОБА_5, оскільки належав ОСОБА_11 Відповідно до контракту з ОСОБА_3, ОСОБА_5 ввіряв йому автомобіль ДЕо Ланос р/н НОМЕР_2, а дорожня - транспортна пригода скоєна їм на автомобілі ЗАЗ ДЕО Ланос р/н НОМЕР_1. ОСОБА_3 керував автомобілем ЗАЗ ДЕО Ланос р/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_11, на законних підставах, а висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 перебував з ОСОБА_11 в трудових правовідносинах, матеріалами кримінального провадження не підтверджуються.

Як вбачається із вироку суду, суд першої інстанції вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди за цивільним позовом потерпілого, постановив рішення про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_7, тобто з особи, яка не є учасником кримінального провадження.

За таких обставин вирок суду в частини вирішення цивільного позову потерпілого про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню, а вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 можливо вирішити в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.405, 407, 414, 419 КПК України ,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 серпня 2013 року відносно ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди скасувати, провадження в справі закрити.

Кримінальне провадження в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 повернути в суд першої інстанції для вирішення в порядку цивільного судочинства.

В іншій частини вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - без задоволення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Моїсеєнко Т. М. Демченко М. О. Ященко В. А.