Рішення № 35417909, 18.11.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/2207/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа Судацька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в жовтні 2013 року до суду з позовом до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа Судацька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 жовтня 2012 року померла ОСОБА_3, після смерті якої ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом у вигляді 43/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. 14 Квітня, 24, м. Судак, Автономна Республіка Крим.

Позивачка звернулася до нотаріальної контори з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку за вказаною адресою, проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку у звязку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд визнати право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року по цивільній справі № 2-144/2011 р. визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 292 кв.м., розташовану за адресою: вул. 14 Квітня, 24, м. Судак.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник Судацької міської ради в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Судацької державної нотаріальної контори у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).

З урахуванням змісту заяви представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивачки, повно та всебічно зясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту КМ № 075888, виданого 22 квітня 2003 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000147-суд, земельна ділянка, загальною площею 0,0995 га., передана для індивідуального житлового будівництва, розташована за адресою: вул. 14 Квітня, 24, м. Судак, Автономна Республіка Крим, знаходилась в спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (арк. справи 5).

Рішенням Судацького міського суду від 08 травня 2012 року здійснено поділ земельної ділянки, що знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка розташована за адресою: вул. 14 Квітня, 24, м. Судак, між співвласниками, відповідно до часток у праві власності на житло, зокрема, за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку площею 292 кв.м., у тому числі площу, зайняту під будівлями, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, зазначену на схематичному плані додатка № 7 до висновку експерта № 2317 від 23 січня 2012 року зеленим кольором (арк. справи 6-7, 8).

04 жовтня 2012 року ОСОБА_3 померла, після смерті якої ОСОБА_2 прийняла спадщину у вигляді 43/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. 14 Квітня, 24, м. Судак, на підставі свідоцтва про право спадщини за заповітом від 13 вересня 2013 року, посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 1134 (арк. справи 11-13).

ОСОБА_2 звернулася до Судацької державної нотаріальної контори з вимогою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. 14 Квітня, 24, м. Судак, чим підтвердила бажання оформити право власності в установленому законом порядку на земельну ділянку, проте постановою державного нотаріуса № 960/01-21 від 02 серпня 2013 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки заявником не надано правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку (арк. справи 14).

Приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17 липня 1997 року ратифікована Україною і стала частиною національного законодавства, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи, що власник земельної ділянки помер і його права і обовязки переходять до спадкоємця, з позовом про визнання права власності на земельну ділянку звернулася позивачка (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ст.1220 ЦК України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає використанню національними судами України як джерело права.

Так, у рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка, на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а рішенням Судацького міського суду від 08 травня 2012 року здійснено її поділ, зокрема, спадкодавиці ОСОБА_3 виділено у власність на 43/100 частку земельної ділянки 292 кв.м. її площі, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та вважає за необхідне визнати право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, оскільки позивачка позбавлена можливості оформити спадщину у нотаріальній конторі.

Через призму конкретних обставин встановлених у справі та правозастосовних до спірних правовідносин орієнтирів, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності на земельну ділянку площею 292 кв.м., у тому числі площу, зайняту під будівлями, розташовану за адресою: вул. 14 Квітня, 24, м. Судак, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, зазначену згідно рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року по цивільній справі № 2-144/2011 р. на схематичному плані додатка № 7 до висновку експерта № 2317 від 23 січня 2012 року зеленим кольором, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 04 жовтня 2012 року.

Задовольняючи позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, суд, зокрема, виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності відповідно до вимог п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Суд вирішує питання щодо стягнення з позивачки, з урахуванням позиції її представника, суми судових витрат, недоплачених за подачу позову у розмірі 988,07 грн., виходячи з вартості спірної земельної ділянки, визначеної рішенням Судацького міського суду від 08 травня 2012 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1226, 1261, 1267, 1268, 1269 ЦК України, ст. 89 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 208-215, 218, 224, 256, 259 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до територіальної громади м. Судака в особі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа Судацька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 292 кв.м., у тому числі площу, зайняту під будівлями, розташовану за адресою: вул. 14 Квітня, 24, м. Судак, Автономна Республіка Крим, з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, зазначену згідно рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року по цивільній справі № 2-144/2011 р. на схематичному плані додатка № 7 до висновку експерта № 2317 від 23 січня 2012 року зеленим кольором, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 04 жовтня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір у розмірі 988,07 грн. на розрахунковий рахунок 31210206700031, одержувач: Управління державної казначейської служби України у м. Судаку Автономної Республіки Крим, ЄДРПОУ 37966200, банк ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Судацьким міським судом за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення за формою, змістом та в порядку, передбаченими ст.ст. 228, 229 ЦПК України.

Суддя