Ухвала суду № 35417861, 22.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р.Справа № 816/2865/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. по справі № 816/2865/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000331500/51 від 29.04.2013 року.

Ухвалою суду від 06 серпня 2013 року допущено заміну відповідача правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (Комсомольське відділення) від 29 квітня 2013 року № 0000331500/51.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" є юридичною особою, ідентифікаційний код 00191282, та у періоді, що перевірявся, зареєстроване платником податку на додану вартість з 28.06.1997 року, свідоцтво № 23517488 серії НВ № 302055, індивідуальний податковий номер 001912816023 /том 1 а.с. 16, 20/.

09.04.2013 року посадовою особою Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт № 29/15.3-08/00191282 /том 1 а.с. 9-15/.

У даному акті камеральної перевірки зафіксовано /том 1 а.с. 10-11/, що в податковій декларації з ПДВ за лютий 2013 року позивачем задекларовано суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Сервіс-Корал" на підставі податкової накладної № 4 від 10.01.2013 року на суму ПДВ 23333 грн. 44 коп. та по взаємовідносинах з ДП "Дизель" на підставі податкової накладної № 131 від 07.11.2012 року на суму ПДВ 29730 грн. 99 коп. Разом з тим, вказані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивачем подано додаток № 8 до податкової декларації "Заява про відмову та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних" та копії документів. Отже, позивачем включено до додатку 8 незареєстровані податкові накладні з періодом виписки, що не відповідає звітному періоду. Крім того, Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у графі № 5 реєстру виданих та отриманих податкових накладних не здійснено запис ЗП із зазначенням реквізитів (номер, дату) іншого документу та із зазначенням номеру запису на наданих копіях /том 1 а.с. 14/.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2013 року в розмірі 53064 грн. та висновок про зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 53064 грн. /том 1 а.с. 15/.

29.04.2013 року Кременчуцькою ОДПІ (Комсомольське відділення) на підставі акту перевірки № 29/15.3-08/00191282, за порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000331500/51, яким Відкритому акціонерному товариству "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 53064 грн. 43 коп. /а.с. 8/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0000331500/51 від 29.04.2013 року, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства є необґрунтованими, тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, нене відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Реальність господарських операцій між позивачем з ТОВ "Сервіс-Корал" та ДП "Дизель", підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: копіями договору № 2840 від 10.09.2012 року, укладеного з ТОВ "Сервіс-Корал"; специфікації № 2 до договору; податкової накладної № 4 від 10.01.2013 року, виписаної ТОВ "Сервіс-Корал" на поставку компресорно-конденсаторного агрегату з повітроохолоджувачем; видаткової накладної № 51 від 19.02.2013 року; рахунку на оплату № 583 від 26.12.2012 року; договору № 2820 від 06.09.2012 року, укладеного з ДП "Дизель"; податкової накладної № 131 від 07.12.2012 року, виписаної ДП "Дизель"; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.02.2013 року; рахунку-фактури № СФ-0000005 від 04.02.2013 року.

Також позивачем до матеріалів справи позивачем надано документальне підтвердження оплати за придбаний товар (роботи, послуги) у вигляді платіжних доручень № 1461 від 10.01.2013 року та № 43999 від 07.11.2012 року /том 1 а.с. 44, 49/.

При цьому, Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сервіс-Корал", ДП "Дизель"; не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій. Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів, які би спростовували правильність документального оформлення операцій, за проведення яких позивачем сформований податковий кредит, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

В акті перевірки відсутні посилання на обставини, які б свідчили про протиправний характер діяльності позивача та його контрагентів. В ході судового розгляду представники відповідача також не повідомили факти, які б вказували на проведення господарських операцій ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з метою незаконного заволодіння державним майном у вигляді безпідставного відшкодування податку на додану вартість.

У відповідності до пункту 201.8 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Сервіс-Корал" та ДП "Дизель" на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; зазначені контрагенти позивача зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як свідчать письмові докази, Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" включено до складу податкового кредиту лютого 2013 року суми податку на додану вартість:

- 23333 грн. 44 коп. згідно податкової накладної № 4 від 10.01.2013 року, виписаної ТОВ "Сервіс-Корал", на компресорно-конденсаторний агрегат з повітроохолоджувачем /а.с. 43/;

- 29730 грн. 99 коп. згідно податкової накладної № 131 від 07.11.2012 року, виписаної ДП "Дизель", на капітальний ремонт двигунів ЯМЗ-240НМ2 /а.с. 48/.

Зазначені вище податкові накладні отримані позивачем у лютому 2013 року та включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року /том 1 а.с. 37-42/.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Таким чином, зазначені вище податкові накладні підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак, не були зареєстровані контрагентами позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з відсутністю реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року було додано додаток 8 "Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8)", у якій зазначені вище податкові накладні містяться за порядковим № 29 та № 38 із зазначенням опису порушення, допущеного продавцем - відсутність реєстрації в ЄРПН. До заяви позивачем були додані копії первинних документів по операціям із зазначеними контрагентами, що підтверджують факт отримання таких товарів та платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи.

Орган державної податкової служби в акті перевірки вказує, що в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України додаток № 8 подано позивачем не у звітному податковому періоді, у якому складено такі податкові накладні.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року № 1492 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ вказаного Порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву на такого постачальника за формою Д8, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.

Тобто поняття звітний період у пункті 201.10 Податкового кодексу України потрібно тлумачити не як період, в який податкова накладна мала бути отримана покупцем, а період, у якому платник податків включив суму податку до складу податкового кредиту, з врахуванням того, що таке право покупець має протягом 365 календарних днів з дати виписки такої податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується Кременчуцькою ОДПІ, що позивачем подано заяву із скаргами на постачальників до декларації за звітний період, в якому сформований податковий кредит.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем при поданні додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року разом зі скаргою та копіями первинних документів повністю дотримано порядок, встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму 53064 грн. відповідно до зазначених вище податкових накладних, отриманих від ТОВ "Сервіс-Корал" та ДП "Дизель" при здійсненні господарських операцій.

Посилання податкового органу на невірне заповнення платником податків реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2013 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки платник податків виконав всі вимоги статті 201.10 Податкового кодексу України, а саме: подав заяву з додатками, що є достатньою підставою для оформлення податкового кредиту згідно з вказаною нормою закону.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697) з посиланням на обов'язок товариства зазначати номенклатуру ЗП у рядку № 5 реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2.4 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1002 у графі 5 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями:

ПНП - податкова накладна, складена на паперових носіях;

ПНЕ - електронна податкова накладна;

ЗП - заява платника та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

При заповненні реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач керувався саме номенклатурою ПНП та ПНЕ, оскільки формував податковий кредит за наявних, однак не зареєстрованих у ЕДРПН, податкових накладних.

Номенклатура ЗП, відповідно до вимог порядку № 1002 використовується саме у випадку відсутності у платника податку податкової накладної (в зв'язку із відмовою контрагента надати її) у разі формування податкового кредиту на підставі інших первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, доводи відповідача щодо обов'язку ВАТ "Полтавський ГЗК" зазначати номенклатуру ЗП у рядку № 5 реєстру виданих та отриманих податкових накладних є необґрунтованими, оскільки у позивача були наявні податкові накладні його контрагентів за спірний період.

За таких обставин, зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 53064 грн. 43 коп., за порушення товариством вимог пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивач, на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29 квітня 2013 року № 0000331500/51 не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. по справі № 816/2865/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.