Ухвала суду № 35415433, 12.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р.Справа № 814/421/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2013р. по справі за позовом ТОВ "Араіна-М" до Державної інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013р. ТОВ "Аріана-М" звернулось із позовом в суд до Державної інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 18.12.12р. по 24.12.12р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Аріана-М" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за травень 2012р., липень-вересень 2012р. та податку на прибуток за три квартали 2012р. щодо відображення правових відносин з контрагентами постачальниками ПП "Лактулоза" , ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон" за період липень 2012р., ТОВ "ДНС ТРАНС" за період серпень 2012р., ТОВ "Паритет М" за період вересень 2012р. та контрагентами-покупцями. За результатами перевірки складений акт №995/22-200/31497631 від 28.12.2012р., в висновках якого зазначені порушення податкового законодавства України.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2013р. №0000832220 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на

додану вартість в сумі 134259,53грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 67129,77грн , №0000822220 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122374,00грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 30593,50грн.

Позивач зазначає, що надав усі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, довів факт постачання товарів та їх отримання та подальше використання в господарській діяльності. Посилаючись на вищезазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2013р. позов задоволено в повному обсязі. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 21.01.13р. №0000832220. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 21.01.13р. №0000822220.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні документі, які підтверджують факт реальності господарських операцій з контрагентами за вказаний період, укладені угоди з постачальниками відповідають діючому законодавству, а тому у платника податків були усі підстави для формування податкового кредиту, правильно визначений податок на прибуток підприємства та у відповідності до податкового законодавства визначено бюджетне відшкодування.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі акту №995/22-200/31497631 від 28.12.2012р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013р. №0000832220 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 134259,53грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 67129,77грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000822220 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122374,00грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 30593,50грн.

Підставою для прийняття спірних податкових рішень стали висновки акту перевірки про виявлені порушення, які полягають в не наданні товарно-транспортних накладних на перевезення товару, а ті ТТН, які надані для перевірки, належним чином не оформлені, в них зазначено в якості перевізника різні приватні підприємці замість контрагентів позивача; договори перевезення складені із значними недоліками; надані акти перевірки по контрагентам про неможливість проведення зустрічної перевірок оскільки у них відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, основні фонди, виробничі активи та транспортні засоби; не підтверджені фактичність господарських операцій.

Вирішуючи питання правомірності висновків ДПІ, викладених в акті перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст.9ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та ТОВ "ДНС Траст" 15 серпні 2012р. уклали договір поставки за №30, згідно умов якого ТОВ «Аріана-М» закупило у ТОВ "ДНС Траст" 203580кг. пшениці, здійснивши рух коштів.

В свою чергу ТОВ "ДНС ТРАСТ" купило 203580кг. пшениці, як посередник, у свого продавця ТОВ "ДАГІТА", що підтверджується додатком №11 до Акту перевірки № 995/22-200/31497631 (декларація з податку на додану вартість - розділ "Постачальники" у тому числі ТОВ "ДАГІТА").

Від ТОВ "ДНС ТРАСТ" до позивача передача пшениці відбувалась згідно акту прийому-передачі товару, довіреності, товарних накладних та інших обов'язкових первинних документів (додаток № 17 до акту прийому-передачі пшениці).

Подальший рух товару від позивача іншим контрагента підтверджується: штампом приймача-експедитора "Екотранс" та Миколаївського портового елеватора відносно ТОВ "Волари Агро"; щодо ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн", то поставлений штамп лабораторії порту "Ніка Терра"; відповідні штампи на товарно-транспортні накладні стосовно контрагента ДПЗІІ «Сантрейд».

Отже, реальність господарської операції підтверджується вчиненими діями щодо подальшого продажу пшениці, яка була поставлена позивачем для ТОВ "Волари Агро", ТОВ "Топфер" та ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн". Вказаний товар поставлений в порти м.Миколаєва та м.Одеси автотранспортом позивача та найманим, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів; податковими деклараціями з ПДВ та з податку на прибуток підприємства, зданих ТОВ "ДНС ТРАСТ"; електронними квитанціями про прийом декларацій, зданих ТОВ "ДНС ТРАСТ" та позивача; балансовим і фінансовим звітами; прибутковими касовими ордерами; актами прийому-передачі пшениці; актами звірки розрахунків між продавцем ТОВ "ДНС ТРАСТ" та покупцем ТОВ «Аріана-М».

Щодо неналежне документального оформлення господарських операцій між позивачем по договорам перевезення з ТОВ "ДНС ТРАСТ", ПП "ЛАКТУЛОЗА", ПП "АГАЧЕЛЬ", ТОВ "ПАРИТЕТ-М", то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що купівля-продаж пшениці відбувалась на підставі належним чином оформлених документів (підписанням договору, врученням довіреностей, видачі товарних та податкових накладних, обміном свідоцтв про реєстрацію підприємств, приказами про призначення директорів, актами звірки). Передача товару відбулась по акту приймання-передачі між позивачем та ТОВ "ДНС ТРАСТ" (додатки №№17,19 до актів приймання-передачі зерна).

Судова колегія зауважує, що в акті перевірки ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Статтею 138ПК України визначені витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Під час з'ясування обставин по справі встановлено, що витрати понесенні позивачем є прямо пов'язаними із господарською діяльністю та згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст.138ПК України правомірно включені до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим, суд першої інстанції встановив, що ці факти повністю доводять встановлення зв'язку господарських операцій між позивачем та його контрагентами і подальшою господарською діяльністю позивача.

Статтею 201ПК України визначений порядок видачі та оформлення податкової накладної.

Платником податку надані усі необхідні бухгалтерські та податкові документи на підтвердження реальності господарської діяльності з названими контрагентами, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

За правилами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова колегія вважає, що норми податкового законодавства України не передбачають обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності.

Окрім цього, ДПІ не довела факту порушень щодо оформлення податкових накладних, не довела й факту безтоварності операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладання нікчемних правочинів, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Порушення податкового законодавства контрагентами позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та суми бюджетного відшкодування. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

За правилами ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведений факт реальності господарських операцій, дійсність та реальність угод з контрагентами, по відповідним операціям з приводу придбання товарів (послуг). В той же час не спростований висновок податкових органів по податковим накладним, які не були внесені в Єдиний державний реєстр податкових накладних по вказаним контрагентам.

Що стосується посилань ДПІ на нікчемність правочинів по господарським операціям з контрагентами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідності до цивільного законодавства, а саме ст.215ЦК України, нікчемність вчинених позивачем правочинів повинна бути визнана тільки в судовому порядку. Оскільки в судовому порядки жодний із правочинів нікчемним не визнаний, то угоди є такими, що прийняті у відповідності до норм діючого законодавства.

Слід також зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ не надало суду і не посилалась на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

За таких обставин, судова колегія доходить до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного здійснення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ТОВ «АПК «Аріана-М»» та його контрагентами.

Таким чином, позивачем правомірно відображено податковий кредит, а тому висновки СДПІ щодо безпідставного заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту в зв'язку з укладанням нікчемних правочинів є неправомірними.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ Державної інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко