Постанова № 35415220, 03.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2998/13-а

03 жовтня 2013 року 14год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у м. Кузнецовськ про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-49 від 11.06.2013 про сплату недоїмки в сумі 1194,03 грн, -ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовськ про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-49 від 11.06.2013 про сплату недоїмки в сумі 1194,03 грн.

В обґрунтування позову вказує, що управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ не має законних підстав для направлення вимоги про сплату недоїмки, оскільки позивач як підприємець страхові внески не обчислював та звітність до Пенсійного фонду не подавав. Зазначає, що в грудні 2011 року подав заяву до Кузнецовської ОДПІ про призупинення підприємницької діяльності у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем та був переведений на загальну систему оподаткування; свідоцтво про сплату єдиного податку на 2012 рік не отримував, тому не є платником єдиного податку, відповідно не є платником єдиного внеску. Крім того, вказує, що у спірній вимозі не зазначено, за який період вимагається сплата недоїмки, немає розрахунку боргу і не зазначено, на підставі чого він виник. Зазначає, що відповідно до абз.2 ч.12 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі оскарження страхувальниками вимог про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.

Позивач в судове засідання не прибув, подав клопотання, яким позовні вимоги підтримав та просив справу розглянути за його відсутності, а також просив витребувати в Кузнецовської ОДПІ докази того, що він не перебуває на спрощеній системі оподаткування і не є платником єдиного соціального внеску (а.с.34).

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Кузнецовськ в судове засідання не прибув, подав письмове заперечення (а.с.35-36), в якому зазначив, що позивач безпідставно посилається на норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки цей закон регулює порядок нарахування та сплати страхових внесків, а вимога про сплату боргу виставлена у зв'язку з недоїмкою зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, порядок нарахування та сплати якого регламентується Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Наведені позивачем обставини не є підставою для звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.37).

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, у зв'язку з тим, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та письмові заперечення, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, наданими сторонами для обґрунтування позовних вимог та заперечень, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради Рівненської області 12.12.2006 (а.с.7).

11.06.2013 управлінням Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф-49, відповідно до якої станом на 11.06.2013 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 1194,03 грн., та зазначено про необхідність сплати такої суми недоїмки в десятиденний термін (а.с.6).

З письмового заперечення відповідача вбачається, що сума недоїмки, визначена вимогою, нарахована за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 (а.с.36).

Суд вважає, що нарахування позивачу до сплати єдиного внеску за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 ґрунтується на нормах матеріального закону, з урахуванням такого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI Пенсійний фонд України є органом, уповноваженим відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами законодавчого визначення умов і порядку його сплати, обов'язковості сплати.

Відповідно до п.4 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено мінімальну заробітну плату на 2013 рік у наступному місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Отже, в силу приписів ч.11 ст.8 Закону № 2464-VI, якою передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску, мінімальний розмір страхового внеску для фізичних осіб - підприємців у 2013 році становить:

- січень - листопад - 398,01 грн.;

- грудень - 422,65 грн.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-1, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з п.3.2 Порядку № 22-1 фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Факт перебування позивача на загальній системі оподаткування відповідачем не заперечується. При цьому суд зауважує, що та обставина, що позивач не є платником єдиного податку, не впливає на оцінку судом спірних правовідносин, позаяк в силу вимог Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язаний сплачувати єдиний внесок в розмірі, не менше мінімально встановленого законом, тобто 34,7% від мінімального розміру заробітної плати.

Вказаний внесок за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 ФОП ОСОБА_1 самостійно не нарахував та не сплатив, що визнається позивачем у адміністративному позові та підтверджується запереченнями відповідача.

За таких обставин, Управлінням ПФУ в м. Кузнецовську як органом, на який Законом № 2464-VI покладено обов'язки щодо забезпечення збору страхових коштів, контролю повноти та своєчасності їх сплати, було правомірно сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату недоїмки від 11.06.2013 №Ф-49 на суму 1194,03 грн., оскільки відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Суд вважає помилковим покликання позивача на норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, оскільки вказаний Закон не регулює правовідносини зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Доводи позивача щодо призупинення ним у 2012 році підприємницької діяльності у зв'язку зі скрутним фінансово-економічним становищем не свідчать про наявність підстав для звільнення його від сплати єдиного внеску, позаяк за змістом ч.12 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Натомість відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність спірного рішення, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.94 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Кузнецовську про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-49 від 11.06.2013 про сплату недоїмки в сумі 1194,03 грн., - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дорошенко Н.О.