Постанова № 35413292, 22.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2013 року 09:40 № 826/12302/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 р. № 0006902280 та № 0006892280,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 р. № 0006902280 та № 0006892280.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.04.2013 р. № 1265/22-80/30218754 прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що оскільки перевірка призначена у відповідності до кримінально-процесуального закону, то статус таких матеріалів перевірки та висновків податкового органу визначається відповідним кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якого є податки, збори або за рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Водночас представник позивача зазначив, що всі первинні документи, які підтверджують господарські операції з ТОВ «Тібурон» та ТОВ «Профінком» наявні у позивача та складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Посилання відповідача на норми цивільного законодавства щодо недійсності правочинів є безпідставним, суб'єктивним та надуманим висновком, який немає законодавчого обґрунтування. Також акт перевірки не містить посилань, не доводить умислу позивача щодо порушення публічного порядку та доказів такого порушення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2013 р. суд здійснив заміну неналежного відповідача, у зв'язку з реорганізацією, Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва ДПС на належного - Державну податкову інспекцію в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Через Канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва 06.11.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Однак, згідно ухвали суду від 06.11.2013 р., суд визнав неявку представника відповідача неповажною. Згідно наданих письмових заперечень представник відповідача зазначив, що позивач при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Профінком» та ТОВ «Тібурон» відніс до складу валових витрат та податкового кредиту суми, що не підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комтехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані»,ТОВ «Профінком», ТОВ «Екобудтехнолоджи», ТОВ «Трейд Фокс», ТОВ «Корнест», ТОВ «Корон-Інвестгруп», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Профіт Голд», ТОВ «Вестком Груп» за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Комтехсервіс»:

1. По взаємовідносинах з ТОВ «Тібурон»:

- пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 89 621,00 грн., в тому числі за листопад 2008 р. в розмірі 37 583,00 грн., за грудень 2008 р. в розмірі 32 048,00 грн., за січень 2009 р. в розмірі 19 990,00 грн.

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього у сумі 112 026,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 р. в сумі 87 039,00 грн., за 1 квартал 2009 р. в сумі 24 987,00 грн.

2. По взаємовідносинах з ТОВ «Профінком»:

- пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 219 278,00 грн., в тому числі за листопад 2010 р. в розмірі 116 364,00 грн., за січень 2011 р. в розмірі 32 285,00 грн., за лютий 2011 р. в розмірі 70 629,00 грн.

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього у сумі 274 098,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 р. в сумі 145 455,00 грн., за 1 квартал 2011 р. в сумі 128 643,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт від 26.04.2013 р. № 1265/22-80/30218754 та винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0006892280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 248 370,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 219 278,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 092,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0006902280, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 310 463,00 грн., в тому числі за основним платежем 274 098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 365,00 грн.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., пп. 5.2.1., пп. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судом встановлено, що перевірка ТОВ «Комтехсервіс» проведена на підставі листа СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 22.09.2012 р. № 1639/73-0211 щодо призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Комтехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з його контрагентами, зокрема з ТОВ «Профінком» та ТОВ «Тібурон» за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р.

З зазначеного листа вбачається, що в провадженні слідчого відділення ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом придбання ряду підприємств, зокрема ТОВ «Тібурон», ТОВ «Профінком» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Вказані підприємства за юридичними адресами не знаходяться, фактичні адреси відсутні, до органів державної податкової служби звітуються з заниженими показниками фінансово-господарської діяльності. Підготовка та підписання необхідних первинних бухгалтерських та інших документів для створення видимості проведених господарських операцій (які фактично не проводились) від імені директорів вищезазначених підконтрольних фіктивних підприємств здійснюється невстановленими особами за невстановленою адресою. Допитані засновники показали, що ніякого відношення до діяльності вищезазначених підприємств не мають, ніяких фінансово - господарських документів не підписували.».

Крім того, відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2013 р. встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що протягом листопада-грудня 2010 р. за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, відносно якої матеріали виділено для проведення додаткової перевірки, придбав суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Профінком». Підсудний в судовому засіданні визнав себе винним у вчинені злочину. Зазначене судове рішення не оскаржувалось.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що однією із підстав для проведення органом ДПС документальних позапланових перевірок, у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України є отримання органом ДПС постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

За результатами таких перевірок, у відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу ДПС передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу ДПС визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Підпунктом 58.4 статті 58 ПК України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, контролюючий орган зобов'язаний визначити платнику податків відповідні податкові зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції.

При цьому складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду або винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Враховуючи, що диспозиція пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України не здійснює розмежування вказаних постанов по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок.

Разом із цим слід враховувати, що положення ст. 78 ПК України містять і інші підстави для проведення органами ДПС документальних позапланових перевірок.

Зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка може бути здійснена за наслідками перевірок інших платників податків або за отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що матеріали позапланової документальної перевірки, проведеної на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, або наявна кримінальна справа можуть свідчити про порушення платником податків законодавства, орган ДПС не позбавлений права на підставі цієї норми та інших підстав, визначених ст. 78 ПК України, провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, суд вважає твердження позивача щодо неправомірності винесення податкових повідомлень-рішень необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки встановлено, що за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р. ТОВ «Комтехсервіс» мало взаємовідносини з ТОВ «Профінком» та ТОВ «Тібурон».

На підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Тібурон» позивачем не надано жодних первинних документів.

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Профінком» позивачем надано договір № 23/03-11 відступлення права вимоги від 23.03.2011 р., укладений між ТОВ «Профінком» (надалі - Первісний кредитор) та ТОВ «Євробізнес Консалт» (надалі - Новий кредитор) відповідно до умов якого, Первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги по зобов'язанню ТОВ «Комтехсервіс» (надалі - Боржник) на суму 10 3004,94 грн., належному Первісному кредитору.

На підтвердження руху активів позивачем надано суду рахунки-фактури, виписані ТОВ «Профінком»: № СФ-291 від 04.01.2011 р., № СФ -020102 від 01.02.2011 р., № СФ - 4 від 01.12.2010 р.; видаткові накладні: №РН-010406 від 04.01.2011 р., № РН-020102 від 01.02.2011 р., №Бн-0002709 від 30.12.2010 р. №Бн-0002705 від 28.12.2010 р., №Бн-0002641 від 27.12.2010 р., № Бн-0002642 від 27.12.2010 р., № Бн-0002643 від 27.12.2010 р., № 85 від 23.12.2010 р., №Бн-0002639 від 27.12.2010 р., №Бн-0002640 від 27.12.2010 р., №Бн-0002648 від 28.12.2010 р., № Бн-0002649 від 28.12.2010 р., № Бн-0000087 від 21.01.2011 р., № Бн-0000117 від 26.01.2011 р., № Бн-0000116 від 26.01.2011 р., № Бн-0000160 від 01.02.2011 р., № Бн-0000161 від 01.02.2011 р., № Бн-000081 від 20.01.2011 р., № Бн-0000085 від 21.01.2011 р., № Бн-0000225 від 08.02.2011 р., № Бн-0000224 від 08.02.2011 р., № Бн - 0000226 від 08.02.2011 р., №Бн-0000227 від 08.02.2011 р., № Бн-0000228 від 09.02.2011 р., № Бн-0000230 від 09.02.2011 р., № Бн-0000231 від 09.02.2011 р., № Бн-0000232 від 09.02.2011 р., №Бн-0000257 від 11.02.2011 р., № Бн-0000252 від 11.02.2011 р., № Бн-0000249 від 10.02.2011 р., № Бн-0000248 від 10.02.2011 р., № Бн-0000247 від 10.02.2011 р., №Бн-0000246 від 10.02.2011 р., №Бн-0000244 від 10.02.2011 р., №Бн-0000243 від 10.02.2011 р., № Бн - 0000149 від 31.01.2011 р., № Бн - 0000147 від 31.01.2011 р., № Бн-0000146 від 31.01.2011 р., №Бн-0000145 від 31.01.2011 р., № Бн-0000121 від 27.01.2011 р., №Бн-0000120 від 27.01.2011 р., №Бн-0000119 від 27.01.2011 р., №Бн-0000118 від 26.01.2011 р.

Довіреності, що свідчать про передачу матеріальних цінностей: № 52 від 27.12.2010 р., № 3 від 30.12.2010 р., № 132 від 28.12.2010 р., № 213 від 23.12.2010 р., № 227 від 24.12.2010 р., № 228 від 24.12.2010 р., № 571 від 23.12.2010 р., №817143 від 27.12.2010 р., № 0211210 від 23.12.2010 р., № 680284 від 21.01.2011 р., № 350 від 26.01.2011 р., № 8 від 01.02.2011 р., № 2801/3 від 28.01.2010 р., № 3 від 18.01.2011 р., № 132 від 21.01.2011 р., № 506 від 08.02.2011 р., № 276 від 08.02.2011 р., № 3111 від 04.02.2011 р., № 9 від 09.02.2011 р., № 2 від 09.02.2011 р., № 3 від 09.02.2011 р., № 20 від 10.02.2011 р., № 4 від 09.02.2011 р., № 632 ТЛ від 09.02.2011 р., № 817257 від 10.02.2011 р., № 0045 від 09.02.2011 р., № 6 від 10.02.2011 р., № 85 від 10.02.2011 р., № 508 від 09.02.2011 р., № 36 від 04.02.2011 р., № 8 від 28.01.2011 р., № 8 від 31.01.2011 р., № 1 від 15.01.2010 р., № 27 від 31.01.2011 р., № 135 від 24.01.2011 р., № 24 від 26.01.2011 р., № 004 від 26.01.2011 р., № 394677 від 26.01.2011 р.

Так, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, наявності трудових ресурсів та інших основних засобів, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між наданими первинними документами та результатом їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів. З видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей не можливо встановити їх відношення до господарської діяльності позивача. Крім того, позивачем не надано обов'язкових для формування валових витрат та податкового кредиту податкових накладних, також не надано рахунків-фактур, банківських виписок, які б свідчили про оплату виконаних робіт, актів виконаних робіт.

З договору відступлення права вимоги від 23.03.2011 р. № 23/03-11 не можливо встановити, яке саме зобов'язання ТОВ «Комтехсервіс» відступається за цим договором.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що всі первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Тібурон» та ТОВ «Профінком» були вилучені під час проведення обшуку, який проводився 23.08.2013 р., відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва, оскільки з пояснень старшого слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Полєно А.М. від 16.09.2013 р. вбачається, що під час обшуку було вилучено документи по операціям з ТОВ «Профінком», а саме: договір № 23/03-11 відступлення права вимоги від 23.03.2011 р. ТОВ «Профінком», повідомлення про уступку права вимоги ТОВ «Профінком», рахунок - фактуру № СФ -291 від 04.01.2011 р., рахунок-фактуру № СФ - 020102 від 01.02.2011 р., рахунок-фактуру № СФ-4 від 01.12.2010 р., видаткову накладну №РН-010406 від 04.01.2011 р., видаткову накладну №РН-020102 від 01.02.2011 р. Документи ТОВ «Комтехсервіс» по операціям з ТОВ «Тібурон» в ході обшуку не вилучались.

У судовому засіданні представниками сторін було зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за висновками щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Профінком».

Отже, службові особи ТОВ «Комтехсервіс» за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового слідства особою, використали печатку, установчі та реєстраційні документи ТОВ «Профінком» та ТОВ «Тібурон» з метою формування податкового кредиту та валових витрат, тобто здійснювали діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків.

Беручи до уваги викладене, вартість задекларованих виконаних робіт (наданих послуг) не підтверджується первинними документами позивача, а тому суд дійшов висновку, що господарська діяльність товариства спрямована на ухилення від оподаткування.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Так у позивача відсутні первинні документи, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат. Отже, судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було, оскільки із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 р. № 0006902280 та № 0006892280, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в матеріалах справи містяться достатні докази, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтехсервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук