Постанова № 35413266, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

class="fs123">П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 листопада 2013 року 14:14 №826/14777/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула»

до

державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 25.04.2013 №004112280 та від 25.04.2013 №004102280, від 12.09.2013 №0003812203,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 25.04.2013 №004112280 та від 25.04.2013 №004102280, від 12.09.2013 №0003812203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.04.2013 №208/1-22-80-36958905 щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» та приватним підприємством «Біо-Актив», прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 №004102280, від 25.04.2013 №004112280, якими позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість, податок на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В судове засідання 30.09.2013 представник відповідача не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи. Письмових заперечень на позовну заяву відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/14777/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» за вересень 2011 року та приватним підприємством «Біо-Актив» за серпень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» пункту 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 79 968,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 75 004,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС складено акт від 10.04.2013 №208/1-22-80-36958905 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.04.2013 №004102280, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 75 004,00 грн.;

від 25.04.2013 №004112280, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 99 960,00 грн., у тому числі: 79 968,00 грн. – основний платіж, 19 992,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 12.09.2013 №0003812203 (за наслідками процедури апеляційного оскарження), яким позивачеві додатково нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 19 992,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва ДПС від 10.04.2013 №208/1-22-80-36958905 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» та його контрагентами:

· товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» за договорами від 01.07.2010 №010710-177 та від 01.07.2010 №СКФ/СК/ПО 40012490;

· приватним підприємством «Біо-Актив» за договорами від 01.03.2011 №031004 та від 01.03.2011 №031005.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів 01.07.2010 №010710-177, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактури) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 01.07.2010 №010710-177; видаткових накладних від 10.08.2011 №РН-0000008, від 13.09.2011 №РН-0000043, від 19.09.2011 №РН-0000048; податкових накладних від 19.09.2011 №22, від 13.09.2011 №15, від 10.08.2011 №10; товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 10.08.2011 №РН-0000008, від 12.09.2011 №РН-0000041, від 19.09.2011 №РН-0000048. З видаткових накладних від 10.08.2011 №РН-0000008, від 13.09.2011 №РН-0000043, від 19.09.2011 №РН-0000048 видно, що вони виписані на підставі певних рахунків-фактури.

З акту перевірки вбачається, що висновки органу державної податкової служби щодо взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» із товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» зроблено з огляду на висновки акту Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції від 23.07.2012 №2435/22-209/35414469 по питанню взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» з товариством з обмеженою відповідальністю «Монолітбудкомплект» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кайбот».

Суд наголошує на тому, що органом державної податкової служби не надано суду ані письмових заперечень на позовну заяву, ані доказів, що підтверджують обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» (покупець) та приватним підприємством «Біо-Актив» (продавець) було укладено наступні договори:

- договір купівлі-продажу та надання послуг через мережу АЗС за смарт-картами від 01.03.2011 №031004, відповідно до якого продавець зобов’язується передати пальне та надати послуги, а покупець зобов’язується прийняти пальне та послуги і сплатити їх вартість. Передача пального або надання послуг здійснюється шляхом їх відпуску через мережу АЗС користувачам по пред’явленню останніми смарт-карток. Перелік АЗС з номером емітента та номером точки обслуговування визначено у додатку №1 до договору;

- договір купівлі-продажу пального та його передачі за бланками від 01.03.2011 №031005, відповідно до якого продавець зобов’язується передати певну кількість пального у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти пальні і сплатити за нього певну грошову суму. Передача пального покупцеві здійснюється по факту пред’явлення покупцем або уповноваженим користувачем бланку, зразок якого надається покупцем (додаток №1 до договору).

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії наступних документів:

- договору від 01.03.2011 №031004; видаткової накладної від 31.08.2011 №РН-0000024; податкових накладних за відповідні періоди виписаних на підставі договору від 01.03.2011 №031004; додатку №1 до договору від 01.03.2011 №031004 перелік АЗС та розмір знижки, яка надається продавцем при обслуговуванні смарт-карт покупця; додатку №3 перелік зразків смарт-карт товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула», по яких здійснюється відпуск пального;

- договору від 01.03.2011 №031005; видаткової накладної від 31.08.2011 №РН-0000025; податкової накладної від 31.08.2011 №128; додатку №1 зразки бланків товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» які приймаються на АЗС; інші додатки до договору від 01.03.2011 №031005.

З акту перевірки вбачається, що висновки органу державної податкової служби щодо взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» із приватним підприємством «Біо-Актив» зроблено з огляду на висновки акту Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції від 08.01.2011 №38/15-222/30446633 по питанню взаємовідносин приватного підприємства «Біо-Актив» з товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма-Нафта».

Суд наголошує на тому, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» та приватним підприємством «Біо-Актив». Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами.

Разом з тим, з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 10.04.2013 №208/1-22-80-36958905 вбачається, що контрагенти позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» та приватне підприємство «Біо-Актив» декларували податкові зобов’язання із податку на додану вартість за відповідні періоди у сумах, які позивачем внесені до складу податкового кредиту.

Незважаючи на те, що внаслідок співставлення даних податкового обліку щодо сум податкових зобов’язань контрагентів позивача та податкового кредиту позивача, відповідні суми співпали, відповідач вказує на розбіжності задекларованих сум і зазначає про завищення контрагентами сум податкових зобов’язань, а позивачем сум податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами-товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» та приватним підприємством «Біо-Актив» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 №004112280 та від 25.04.2013 №004102280, від 12.09.2013 №0003812203, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 25.04.2013 №004112280 та від 25.04.2013 №004102280, від 12.09.2013 №0003812203.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.