Постанова № 35413259, 22.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

22 листопада 2013 року № 826/12888/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.»доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів; Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києвіпро визнання недійсними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації від 11.02.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві та просить суд:

1. Визнати недійсним, протиправними та скасувати Рішення Київської регіональної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600122/2 від 11.02.2013р.

2. Визнати недійсними Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250000/2013/00161 від 11.02.2013р.

3. Зобов'язати вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за інвойсами №520005653 від 07.02.2013р. та №520005654 від 07.02.2013р., щодо яких було прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів, за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в порядку, встановленому ст. 58 Митного кодексу України.

4. Сягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві суму надміру сплачених платежів у розмірі 68 663 (шістдесят вісім шістсот шістдесят три) гривні 82 копійки.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Між Позивачем та підприємством "Doka Hrvatska d.o.o" (Загреб, Хорватія) (надалі - продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №ІМ-6/2013 від « 24» січня 2013р. (надалі - Контракт), відповідно до умов якого здійснювалась поставка Позивачу в Україну нового опалубкового матеріалу торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker» (виробник - «Doka Indastrie GmbH») та такого, що був у використанні (надалі - Товар).

Відповідно до п.1.2. Контракту точне найменування Товару, ціни, а також його кількість вказані в інвойсі, який є невід'ємним додатком до даного Контракту, на кожну поставку окремо.

Пунктом 3.2. Контракту передбачено проведення сторонами Контракту платежів в Євро, а умови оплати згідно п.3.1. передбачають переказ коштів за Контрактом протягом 90 днів з дати, вказаної на товарних інвойсах.

Пунктом 4.1. Контракту визначено поставку Товару на умовах CPT, EXW чи FCA, використовуючи прийняті умови «ІНКОТЕРМС 2010» Міжнародної торгової палати.

В лютому 2013 року в межах виконання вказаного Контракту Позивач здійснював імпорт в Україну на умовах EXW Zagreb (Інкотермс 2010) згідно інвойсів №520005653 від 07.02.2013р. та №520005654 від 07.02.2013р. (надалі - Інвойси) партії Товару (бувшого у використанні, надалі Б/У) загальною фактурною вартістю в розмірі 14 253,42 EUR (Євро), в т.ч. 8 964,34 EUR (Євро) та 5 289,08 EUR (Євро) за кожним інвойсом відповідно, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 170 606,43 грн. (в т.ч. транспортні витрати до митного кордону України).

11 лютого 2013 року Київською регіональною митницею (надалі - Відповідач-1) було винесено Рішення №100250000/2013/600122/2 про коригування заявленої митної вартості (надалі - оскаржуване рішення), за яким Відповідачем-1 визначено митну вартість Товару у вищому розмірі, ніж була задекларована Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (надалі - Позивач) із застосуванням не за заявленою Позивачем ціною договору (контракту), а шостого резервного методу.

Позивач вважає, що дії Відповідача-1 є неправомірними та протиправними стосовно прийняття Рішення про коригування, оформлення картки відмови в прийнятті митних декларацій та підлягає скасуванню, а Картка відмови в прийнятті митної декларації №100250000/2013/00161 від 11.02.2013р. (надалі - Картка відмови) - визнанню недійсною.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та просить скасувати їх.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3. ст. 53 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1. ч.4. ст. 54 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем ….;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті….;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів (ч.10. ст. 58 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості не містять всіх даних для підтвердження числових значень відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Вказане обумовлено не поданням транспортного (перевізного) документу, неподання додаткових документів на письмову вимогу митного органу згідно з положеннями ст.53 МКУ.

З огляду на зміст графи 33 оскаржуваного рішення, матеріали справи, суд вважає необхідним зазначити про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи під час митного оформлення Позивачем було подано серед інших документів, передбачених ч.2 ст.53 МКУ, й транспортні (перевізні) документи, що зафіксовані і у вантажно-митній декларації (ВМД), і у самих рішеннях про коригування із застосуванням кодів, затверджених Наказом МФУ №1011 від 20.09.12р. «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме:

- код 2730 - товаро-транспортні накладні для міжнародних перевезень (CMR): 3357019 від 07.02.13.;

- код 3006 - Калькуляція транспортних витрат, вказана в довідці про транспортні витрати №08-02/2013 від 08.02.13р.

Враховуючи, що вищеназваний відомчий класифікатор містить вичерпний перелік транспортних (перевізних) документів, Позивачем під час митного оформлення виконано вимоги ч.2 ст. 53 МКУ.

Покликання Відповідача-1 в письмових запереченнях на позов відносно питання пов'язаності осіб продавця і покупця судом до уваги не приймаються, оскільки ці обставини не відображені у графі 33 оскаржуваного рішення, а отже не були підставою і обставиною його прийняття. Поряд з цим в цій частині оскаржуване рішення не містить жодних відомостей щодо наявності обставин пов'язаності, які вплинули на ціну товарів.

Щодо довідок на перевезення і калькуляцію ціни від 08.02.2013 року від ЧП «Киевтрансбуд ХХІ», то суд вважає необхідним зазначити, що законом не такі недоліки як відсутність прізвища і посади особи яка їх підписала не спричиняє недійсність чи неправдивість зазначених даних. Щодо відстані, то суд зауважує, що як вбачається з довідок перевезення вантажу здійснювалось одним автомобілем «Вольво» АО9356АМ/АО5892ХХ, а тому ніщо не заважає одній машині обирати зручний для неї маршрут по дорозі згідно порядку черговості проїзду різних міст і становити взагалом одну загальну ціну транспортування. Як вбачається з графи № 18 та 21 ВМД № 100250000/2013/046668 автомобіль АО9356АМ/АО5892ХХ з товаром мав один маршрут і разове перетинання кордону України (так як оформлена одна ВМД на Товар).

За зверненням Позивача в порядку ч.7 ст.55 МКУ Відповідач-1 випустив Товари, що декларувалися за Інвойсами, у вільний обіг. При цьому, Позивачем було сплачено митні платежі згідно з митною вартістю Товарів, визначеною Позивачем, та забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю Товарів, визначеною Позивачем, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю Товарів, визначеною Відповідачем-1. Таким чином, Позивачем надано фінансову гарантію.

Товар був випущений у вільний обіг 12 лютого 2013 року після подачі Позивачем нової декларації митної вартості №100250000/2013/046985, в якій задекларував цей же Товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням Рішення про коригування, що підтверджується відповідними відмітками в графі 45 на ВМД-2.

До закінчення строку дії гарантійних зобов'язань листом від 29.04.2013 (вих.№291, копія додається) Позивач звернувся до Відповідача-1 з метою анулювання Рішення про коригування митної вартості по Інвойсу. До вказаного листа Позивач, реалізуючи своє право, закріплене ст. 55 МКУ, надав додаткові документи (що підтверджується листом Київської регіональної митниці від 14.05.2013 року № 14/2-11/6178) до Інвойсів на 352 аркушах на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: Декларація митної вартості №100250000/2013/046985 від 12.02.2013; зовнішньоекономічний контракт № IM-6/2013 від 24.01.2013 між компанією "Doka Hrvatska d.o.o." (Хорватія) та ТОВ з ІІ «Дока Україна Т.О.В.» (Україна); Інвойс № 520005653 від 07.02.2013, Інвойс № 520005654 від 07.02.2013; Договір №1 від 27.08.2012р.на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні між ТОВ з ІІ «Дока Україна Т.О.В.» та ПП «Київтрансбуд ХХІ», в т.ч. Довідка про транспортні витрати; Прайс - лист виробника товару, діючий з 01.01.2013р. та затверджений ТПП Австрії; Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1841 від 25.04.2013р. про вартісні характеристики товарів (рівень цін на товар) відповідно до Контракту № IM-6/2013 від 24.01.2013 та Інвойсу № 520005653 від 07.02.2013 до Контракту, Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1842 від 25.04.2013р. про вартісні характеристики товарів (рівень цін на товар) відповідно до Контракту № IM-6/2013 від 24.01.2013 та Інвойсу № 520005654 від 07.02.2013 до Контракту; Виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України: ВМД (форма М-2), CMR; інвойси, Довідки про транспортні витрати, видаткові накладні, банківські виписки, акти прийому-передачі.

Виписки з бухгалтерської документації, які містять відомості, що підтверджують ціну товару, яка підлягає сплаті за ці товари, не надавалися до пакету документів, тому що згідно умов зовнішньоекономічного контракту № UA2/2010 від 19.03.2010 (п.3.1.) 90-денний термін оплати, вказаний в товарному інвойсі до Контракту, ще не закінчився.

Розрахунок ціни (калькуляція) не надавався до пакету документів з причин надання листа Doka Indastrie GmbH (виробника) від 28.02.2013р. про комерційну таємницю стосовно калькуляції цін та вартості виробництва.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, оскільки всіх документів, які стосуються поставки і передбачені пунктом 3.ст. 53 МКУ не було надано, то митну вартість було скориговано.

Вказаний мотив не може бути прийнятий судом як обґрунтований, оскільки, по-перше, перелік документів встановлений ч. 3 ст.53 МКУ, подається в повному обсязі за їх наявності (згідно положень ч.3. ст.53 МКУ). А тому, у разі відсутності певних документів, передбачених ч.3. ст. 53 МКУ, їх ненадання в повному обсязі не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості, по-друге, з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч.8 ст. 55 МКУ, відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; по-третє, графа 33 оскаржуваних рішень не містить з наведеного загального переліку чітко вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.

Всі зауваження Відповідача-1 були розглянуті Позивачем та в обґрунтування як обраного методу визначення митної вартості товарів, так і числового розрахунку ціни з врахуванням складових митної вартості, були надані відповідні письмові пояснення з додаванням передбачених, зокрема, ст. 52, 55 МКУ документів.

Вивчивши надані сторонами документи, та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд вважає, що позивачем відповідачу були надані повні, вичерпні і конкретні пояснення та їх документальне підтвердження, як в частині ціни товару, так і складових митної вартості. Проте ці пояснення не були як належним чином прийняті до уваги, так і комплексно опрацьовані відповідачем, внаслідок чого оскаржувані рішення та оформлені картки відмови є таким, що в цілому не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому позов в цій частині (відносно оскаржуваного рішення та Картки відмови) підлягає задоволенню.

Також позивач просить зобов'язати Відповідача-1 вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів за інвойсами №520005653 від 07.02.2013р. та №520005654 від 07.02.2013р., щодо яких було прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів, за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в порядку, встановленому ст. 58 Митного кодексу України. Проте суд відмовляє в цій частині позову, оскільки Товар випущений у вільний обіг і не потребує додаткового митного оформлення.

Прийняття Відповідачем-1, Рішення про коригування призвело до безпідставного збільшення митної вартості Товару і, відповідно, до надмірної сплати Позивачем при митному оформленні товару ПДВ на суму 64305,35 грн. (код 028) та мита на суму 4358,47 грн. (код 020), а разом 68 663 (шістдесят вісім шістсот шістдесят три) гривні 82 копійки (дана сума переплати ввізного мита та ПДВ зафіксована в графі «В» «Подробиці розрахунків» графи 47 ВМД-2).

Частиною першою статті 301 МКУ, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 БК України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618).

Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Оскільки Позивач не звертався з відповідними заявами до уповноважених органів про повернення надміру сплачених до бюджету платежів, то підстав стягувати в судовому порядку вказаних коштів немає, оскільки немає бездіяльності або відмови органу в їх поверненні. А тому права та інтереси позивача в цій частині не порушені і не потребують адекватного порушенню способу їх захисту.

Відповідачі в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не повністю спростували покликання позивача.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Рішення Київської регіональної митниці ДМС України №100250000/2013/600122/2 від 11 лютого 2013 року про коригування заявленої митної вартості та Картку відмови в прийнятті митної декларації №100250000/2013/00161 від 11.02.2013р. визнати протиправними і скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати в сумі 2259,59 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» (код ЄДРПОУ 30530955) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк