Ухвала суду № 35411677, 29.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 25680/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.08.2009 року № 0000462303/0, яким йому було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 111371,00 грн., в тому числі 81040,00 грн. за основним платежем та 30331,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства. Отже, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі наведеної норми включається до складу його валових доходів, що і було зроблено позивачем та правомірність чого не заперечує відповідач. Крім того, формування валових доходів і валових витрат в період, що перевірявся, позивач здійснював відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, за 2008 рік відповідно до даних головної книги (рахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою») нараховано фонд оплати праці на загальну суму 38021903,00 грн. Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, у рядку 04.3 «Витрати на оплачу праці» позивачем зазначено суму 35788723,00 грн. До даного рядка не включено 1013592,00 грн. витрат на оплачу праці згідно пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 даного Закону, 901418,00 грн. витрат на оплату тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності, 314236,00 грн. витрат з оплати праці працівників їдальні та 3934,00 грн. інших витрати, що в загальному становить 2233180,00 грн., тобто різницю між фондом оплати праці за 2008 рік (38021903,00 грн.) та сумою, включеною до валових витрат (35788723,00 грн.).

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у 4 кварталі 2008 року позивач занизив податок на прибуток на суму 81040,00 грн. в зв'язку із завищенням валових витрат через включення витрат на оплату праці в розмірі 100% об'єктів інфраструктури, що перебуває і утримується за рахунок підприємства для організації харчування на суму 293908,00 грн., чим порушив п. 5.1, пп. 5.4.9 п 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» не здійснило компенсації вартості товарів, отриманих від інших суб'єктів господарювання, тому у позивача були відсутні підстави для віднесення вартості цих товарів до складу валових витрат, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, передбаченому п. 5.і ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому, на думку апелянта, позивач всупереч вимогам наведеної норми завищив суму валових витрат за 4 квартал 2008 року на суму 151816,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд в період з 30.06.2009 року до 10.08.2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області було проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої був складений акт від 17.08.2009 року № 1385/23-3/20770332.

В акті перевірки податковий орган вказує про порушення позивачем, зокрема, п. 5.1, пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в 4 кварталі 2008 року на 81040,00 грн. через завищення валових витрат в зв'язку з включенням витрат на оплату праці в розмірі 100% об'єктів інфраструктури, що перебуває і утримується за рахунок підприємства для організації харчування на суму 293908,00 грн. та завищення валових витрат на суму 151 816,65 грн. в 3 кварталі 2008 року у зв'язку з списанням простроченої кредиторської заборгованості.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 року № 0000462303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі111371,00 грн., в тому числі 81040,00 грн. за основним платежем та 30331,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Підставою для визначення зазначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств стали висновки перевіряючих, зокрема, про те, що ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» всупереч вимогам п. 5 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесло до складу валових витрат 100% витрат на оплату праці працівників їдальні в сумі 293908,00 грн., внаслідок чого завищено витрати на оплату праці (рядок 04.3 Декларації з податку на прибуток) в сумі 146954,00 грн. (Дебет рахунку 2381 «Витрати по громадському харчуванню», Кредит рахунку 661 «Розрахунки з оплати праці).

Відповідно до п. 5 Розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, пов'язані із забезпеченням основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат платника податку у розмірі 50% від суми понесених витрат до моменту передачі таких об'єктів і пунктів на баланс відповідного бюджету або їх приватизації згідно із законом. Тобто позивач вправі був віднести до валових витрат 50% витрат з оплати праці працівників їдальні.

Відповідно до відомостей головної книги підприємства (рахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою») за 2008 рік позивач нарахував до фонду оплати праці загальну суму 38021903,00 грн.

Відповідно до декларації ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» з податку на прибуток підприємства за 2008 рік у рядку 04.3 «Витрати на оплачу праці» зазначено суму 35788723,00 грн. До даного рядка не включено 1013592,00 грн. витрат на оплачу праці згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 901418,00 грн. витрат на оплату тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності, 314236,00 грн. витрат з оплати праці працівників їдальні та 3934,00 грн. інших витрати, всього 2233180,00 грн., тобто різницю між фондом оплати праці за 2008 рік (38021903,00 грн.) та сумою, включеною до валових витрат (35788723,00 грн.).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту заниження позивачем податку на прибуток в 4 кварталі 2008 року на суму 81040,00 грн. в зв'язку із включенням витрат на оплату праці в розмірі 100% об'єктів інфраструктури, що перебуває і утримується за рахунок підприємства для організації харчування на суму 293908,00 грн., а тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.4.9 п 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним.

Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у невиключенні із складу валових витрат кредиторської заборгованості перед іншими суб'єктами господарювання в сумі 151816,0 грн., що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності.

Проте, як встановив суд та не заперечує відповідач, протоколом засідання комісії з непродуктивних витрат ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» від 29.12.2008 року вирішено включити суму кредиторської заборгованості в розмірі 151816,65 грн. до валового доходу заводу за результатами роботи 2008 року.

Відповідач стверджує, що позивачем правомірно включено вказану кредиторську заборгованість до складу валових доходів, проте всупереч вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зменшив валових витрат на суму кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності по оприбуткованих товарах, отриманих роботах, послугах.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійною є заборгованість, зокрема, по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Якщо після закінчення трирічного терміну позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, заборгованість за товари, відвантажені за договорами купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пп. 4.1.6 цього пункту валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з п. 1.22 ст. 1 даного Закону до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Як встановив суд, позивач отримував товари на виробничі потреби, тому на підставі п. 11.2 ст. 11 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно відніс їх вартість до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів), що відповідає вимогам цього Закону і не заперечується відповідачем.

Вартість товарів залишилася не сплаченою по закінченні строку позовної давності і відповідно до вимог п. 1.22 ст. 1 цього Закону позивач списав кредиторську заборгованість, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Отже, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включається до складу його валових доходів, що і було підставно зроблено позивачем.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює порядку ведення податкового обліку, а лише містить визначення валових витрат та їх складу і ним не передбачено обов'язку платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем валові витрати за період, що перевірявся, сформовані з дотриманням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а відповідачем не надано доказів його правомірності.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі № 2а-6601/09/1370 за позовом Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький