Постанова № 35411657, 12.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 18636/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багофарм" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багофарм" до Державної податкової інспекція в м. Івано-Франківську про визнання частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21,08.2009р. №0004102303 на суму 39923,35 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Багофарм" звернулося до суду з позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2009 року №0004102303 на суму 39923,35грн..

Свої вимоги мотивує тим, що працівниками ДПА в Івано-Франківській області 05.08.2009 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій. За результатами перевірки складено акт №9134/9/15/23/30107049 від 05.08.2009 року, в якому зроблено висновок про порушення товариством п.1 та п.10 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 року, оскільки розрахунковий документ не містив реквізиту ПДВ, а тому він не є розрахунковим документом. На підставі даного акту ДПІ в м. Івано-Франківську винесено рішення №0004102303 від 21.08.2009 року про застосування до ТзОВ «Багофарм» штрафних (фінансових) санкцій на суму 40093,35 грн.

Вважає дане рішення неправомірним, оскільки при здійсненні контрольної закупки працівниками ДПА в Івано-Франківській області їм було видано розрахунковий документ на повну вартість покупки, в якому чітко вказано суб'єкта, який здійснює продаж товару, найменування продавця товару, дата та його вартість, адреса його придбання, що є основними при покупці. Відтак перевіряючими проігноровано той факт, що в роздрукованому денному звіті РРО фактично існує рядок, в якому зазначено суму та ставку ПДВ за весь день.

Факту не роздрукування відповідного розрахункового документа під час здійснення розрахункової операції під час проведення перевірки не було, оскільки розрахунковий документ був виданий. Оскільки Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачено застосування до господарюючого суб'єкта штрафних санкцій в разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614, то штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано неправомірно. Крім того, в акті перевірки та в направленні на перевірку вказано, що проводилася планова перевірка, а в рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2009 року №0004102303 - позапланова перевірка відповідно до ч.7 ст.11 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Багофарм" подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2009 року працівниками ДПА України в Івано-Франківській області було проведено перевірку дотриманя суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - аптеки суб'єкта підприємницької діяльності ТзОВ "Багофарм".

За результатами вказаної перевірки було складено акт №9134/9/15/23/30107049 від 05.08.2009 року, в якому зроблено висновок про порушення товариством п.1 та п.10 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, оскільки позивачем не роздруковано розрахунковий документ при здійсненні розрахункових операцій та не забезпечено зберігання контрольних стрічок згідно встановленого законодавством терміну.

Так, під час купівлі працівниками державної податкової служби зубної пасти та пачки памперсів дану розрахункову операцію було проведено через РРО з роздрукуванням відповідного документа, який не містив окремо виведеного реквізиту ПДВ, а тому такий не розцінився ДПІ в якості розрахункового документа.

На підставі даного акту керівником ДПІ в м.Івано-Франківську було винесено рішення №0004102303 від 21.08.2009 року про застосування до ТзОВ «Багофарм» штрафних фінансових) санкцій на суму 40093,35 грн.

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів не погодилась з такими виходячи з наступного.

В дійсності було встановлено, що працівниками податкового органу здійснено контрольну закупку товару - одну зубну пасту «Сенсодин» та одну упаковку памперсів. За зазначені товари проведено оплату в розмірі 193,4 грн., а тому в акті перевірки від 05.08.2009р. вказано, що розрахункову операцію проведено через РРО типу SILEX 6004, фіскальний №091500916 з роздрукуванням розрахункового документа на повну вартість покупки.

Однак, перевіряючими було зроблено хибний висновок, що оскільки розрахунковий - документ не містить реквізиту ПДВ, то він згідно п.3 «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000р. не є відповідним розрахунковим документом.

З такими висновками податкового органу, колегія суддів не може погодитись, оскільки відповідно до ЗУ ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція це - прийняття від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних жетонів тощо за місцем реалізації товарів, видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар, а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару банком покупця або, у разі повернення товару, оформлення розрахункових документів щодо перерахунку коштів у банк покупця;

Таким чином, в акті перевірки чітко вказано, що відбулася розрахункова операція, тобто покупець отримав товар, а продавець отримав кошти за проданий товар. Факт передачі товару від продавця у власність покупця підтверджено розрахунковим чеком, на що має місце посилання в акті перевірки, а саме: розрахункову операцію проведено через РРО з роздрукуванням розрахункового документа на повну вартість покупки.

А відтак, суд першої інстанції, не надавши правильної оцінки акту перевірки, припустився хибного висновку про допущене порушення п.1 ст.3 Закону.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами і доповненнями суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Підтверджуючи правильність встановленого порушення, суд посилається на Положення про форму і зміст розрахункового документа, яке затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000року.

Однак, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції не наводить статті пункту Положення, де конкретно зазначено, що за порушення п.3.2 платник несе відповідальність у вигляді штрафу у п»ятикратному розмірі.

Відповідно до п.1 ст.17 ЗУ«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів, у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа.

Як встановлено матеріалами справи, оспорюване рішення податкового органу про визначення штрафної санкції було прийняте на підставі п.1 ст.17 Закону.

Однак, колегія суддів зазначає, що даний Закон №1776-111 не передбачає застосування до господарюючого суб»єкта штрафної санкції в разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму і зміст розрахункового документа, яке затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000 року, а тому рішення суду про правильність застосування до СГД штрафу в розмірі 39 923, 35грн. не знаходить свого законного підтвердження, відтак накладений штраф є необгрунтований.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку щодо правомірності проведення раніше згаданої перевірки, оскільки суд першої інстанції так і не зробив належних розмежувань та не встановив, характеру проведеної перевірки: планової чи позапланової.

За матеріалами справи встановлено, що направлення №365 від 03.08.09р. виписано на проведення планової перевірки, однак рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено на підставі ч.7 ст.11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», тобто - позапланової перевірки.

Так, ч. 7 ст.11-1 Закону визначено, що позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до 1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відтак, апеляційний суд приходить до неспростовного висновку про те, що податковим органом було порушено вимоги Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки відповідачем не було видано наказ на проведення вказаної перевірки, а тому застосування штрафних санкцій ґрунтуються лише на акті неправомірної перевірки.

Враховуючи вищезазначені обставини колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції зроблений при неповному з'ясуванні та непереконливій оцінці всебічних обставин і зібраних доказів, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті спору і у відповідності до вимог ст.202 КАС України є підставою для скасування постановленого рішення по справі та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багофарм" - задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у справі № 2а-2789/09/0970 - скасувати і визнати частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2009 року №0004102303 на суму 39923,35грн..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 18.11.2013 року