Рішення № 35411191, 20.11.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 листопада 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Боднар О.В., Джуги С.Д.,

при секретарі : Свіді Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 серпня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду з даним позовом, в якому посилаючись на невиконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним 27.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (право вимоги за яким ТОВ «Кей-Колект» набуло на підставі укладених з банком 12.12.2011 року договору факторингу №1 та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки) та ОСОБА_1, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 130 000 доларів США, який не сплачує, внаслідок чого станом на 16.08.2012 року у неї виникла заборгованість в сумі 155 914,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.08.2012 року становить 1 246 225,32 грн., яка складається з простроченої кредитної заборгованості в сумі 108 559,61 доларів США та простроченої заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 47 354,98 доларів США, а тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану суму заборгованості за кредитним договором та 3219,00 грн. сплачених судових витрат.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07 серпня 2013 року у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач ТОВ «Кей-Колект» подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позов ТОВ «Кей-Колект» задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Представник ТОВ «Кей-Колект» та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові ТОВ «Кей-Колект», суд першої інстанції виходив із факту недоведеності позивачем свого права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором.

Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11279698000, згідно якого остання отримала кредит в сумі 130 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,25% річних, з кінцевим терміном повернення 27.12.2030 року.

Відповідно до п.1.2.2 вказаного договору позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 27.12.2030 року.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов'язанні.

Зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право банку вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати процентів, зокрема у разі невиконання або прострочення виконання грошових зобов'язань позичальника, передбачених договором про надання споживчого кредиту та/або будь-якими іншими угодами, що укладені або будуть укладені в майбутньому між банком та позичальником, та в інших випадках, передбачено і п.3.1.2 договору про надання споживчого кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» були укладені Договір факторингу №1 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими право вимоги за зобов'язаннями, які виникли у відповідача на підставі договору про надання споживчого кредиту №11279698000, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 27.12.2007 року, перейшло до нового кредитора - позивача ТОВ «Кей-Колект».

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Частиною першою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як встановлено матеріалами справи і стверджено в суді апеляційної інстанції представником відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_1 у грудні 2011 року отримала від ПАТ «УкрСиббанк» лист №12-22/26983 від 15.12.2011 року, з якого їй стало відомо, що банк відступив ТОВ «Кей-Колект» своє право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11279698000, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і нею 27.12.2007 року.

Однак, відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог ч.1 ст.1082 ЦК України і умов договору про надання споживчого кредиту не здійснює платежів з погашення кредиту і відсотків за користування кредитом новому кредиторові ТОВ «Кей-Колект», у зв'язку з чим станом на 16.08.2012 року у неї виникла заборгованість в сумі 155 914,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.08.2012 року становить 1 246 225,32 грн., яка складається з простроченої кредитної заборгованості в сумі 108 559,61 доларів США та простроченої заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 47 354,98 доларів США, а тому колегія суддів вважає, що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача, а також понесені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 4939,50 грн., як це передбачено ч.1 ст.88 ЦПК України.

Стосовно укладених 12 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» Договору факторингу №1 і Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, то колегія суддів вважає, що такі є належними і допустимими доказами на підтвердження факту переходу прав первісного кредитора до нового кредитора у зобов'язанні за договором про надання споживчого кредиту №11279698000, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 27.12.2007 року, а саме переходу до позивача права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1, оскільки відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним. Оскільки вказані правочини є правомірними, тому діє презумпція правомірності правочину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, з ухваленням по справі нового рішення, яким позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 серпня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Кей-Колект» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» (р/р № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1127969800 від 27 грудня 2007 року в сумі 155 914, 59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.08.2012 року складає 1246225 (Один мільйон двісті сорок шість тисяч двісті двадцять п'ять) гривень 31 копійки та 4939,50 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :