Ухвала суду № 35409901, 20.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1401/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С. К. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Старової Н. Е. Оксененко О. М., Чаку Є. В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України, Київської обласної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 (далі позивач, ОСОБА_4) до Міністерства доходів і зборів України (далі відповідач 1), Київської обласної митниці (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_4 з позовом до Міністерства доходів і зборів України (Державної митної служби України), Київської обласної митниці щодо визнання протиправним наказу Державної митної служби України № 191-к від 16.01.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», поновлення позивача на посаді головного інспектора митного поста "Східний термінал" Київської обласної митниці з 18 січня 2013 року, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18 січня 2013 року по день розгляду справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року позов задоволено частково.

Відповідачі, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 перебував на посаді головного інспектора митного поста «Східний термінал» Київської обласної митниці з 14.06.2010 року, відповідно до наказу Київської обласної митниці № 313-Ю від 11.06.2010 року (в митних органах з 07.03.1995 року), має спеціальне звання «Радник митної служби III рангу», відповідно до наказу Державної митної служби України № 250-к від 30.03.2004 року.

Наказом Державної митної служби України №191-к від 16 січня 2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а. с. 4), згідно з вимогами ст. ст. 21, 22, пункту 6 ст. 23, п.1 ст. 26, п. 4 ст. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України, за перевищення службових обов'язків та здійснення повноважень, не передбачених законом, позивача, було звільнено з митних органів, відповідно до п. 4 ст. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України, визначивши датою звільнення перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

Позивач, вважаючи наказ №191-к від 16 січня 2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» протиправним, звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, на які посилаються апелянти, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видання оскаржуваного Наказу було визначено Дисциплінарний статут митної служби України, подання Київської обласної митниці № 12-38/13-10280 від 29.12.2012 року, акт службового розслідування від 26.12.2012 року (том 1, а. с. 47-63), пояснення позивача.

Зокрема, службовим розслідуванням встановлено, що 19.12.2012 року о 15 год. 26 хв. ОСОБА_4 прийнято до митного оформлення МД № 125110000/2012/577707, подану представником ТОВ «Фортрейдінг ЛТД». У подальшому, під час внесення в ПІК «Інспектор-2006» інформації щодо переміщуваних за данною МД товарів, спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками.

Однак, позивачем, не зважаючи на спрацювання автоматичної системи аналізу та управління ризиками, застосування необхідних форм митного контролю забезпечено не було, та о 15 год.33 хв. вищевказану МД ним було вилучено з електронної бази даних ПІК «Інспектор 2006».

Акт службового розслідування містить висновок, що вилучення ОСОБА_4 з електронної бази даних ПІК «Інспектор-2006» МД № 125110000/2012/577707 від 19.12.2012 року свідчить про перевищення ним своїх службових обов'язків та здійснення повноважень, не передбачених законом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити, що відповідачами, посилаючись на положення Митного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» № 450 від 21.05.2012 року (далі Положення № 450), Наказ Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012 року, зроблено висновок, що вилучення декларації з бази даних не передбачено чинним законодавством, однак, в той же час, апелянтами не надано доказів прямої заборони на видалення з інформаційної системи помилково внесених файлів. Крім того, функція «вилучити ЗМД» наявна в програмному забезпеченні «Інспектор 2006», що саме по собі суперечить їх доводам.

Відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження митного оформлення шляхом подання електронної декларації - договору про визнання електронного підпису, реєстрації декларації на сервері Держмитслужби. Отже, моментом прийняття декларації, у даному випадку, має вважатись момент проставлення штампу на документі, поданому декларантом. Натомість, матеріали справи не містять жодного доказу про наявність такого документу та наявність на ньому штампу, проставленого позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять жодного доказу прийняття декларації позивачем, тобто вчинення дій, які у відповідності до ст. 264 МК України, п. п. 11, 12 Положення № 450 передбачають прийняття декларації для її оформлення.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного наказу, його винесено внаслідок вчинення одного дисциплінарного проступку, а саме: перевищення позивачем своїх службових обов'язків та здійснення повноважень, не передбачених законом, внаслідок вилучення з електронної бази даних ПІК «Інспектор-2006» МД № 125110000/2012/577707 від 19.12.2012 року, тому посилання апелянтів на невиконання усного розпорядження ОСОБА_5, припущення щодо заниження задекларованої вартості товару та збільшення його кількості, ігнорування технічної несправності системи АСАУР як на факти, що додатково впливають на ступінь вини позивача не може прийматись до уваги колегією суддів, оскільки не є достатньою підставою винесення оскаржуваного рішення.

Досліджуючи наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи рішення про звільнення позивача з митних органів, відповідач не тільки в повній мірі не врахував та не надав належну оцінку всім обставинам, що, на думку суду, не дає достатніх підстав для застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу, але й порушив порядок проведення службового розслідування, передбачений чинним законодавством, що передбачає визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу.

Так, матеріали службового розслідування не містять доказів виконання відповідачами вимог статті 27 Дисциплінарного статуту Митної служби України, а саме: відомостей щодо попередньої поведінки позивача, його ставлення до служби та стажу роботи в митних органах, його відношення до вчиненого правопорушення.

Також, суд вважає, що наказ про звільнення позивача прийнято Державною митною службою України непропорційно, оскільки не враховано та не визначено наслідки видалення позивачем файлу в порівнянні зі звільненням позивача, який пропрацював в митних органах більше 17 років. Водночас, суд наголошує, що відповідачами жодних негативних наслідків у зв'язку з видаленням файлу не встановлено, доказів донарахування імпортеру зобов'язань та його перевірки суду не надано.

З огляду на вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилаються відповідачі в апеляційних скаргах, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційних скарг, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 21 березня 2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України, Київської обласної митниці залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Оксененко О.М.

Чаку Є.В.