Рішення № 35406233, 19.11.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2013 року Справа № 913/2864/13

Провадження №28/2864/13

За позовом позивача Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк

до відповідача фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 23 157 грн. 10 коп.

Суддя Семендяєва І.В.,

секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 11477 грн. 29 коп. за період з 01.11.2012 по 01.04.2013, пені у сумі 11477 грн. 29 коп. за період з 23.12.2012 по 30.09.2013, 3% річних у сумі 202 грн. 52 коп. за період з 23.12.2012 по 30.09.2013.

Підставою свого позову позивач визначив невиконання відповідачем умов договору № 619 від 15.10.2008 в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг з теплопостачання в опалювальний період з листопада 2012 по квітень 2013.

Відповідач до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.11.2013, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався; відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача; неподання відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Позивач заявою від 14.11.2013 №06-05/1-385 відмовився від позову в частині стягнення пені у сумі 11477 грн. 29 коп. та 3% річних у сумі 202 грн. 52 коп.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

в с та н о в и в:

Між сторонами у справі - Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 619 від 15.10.2008 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов договору енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п.п. 10.1, 10.2 договору передбачено, що договір набуває чинності з 15 жовтня 2008р. та діє до 15 жовтня 2009р.; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Продовження терміну дії даного договору відбувалося щорічно у відповідності до п. 10.2 договору, і у період опалювального сезону з листопада 2012р. по квітень 2013р. даний договір був діючим, так як відповідач у встановленому порядку, який визначений п. 10.2 договору, з заявою про припинення його дії до позивача не звертався.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону у нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 58,5 м2.

Відповідно до п. 2.2. енергопостачальна організація постачає споживачу у період з 15 жовтня 2008р. по 15 жовтня 2008р. теплову енергію в гарячій воді в межах <2рік = 12 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням ЕР = 0,0057 Гкал/годину.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються за платіжними дорученнями, які виписуються на підставі показань приладів обліку теплової енергії або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради - п. 6.1 договору.

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.6)

Розрахунковим періодомє календарний місяць - п. 6.2 договору.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг: листопад 2012 року на суму 1722 грн. 76 коп., грудень 2012 року на суму 2840 грн. 22 коп., січень 2013 року на суму 2549 грн. 21 коп., лютий 2013 року на суму 2118 грн. 53 коп., березень 2013 року на суму 2165 грн. 09 коп., квітень 2013 року на суму 81 грн. 48 коп.

За опалювальний період з листопада 2012 по квітень 2013 позивач надав послугу з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення відповідача на загальну суму 11477,29 грн.

В порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач свої зобов'язання по проведенню оплати не виконав, а тому за відповідачем числиться заборгованість у сумі 11477,29 грн.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу неодноразово направлялися претензії щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію (а.с. 21, 23, 25,). Відповідач залишив претензії без відповіді, надані послуги - без оплати, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ч.І ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - і фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з п.5 ч.З ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Позивач заявою від 14.11.2013 №06-05/1-385 відмовився від позову в частині стягнення пені у сумі 11477 грн. 29 коп. та 3% річних у сумі 202 грн. 52 коп.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши повноваження на вчинення цих дій у представника позивача приймає заяву про відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 11477 грн. 29 коп. та 3% річних у сумі 202 грн. 52 коп. та враховує, що позивачу відомі наслідки відмови відповідача від позову.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення пені у сумі 11477 грн. 29 коп. слід припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

За розрахунком позивача, сума боргу за період з листопада 2012 по квітень 2013 3 складає 11477 грн. 29 коп. Відповідач підтвердив суму боргу у акті розрахунків, складеному та підписаному сторонами 29.10.2013 (а.с. 57).

Дані вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача стягується основний борг у сумі 11477,29.

Провадження в частині стягнення пені в сумі 11477 грн. 29 коп. слід припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПКУ покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

У судовому засіданні 19.11.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, п.4 ст. 80, ст. ст. 75, 78, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль до фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк, ідентифікаційний код 00131050 заборгованість у сумі 11477 грн. 29 коп., судові витрати у сумі 852 грн. 73 коп. видати наказ позивачу.

3. Провадження у справі за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль до фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення пені у сумі 11477 грн. 29 коп. та 3% річних у сумі 202 грн. 52 коп. припинити.

.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.11.2013

Суддя І.В. Семендяєва