Ухвала суду № 35405192, 20.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"20" листопада 2013 р. Справа № 817/2913/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Довгалюк І.Л.., представника за дорученням;

від відповідача: Прищепи О.С., представника за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" вересня 2013 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області до Приватного підприємства продовольчої компанії "Десна" про зобов"язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2013 року в задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області до Приватного підприємства продовольчої компанії "Десна" про нарахування та сплату податкових зобов"язань - відмовив.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач, зокрема зазначає про безпідставне застосування до спірних правовідносин п. 39.11 ст. 39 Податкового кодексу України, оскільки стаття 39 Кодексу набрала чинності з 1 січня 2013 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не належить до задоволення, враховуючи таке.

В серпні 2013 року Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства-продовольчої компанії «Десна» про нарахування та сплату податкових зобов'язань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка ПП ПК «Десна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012. За результатами перевірки було складено акт №72/22-200/30352137 від 06.02.2013 року. Перевіркою встановлено, що ПП ПК «Десна» було порушено п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та п.44.1 ст.44 розділу ІІ, пп.14.1.11, пп.14.1.257 п.14.1ст.14, ст. 39 п.135.1, п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач адміністративний позов не визнав, вказавши в запереченнях на позов, зокрема, те, що ДПІ у м. Рівному неправомірно було визначено рівень звичайних цін на основі інформації, отриманої від ПП агентства нерухомості «Чеслі» та ФОП ОСОБА_10 оскільки вказані суб'єкти господарювання не є офіційним джерелом інформації в розумінні вимог п.39.11 Податкового кодексу України. Крім того, податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 року №0000712342, №0000732342 були предметом оскарження у справі №817/2723/13-а. За наслідками розгляду справи прийнято рішення, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 року №0000712342 та №0000732342.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на пункти 1.20.1, 1.20.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункти 14.1.71 ст. 14 , 39.11 ст. 39, 153.2 ст. 153, 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, виходив з того, що з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом; будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка ПП ПК «Десна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки було складено акт №72/22-200/30352137 від 06.02.2013 року.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Рівному було винесено податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 року №0000712342, яким ПП ПК «Десна» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 79 292,00 грн. (разом із штрафними санкціями) та №0000732342, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75 735,00 грн. (разом із штрафними санкціями).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені у адміністративному та судовому порядку, а тому на підставі ст.39 Податкового кодексу України позивач звернувся до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань.

Як вбачається з акту перевірки, позивач дійшов висновку, що ПП ПК «Десна» було порушено п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та п.44.1 ст.44 розділу ІІ, пп.14.1.11, пп.14.1.257 п.14.1ст.14, ст. 39 п.135.1, п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що у період з 01.01.2011 по 30.09.2012 року ПП ПК «Десна» занижувало дохід від надання послуг по оренді майна шляхом завищення договірної ціни від рівня звичайних цін за договорами оренди приміщень, укладених з ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 Так, між відповідачем та ПП ОСОБА_7 було укладено договір оренди №б/н від 01.01.2011 нежитлового приміщення загальною площею 316 кв. м. для торгівлі алкогольними та тютюновими виробами в АДРЕСА_1. Орендна плата становить 300,00 грн. (з ПДВ) в місяць. 31.12.2010 року між Відповідачем та ПП ОСОБА_6 укладено договір оренди №1 нежитлового приміщення загальною площею 316 кв. м. для розміщення боулінг клубу в АДРЕСА_1

Рівень звичайних цін по оренді нежитлових приміщень ДПІ у м. Рівному було визначено на підставі інформації щодо середньої вартості орендної плати за 1 м. кв. нежитлових приміщень (приміщень для розміщення кафе, барів, ресторанів, закладів розваг тощо), за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 у м. Березне, отриманої від ПП агентства нерухомості «Челсі» та ФОП ОСОБА_10 за відповідними запитами від 04.02.2013 року №2624/22-211 та від 4.02.2013 року №2628/22-211.

Згідно відповідей від ПП агентства нерухомості «Челсі» та ФОП ОСОБА_10 вартість оренди одного метра квадратного нежитлових приміщень (приміщень для розміщення кафе, барів, ресторанів, закладів розваг тощо), за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 у м. Березне становила від 30 до 50 грн. за м. кв. за виключенням вартості комунальних послуг та інших витрат на отримання майна.

Підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 ст.153 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з Розділом XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України ст. 39 Податкового кодексу України набрала чинності з 01.01.2013 року, а до цього часу застосовувались правила, встановлені в п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пунктом 1.20.2 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 1.20.6 ст. 1 даного Закону визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно з пунктами 1.20.8 та 1.20.10 ст. 1 цього Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Аналогічна норма закріплена у п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п. 39.14. ст. 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Пунктом 14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Зважаючи на викладені вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. В іншому випадку податковий орган повинен довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін.

Відповідно до п.39.11 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

статистичні дані державних органів і установ;

ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 07 листопада 2011 року у справі № 21-328а11.

Отже, надані ПП агентством нерухомості «Чеслі» та ФОП ОСОБА_10 не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Пунктом 39.15 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Таким чином, у разі оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами перевірки, воно вважається відкликаним.

Слід також зазначити, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 20.02.2013 року №0000712342, яким ПП ПК «Десна» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 79 292,00 грн. (разом із штрафними санкціями), та №0000732342, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75 735,00 грн. (разом із штрафними санкціями), ПП ПК «Десна» були оскаржені у судовому порядку до Рівненського окружного адміністративного суду.

Рішенням у справі №817/2723/13-а визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 року №0000712342 та №0000732342.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне застосування судом приписів п. 39.11 ст. 30 Податкового кодексу України, то вони є безпідставними, оскільки перевірка проводилась податковим органом в лютому 2013 року, а ст. 39 ПК України набрала чинності з 1 січня 2013 року. Отже, при визначенні звичайних цін на товари податковий орган мав керуватися цією статтею.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - поз. Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

3- відп. Приватне підприємство продовольчої компанії "Десна" вул.Андріївська,83,м.Березне,Березнівський район, Рівненська область,34600