Постанова № 35405048, 18.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р.Справа № 923/1411/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

від ТОВ "Каховка Маркет" - Зінкевич Д.С.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2013 р.

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет" за вих. № 923/1411/13

до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1", Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області

про зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні зберігання арештованого майна

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 жовтня 2013 р. (суддя Соловйов К.В.) у прийнятті позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Каховка Маркет" (далі також - ТОВ „Каховка Маркет", Позивач, Скаржник) до товариства з обмеженою відповідальністю „Завод будівельних матеріалів № 1" (далі також - ТОВ „Завод будівельних матеріалів № 1", Відповідач-1) та Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі також - Управління, Відповідач-2) відмовлено з посиланням на приписи п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, у зв'язку з тим, що позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її (ухвалу) скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин та невідповідність висновків суду фактичним обставинам.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши представника Скаржника, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з наступних мотивів.

ТОВ „Каховка Маркет" звернувся до господарського суду з позовною заявою до ТОВ „Завод будівельних матеріалів № 1" та Управління Держслужби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області з вимогами про зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди у здійсненні Позивачем зберігання переданого йому правоохоронними органами на відповідальне зберігання арештованого майна: земельної ділянки, рухомого та нерухомого майна (згідно переліку) за місцезнаходженням: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79. Вказане майно є предметом кримінального правопорушення, за фактом якого Головним слідчим управлінням МВС України розслідується кримінальне провадження № 12013230070000478 від 07.03.2012 р. За клопотанням старшого слідчого в ОВС цього Управління, на підставі ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України на вказане майно постановою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2013 р. накладений арешт. Згідно з Актом від 15.08.2013 р. зазначене заарештоване майно передано старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України в Херсонській області на відповідальне зберігання директору ТОВ „Каховка Маркет".

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що правовідносини щодо зберігання Позивачем заарештованого майна виникли на підставі норм ст. ст. 170, 171 та 173 Кримінального процесуального кодексу України та регулюються саме нормами вказаного Кодексу, а не нормами Глави 66 „Зберігання" Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших актів господарського і цивільного законодавства і, отже, знаходяться поза межами господарських правовідносин, а тому спір про право, що виник з наведених відносин, не є господарським.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд відмовив у прийнятті позовної заяви.

Дослідивши матеріали позовного провадження, апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними, а тому оскаржувану ухвалу слід скасувати, зважаючи на наступне.

Частиною 1 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 вказаної статті також обмежує право на звернення до господарського суду за предметною ознакою - звернення допускається згідно з установленою ст. 12 ГПК України підвідомчістю господарських справ.

Так, згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Статтею 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

З аналізу наведених положень вбачається, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Підставою для розгляду питання про прийняття позовної заяви є позовна заява, що надійшла до господарського суду, якщо вона оформлена і подана до господарського суду за правилами ГПК України. Господарський суд не в праві відмовляти у прийнятті позовної заяви та зобов'язаний прийняти позовну заяву до розгляду, якщо її оформлено і подано до господарського суду з дотриманням вимог норм ГПК - ст. ст. 54-58 ГПК України, оскільки відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, не може бути обмежене (принцип доступності правосуддя).

Таким чином, виходячи із суб'єктного складу учасників даного спору та характеру спірних правовідносин, а також враховуючи оформлення вищевказаної позовної заяви у відповідності до вимог ГПК України, вона (заява) підлягає прийняттю до провадження. Саме при вирішенні спору по суті господарський суд повинен з'ясувати, чи мають спірні відносини господарський характер, а, відтак, чи підлягає такий спір вирішенню у господарському суді.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія задовольняє апеляційну скаргу ТОВ „Каховка Маркет".

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2013 р. скасувати.

Матеріали позовного провадження передати на розгляд господарському суду Херсонської області.

Постанова підписана 20.11.2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.