Рішення № 35404831, 20.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/16602/13 20.11.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення" Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"доПриватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1.Баглаєнко Марко Леонідович; 2.Рябченко Руслан Миколайович; 3.Гільченко Петро Васильовичпростягнення страхового відшкодування у розмірі 65 262,10 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Миронець О.В. - представник за дов.;

від відповідача: Синельніков М.О. - представник за дов.;

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

від третьої особи-3: не з'явились

У судовому засіданні 20.11.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства "Акціонерний Комерційний Банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Баглаєнко Марк Леонідович, Рябченко Руслан Миколайович, Гільченко Петро Васильович про стягнення страхового відшкодування 65 262,10 грн. на підставі договору №17/0003464021 страхування кредитного портфелю Банку від 17.08.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" та Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" було укладено договір № 17/0003464021 страхування кредитного портфелю банку.

Відповідач свої зобов'язання за Договором страхування належним чином не виконує, а саме не сплачує страхове відшкодування за кредитним договором № KRCK/0300/8/07 від 15.01.2007, укладеним між банком та Баглаєнко Марком Леонідовичем, за кредитним договором № KRCK/0300/68/07 від 13.02.2007, укладеним між банком та Рябченко Русланом Миколайовичем, за кредитним договором № KRCK/0300/149/07 від 12.04.2007, укладеним між банком та Гільченко Петром Васильовичем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 порушено провадження у справі №910/16602/13, розгляд справи призначено на 16.09.2013, залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Баглаєнка М.Л., Рябченка Р.М. та Гільченка П.В.

10.09.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти позову з тих підстав, що позивач невчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку. Також позивач заперечив проти розміру позовних вимог.

16.09.2013 представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого відмовлено, оскільки, в порушення приписів ст. 38 ГПК України, з підстав його необґрунтованості та не наведення обставин, яким чином витребувані документи стосуються спору.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, справу №910/16602/13 передано для розгляду судді Мельнику В.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 справу прийнято до провадження судді Мельника В.І., розгляд справи призначено на 14.10.2013.

За розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу № 910/16602/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є. у зв"язку з виходом з відпустки.

Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 14.10.2013.

В судовому засіданні 14.10.2013 оголошено перерву на 30.10.2013.

Ухвалою від 30.10.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.11.2013.

Треті особи, в судові засідання не з'явились, поважні причини неявки суду не повідомили, витребувані письмові пояснення не надали.

Про дату та час розгляду справи треті особи були повідомлені належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З адрес третіх осіб, повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 та з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Таким чином, про розгляд справи треті особи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 20.11.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

17.08.2006 між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" (страхувальник, позивач, банк) та ЗАТ "Страхова група "ТАС" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС") (страховик, відповідач) було укладено Договір добровільного страхування кредитного портфелю банку № 17/0003464021 (далі - Договір).

У відповідності до статуту публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" (нова редакція), затвердженого річними загальними зборами акціонерів АКБ "Індустріалбанк" (протокол № 01), банк є правонаступником акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк", зареєстрованого Національним банком України 16.10.1991 за № 36 створеного у формі відкритого акціонерного товариства шляхом реорганізації Миколаївського комерційного банку "Співдружність", який був створений за рішенням зборів засновників банку 12.09.1990 (протокол № 5) та зареєстрований Державним банком СРСР за № 744 від 06.11.1990.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що предметом договору є страхування ризиків Страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (Позичальники) своїх договірних зобов'язань за Договорами кредитними, укладеними між Страхувальником та Позичальниками та зазначеними в Реєстрі кредитних угод.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик визначено як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. А страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України, страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно п. 6.1 договору страхування, страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку вжити всіх можливих і раціональних заходів щодо запобігання та зменшення збитків (п. 10.3.5 договору страхування).

15.01.2007 між банком та Баглаєнко Марком Леонідовичем був укладений Кредитний договір № KRCK/0300/8/07 на споживчі цілі в сумі 20 000 грн. строком з 15.01.2007 по 14.01.2010 зі сплатою за користування кредитними коштами 9 відсотків річних (далі - Кредитний договір-1).

13.02.2007 між банком та Рябченком Русланом Миколайовичем був укладений Кредитний договір № KRCK/0300/68/07 на споживчі цілі в сумі 18 000 грн. строком з 13.02.2007 по 12.02.2009 зі сплатою за користування кредитними коштами 9 відсотків річних (далі - Кредитний договір-2).

12.04.2007 між банком та Гільченком Петром Васильовичем був укладений Кредитний договір № KRCK/0300/149/07 на споживчі цілі в сумі 20 000 грн. строком з 12.04.2007 по 11.04.2010 зі сплатою за користування кредитними коштами 9 відсотків річних (далі - Кредитний договір-3).

Пунктом 4.3. Кредитних договорів встановлено, що позичальник зобов'язується починаючи з першого числа наступного місяця за місяцем укладення договору, погашати кредит в сумі не менш ніж за 555,56 грн. (Кредитний договір-1), 750,00 грн. (Кредитний договір-2), 555,56 грн. (Кредитний договір-3), сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Відповідальність відповідача за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу (за реєстром кредитних угод і до повного погашення позичальниками заборгованості по кредитним угодам, зазначеним в реєстрах (п.8.2. Договору страхування).

Сплату чергового платежу за Кредитним договором-1 позичальники зобов'язані були провести 25.07.2007, за Кредитним договором-2 - 25.04.2007, за Кредитним договором-3 - 25.05.2007, однак своїх зобов'язань не виконали.

В матеріалах справи наявне заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2010 у справі № 2-1210/2010р., яким встановлено, що станом на листопад 2009 року загальна сума заборгованості Гільченка Петра Васильовича перед ПАТ "АКБ "Інтустріалбанк" за Кредитним договором-3 становить 149 044,36 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2010 у справі № 2-1210/2010р. позов задоволено повністю та стягнуто з Гільченка П.В. 149 044,36 грн. заборгованості та судові витрати.

Рішенням Соломянського районного суд міста Києва від 04.07.2008 у справі №2-3041-1/08, встановлено, що станом на 21.04.2009 за Рябченко Русланом Миколайовичем рахується заборгованість по кредиту перед ПАТ "АКБ "Інтустріалбанк" за Кредитним договором-2 у сумі 44 612,12 грн., та задоволено позов і стягнуто з Рядченка Р.М. на користь банку вказана заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03.07.2008 у справі № 2-3614-2008р. встановлено, що станом на 07.05.2008 заборгованість Баглаєнка Марка Леонідовича перед ПАТ "АКБ "Інтустріалбанк" за Кредитним договором-1 становить 32 317,80 грн. Враховуючи зазначене суд задзвонив позов та стягнув з Баглаєнка М.Л. на користь банку 32 317,80 грн. та судові витрати.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

В матеріалах справи наявні постанови №33287491, №25226765, №21028287 про відкриття виконавчого провадження за вказаними рішеннями судів, однак доказів виконання та стягнення з боржників стягнутої суми заборгованості, не надано.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника, що спростовує твердження відповідача щодо покладення подвійного тягаря відшкодування збитків на позичальників.

Позивачем, направлено позичальникам листи № 3004 від 20.11.2007, №304 від 18.01.2008, № 1088 від 06.03.2008, №1135 від 10.04.2009, №2977 від 20.11.2007, №283 від 18.01.2008, №560 від 01.02.2008, № 847 від 21.02.2008, № 2935 від 19.11.2007, №311 від 18.01.2008, №789 від 20.02.2008, №512 від 11.02.2009 з вимогою про виконання зобов'язання за Кредитними договорами, дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії та надання додаткових документів для з'ясування фінансового стану та перевірки платоспроможності позичальників. Докази їх отримання позичальниками додані до матеріалів справи.

Матеріалами справи в їх сукупності підтверджується невиконання позичальниками умов Кредитних договорів щодо повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитними коштами.

У зв'язку з невиконанням позичальниками своїх зобов'язань за Кредитними договорами, АКБ "Індустріалбанк" на адресу відповідача було відправлено заяви №3210 від 05.12.2007, № 949 від 27.02.2008, № 1027 від 04.03.2008, № 3248 від 07.12.2007, № 1028 від 04.03.2008, №953 від 27.02.2008, № 1934 від 08.05.2008, якими було повідомлено про непогашеня заборгованості за Кредитними договорами та виплату страхового відшкодування.

Однак, відповідач, з посиланням на умови договору страхування повідомив позивача про невизнання вищезазначених випадків страховими та відмовив позивачу у виплаті страхових відшкодувань за вказаними кредитними договорами у зв'язку з невиконанням останнім умов договору страхування щодо строків повідомлення про настання страхових відпадків, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

В обґрунтування зазначених вимог позивач послався на порушення відповідачем норм чинного законодавства та умов договору страхування в частині невиконання взятих на себе зобов'язань по виплаті страхового відшкодування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що АКБ "Індустріалбанк" не виконав зобов'язання передбачені Договором страхування, а саме несвоєчасно повідомив відповідача про прострочення позичальником сплати чергового платежу та про настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору страхування, страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Відповідач зазначає, що у позовній заяві не зазначені дати настання неплатоспроможності позичальників, не визначені суми які несплачені позичальниками та відповідні дати. Щодо цього суд зазначає наступне.

Умовами договору страхування № 17/0003464021 від 17.08.2006 конкретний момент настання страхового випадку чітко не визначений, а зазначена в пункті 6.1. договору фраза "протягом більш ніж 30 календарних днів" не є чітким визначенням терміну в 30 днів, оскільки порушенням протягом більше ніж 30 календарних днів будуть усі дні, починаючи з 31-го дня порушення.

Отже, конкретний момент настання страхового випадку сторонами у договорі страхування не визначений, проте визначено, що при настанні події, яка є страховим випадком, у відповідача виникає обов'язок сплатити позивачу страхове відшкодування.

Згідно з п.11.1.3 договору страхування для виплати страхового відшкодування страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку: копію реєстру; копію конкретної угоди; копії документів, що підтверджують листування між страхувальником та позичальником, яке має відношення до цього страхового випадку; копію довідки про обсяг надходжень на зарплатну платіжну картку позичальника за 6 останніх місяців до дати надання кредиту; у разі відсутності зарплатної платіжної картки - копію довідки роботодавця позичальника про заробітну плату позичальника за 6 останніх місяців до дати надання кредиту; інформацію (письмово) про рух коштів на позичковому рахунку (рахунку простроченої заборгованості) та розрахунок нарахованих відсотків (в тому числі прострочених); копію паспорта та ідентифікаційного коду позичальника; усі інші документи, які дають змогу встановити розмір страхового відшкодування та необхідність надання яких письмово обґрунтовується страховиком.

Відповідно до п. 11.1.1 Договору страхування, після настання страхового випадку, позивач зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі, не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це відповідача.

Згідно зі ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Позивачем підписані і надіслані на адресу відповідача реєстри кредитних угод за липень місяць 2007 року від 31.07.2007 року, та сплачений страховий внесок відповідно до порядку та в строки згідно п. 7.2. Договору страхування.

Посилання відповідача, на те, що збитки позивача за другий та третій рік дії кредитних угод не підлягають страховому відшкодуванню, враховуючи, що позивачем не були сплачені щорічні страхові платежі за другий та третій рік дії кредитних угод відповідно до умов договору страхування, визнані судом необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8.1 Договору страхування, він діє до 31.12.2006, у разі якщо, жодна із сторін не виявить бажання припинити дію договору за 30 днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на таких же умовах.

Доказів припинення чи розірвання Договору страхування сторонами суду не надано.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.1, 2, ст. 631 Цивільного кодексу України).

Проте доказів того, що страхувальником страхові платежі не внесено, суду відповідачем не надано в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також зазначити, що предметом даного спору є стягнення страхового відшкодування за договором страхування від 17.08.2006, а не страхових платежів за вказаним договором.

Згідно з п. 10.6.2 Договору страхування, страховик несе фінансову відповідальність по договору в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно Реєстрів).

Позивачем на адресу відповідача було направлено заяви про здійснення страхового відшкодування.

Враховуючи п.п. 11.1.3, 11.1.4 Договору страхування, відповідно до заяв банку про повідомлення про страховий випадок та виплату страхового відшкодування вбачається, що до заяви були додані копії договору страхування кредитної угоди, договору застави, виписки з рахунків позичальників, довідки про заробітну плату позичальників, копії паспорта та ідентифікаційного номера позичальників, листування між банком та позичальниками.

Однак, як вбачається, з листів відповідача (від 25.12.2007, 08.05.2008, 11.07.2008) у виплаті страхового відшкодування було відмовлено з підстав невчасного повідомлення про страховий випадок, а не за відсутністю будь-яких документів, які дають змогу встановити розмір страхового відшкодування. Додаткових документів відповідач у позивача не вимагав.

Щодо п.п. е п. 11.1.5 Договору страхування, який передбачає, що страхувальник у разі настання страхового відшкодування зобов'язаний в разі прострочення погашення заборгованості другий раз поспіль, вжити заходів щодо дострокового розірвання кредитної угоди, суд зазначає, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зміст вказаного пункту договору, суд дійшов висновку, що здійснення чи не здійснення таких заходів з боку банку не залежить обов'язок щодо сплати страхового відшкодування. До того ж, як було вже зазначено судом, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування саме за невчасне повідомлення про страховий випадок, а не за невжиття заходів щодо розірвання кредитних угод.

Відповідно до п. 11.1.6 Договору страхування, після отримання заяви страхувальника про страховий випадок страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх документів, передбачених у п.п. 11.1.3-11.1.4 Договору.

Разом із заявами про виплату страхового відшкодування позивач також надіслав відповідачу додаткові документи відповідно до умов Договору страхування.

Отже, за заявами №3210 від 05.12.2007, № 949 від 27.02.2008, № 1027 від 04.03.2008, № 3248 від 07.12.2007, № 1028 від 04.03.2008, №953 від 27.02.2008, № 1934 від 08.05.2008, відповідач повинен був сплатити страхове відшкодування протягом 10-ти робочих днів.

Відповідно до п. 10.6.1. Договору страхування в разі невиконання вимоги про надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь-яку зміну страхового ризику, страховик може повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п.п. 10.4.4, 11.1.1, 11.1.2 договору страхування, а саме у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про настання страхового випадку (копії листів № 01-7/871 від 25.12.2007, № 01-8/1930 від 08.05.2008, № 01-8/1931 від 08.05.2008, № 01-8/8174 від 11.07.2008, № 01-7/855 від 25.12.2007, №01-8/1942 від 08.05.2008, №01-8/1937 від 08.05.2008, №01-7/846 від 25.12.2007, №01-8/8146 від 18.07.2008, №01-8/3567 від 01.08.2008).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 898 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про страхування".

Так, відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

-навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

-вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

-подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

-одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

-несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

-наявності інших підстав, встановлених законом.

У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому. Сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Статтями 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування"роз'яснено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до п.10.4.4 та п. 11.1.2 Договору страхування, страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань, зокрема при несвоєчасному повідомленні страхувальником страховика про настання страхового випадку, але за умови, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Як вбачається з умов договору страхування, право відмови у виплаті страхового відшкодування у разі несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку виникає у страховика за наявності певних умов: у разі, якщо не буде доведено, що по-перше, страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або, по-друге, що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

При цьому відмова у виплаті страхового відшкодування при несвоєчасному повідомленні страховика про настання страхового випадку може мати місце лише в тому випадку, коли це позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про настання страхового випадку могло вплинути на здійснення ним обов'язку щодо сплати страхового відшкодування.

Відповідачем в обґрунтування відмови від виплати позивачу страхового відшкодування не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, яким чином несвоєчасне повідомлення позивачем про настання страхового випадку за Кредитним договором, вплинуло на його обов'язок сплатити страхове відшкодування.

Таким чином, повідомлення страхувальника страховика про страховий випадок за кредитними договорами від 15.01.2007, від 13.02.2007, від 12.04.2007, надіслані починаючи з 05.12.2007 (що за твердженням відповідача, є несвоєчасним повідомленням, ніж це передбачено договором), ніяким чином не плинуло на обов'язки відповідача сплатити страхове відшкодування, оскільки, по-перше, за умовами договору страхування страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування після настання страхового випадку та отримання заяви про страхове відшкодування, по-друге, момент настання страхового випадку чітко не визначений умовами договору страхування, по-третє, порушення позичальником умов кредитного договору, а отже,і настання страхових випадків, пов'язаних з їх невиконанням, фактично фіксується тільки документально, та наведені відомості надавались відповідачу (додаткові документи відповідачем не витребовувались), а отже могли бути ним належно вивчені та опрацьовані.

Слід також зазначити, що страховик у разі настання страхового випадку відповідно до положень чинного законодавства та умов договору страхування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач не мав можливості переконатися, чи є подія по кредитних договорах від 15.01.2007, від 13.02.2007, від 12.04.2007, зазначена позивачем в листах, направлених в період з 05.12.2007 по 08.05.2008, страховим випадком.

Отже, враховуючи що при укладенні Договору страхування № 17/0003464021 від 17 серпня 2006 (п. 6.1) сторони дійшли згоди яка саме подія є страховим випадком, несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про його настання не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, тому заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги.

Відповідно до п. 5.1 Договору страхування, страхова сума визначається в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі конкретних угод згідно реєстру кредитних угод наведеному в Додатку до Договору (франшиза 0 %).

Відповідно до додатків до Договору страхування (реєстри), страхова сума по кредитному договору №KRCK/0300/149/07 від 12.04.2007 (позичальник Гільченко П.В.) визначена у розмірі 21 340,00 грн., за кредитним договором № KRCK/0300/8/07 від 15.01.2007 (позичальник Баглаєнко М.Л.) - 21 340,00 грн., за кредитним договором №KRCK/0300/68/07 від 13.02.2007 (позичальник Рябченко Р.М.) - 19 206,00 грн.

Відповідно до п. 10.6.2 Договору страхування, страховик несе фінансову відповідальність по договору в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно реєстрів).

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка підлягає задоволенню з урахуванням п.10.6.2 Договору страхування, становить 60 655,53 грн.

Наведений у відзиві (доповнення) контррозрахунок відповідача, судом не приймається як необґрунтований.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 60 655,53 грн. за Договором № 17/0003464021 від 17 серпня 2006, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає задоволенню в частині 60 655,53 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03062, М. Київ, проспект Перемоги, 65, код 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39-Д, код 13857564) 60 655,53 грн. (шістдесят тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 53 коп.) страхового відшкодування та 1 599,06 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 06 коп.) судового збору.

3.В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.11.2013

Суддя М.Є. Літвінова