Рішення № 35403661, 14.11.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/3659/13-ц

Провадження №2/210/1436/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Вікторович Н.Ю.,

при секретарі Гульковій О.І.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 06 лютого 2013 року у м. Кривому Розі він звернувся до Криворізької філії ПАТ КБ «Приватбанк» з метою здійснення платежу через касу Відповідача з подальшим перерахуванням на його рахунок в ПАТ «ОСОБА_4 банк».

Необхідність по сплаті коштів виникла у зв'язку з тим, що він уклав з ПАТ «ОСОБА_4 банк» договір споживчого кредиту та щомісяця сплачує 400 гривень рівними частинами.

Він надав касиру відповідача кошти в сумі 400 гривень та копію свого кредитного договору з номером рахунку 29096401197653 на який треба зробити платіж. Отримавши квитанцію від касира він перевірив правильність суми платежу та підписав квитанцію повністю довіряючи представникам позивача, вважаючи, що помилки не може бути, оскільки відповідач займається прийомом платежів щоденно та має штат кваліфікованих працівників.

Приблизно 20 лютого 2013 року йому подзвонили з ПАТ КБ «ОСОБА_4 банк» та сказали, що в нього борг у сумі 400 грн. та штраф за щомісячний платіж. Він був здивований, адже вважав, що сплатив борг через ПАТ «Приватбанк». Вивчивши квитанцію та порівнявши рахунки він зрозумів, що при прийомі платежу, касир відповідача неправильно вказав номер рахунку 29097401261975 отримувача коштів в «ОСОБА_4 банк» на рахунок не його, а іншого отримувача.

Внаслідок цього 22 лютого 2013 року він був вимушений знову йти до іншого банку та сплачувати платіж. Але сплатив не 400 грн., а 465 грн. з урахуванням того, що йому в ОСОБА_4 банку нарахували пеню за прострочку платежу.

20 лютого 2013 року він звернувся з заявою до ОСОБА_4 банку з метою врегулювання цього конфлікту, але з відповіді від 25 березня 2013 року він зрозумів, що його кошти залишаються неповернутими.

19 квітня 2013 року він звернувся до відповідача з приводу конфлікту, який виник внаслідок дій працівників відповідача та 25 квітня 2013 року отримав лист до відповідача на адресу ОСОБА_4 у якому відповідач визнає свою провину, просить повернути кошти у сумі 400 грн. на свій рахунок.

Окрім матеріальної шкоди йому ще спричинена моральна шкода яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях з приводу безвідповідального відношення працівників відповідача до виконання своєї роботи і як наслідок він вимушений був докласти додаткових зусиль для нормалізації свого життя та приведених договірних відносин у відповідність з умовами кредитного договору, ризикуючи при цьому стати не благодійним позичальником та потрапити до чорного списку банків, що унеможливлює для нього в подальшому отримання кредиту. Тому моральну шкоду оцінює в 1147 грн.

Просить суд перерахувати кошти в сумі 400 гривень на рахунок № 29096401197653 в ПАТ "ОСОБА_4 банк" та стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на його користь суму, сплачену останнім як штраф у розмірі 150 гривень, моральну шкоду у розмірі 1 147 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 гривень, судовий збір в сумі 229,40 гривень, а всього 2 526 гривень 40 копійок.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за участю його представника.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначив, що порядок отримання готівки та вимоги до касових документів, відповідальність за правильність заповнення документів та інше, викладено в Інструкції , яка затверджена постановою НБУ від 01 червня 2011 року № 174 та зазначає, що норми матеріального права. Які просить застосувати позивач не регулюють дані правовідносини. Відповідно до п.1.4 Розділу 4 Інструкції клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк за згодою клієнта заповнює касові документи із застосування технічних засобів або системи автоматизації банку. Правильність заповнення банком касового документу із застосуванням технічних засобів або САБ клієнт засвідчує своїм підписом. До касових документів відносить заява на переказ готівки.

Крім того, п.32.3 ст.32 Закону «Про платіжні системи та перекази коштів в ОСОБА_6» визначено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п.22.6 ст.22 Закону, який регулює правовідносини під час застосування розрахункових документів, але завдяки п.32.3 ст.32 Закону регулює умови відповідальності за шкоду під час переказу готівкою. Пункт 22.6 ст.22 Закону зобов'язує банк перевірити ідентифікаційний номер платника та паспорт, а повноту і цілісність документа, банк перевіряє згідно Інструкції, яка затверджена постановою НБУ від 01 червня 2011 року № 174. Інструкція визначає, що правильність заповнення реквізитів касового документу (заявка на переказ готівки) клієнт засвідчує підписом.

Вислухав сторони, дослідив письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.

Як вбачається із квитанції ПАТ «Приватбанк» № 2781.81.1 від 06 лютого 2013 року ОСОБА_3 перерахував на рахунок ПАТ «Альфа Банк» кошти в сумі 400 грн. в рахунок погашенні заборгованості за кредитним договором № 401197653 (а.с.7-9).

Із телефонного дзвінка працівників ПАТ «ОСОБА_4 банк» він дізнався, що кошти своєчасно працівниками ПАТ «Приватбанк» не були зараховані, тому у нього утворилась заборгованість та нарахований штраф за прострочення платежу.

20 лютого 2013 року позивач звернувся з заявою до ПАТ «ОСОБА_4 банк» з метою врегулювання цього конфлікту, але з відповіді від 25 березня 2013 року вбачається, що його кошти залишаються неповернутими (а.с. 11-12).

Внаслідок цього 22 лютого 2013 року ОСОБА_3 знову сплатив кошти в рахунок погашенні заборгованості за кредитним договором № 401197653 в розмірі 465 грн. з урахуванням нарахованого штрафу (а.с.10).

19 квітня 2013 року позивач звернувся до відповідача з приводу конфлікту, який виник внаслідок дій працівників ПАТ КБ «Приватбанк» та 19 квітня 2013 року отримав лист, з якого не вбачається конкретна відповідь щодо врегулювання даного спору ( а.с.14).

Як вбачається із листа ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Альфа Банк» від 25 квітня 2013 року відповідач просить повернути ПАТ «Альфа Банк» помилково переказані кошти в розмірі 400 грн. відповідно до квитанції № 2781.81.1 від 06 лютого 2013 року, де платником є ОСОБА_3 з рахунку № 29029799208105, МФО 308299, ЄРДПОУ 14360570 платника ПАТ КБ «Приватбанк», на рахунок 29097401261975, МФО 300346, ЄДПРОУ 23494714 (а.с.16).

Статтями 32.3, 32.3.1 Закону України від 05 квітня 2001 року « Про платіжні системи та переказ коштів в ОСОБА_6» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п. 2.2. Розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в ОСОБА_6 (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку; за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб; за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями; за документами, установленими відповідною платіжною системою, - від фізичних і юридичних осіб для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

Отже, як вбачається зі змісту вищезазначеного пункту підставою для прийняття готівки від фізичних осіб для подальшого її перерахування на користь юридичної особи використовується не лише заява на видачу готівки, а також банк здійснює приймання готівки на підставі рахунку на сплату платежів. Форма рахунку на сплату платежів не затверджена, проте для перерахування коштів повинен мати наступні реквізити: поточний рахунок отримувача, найменування отримувача, код ЄДРПОУ отримувача, МФО банку отримувача, призначення платежу, найменування платника.

Позивач для здійснення платежу надав копію кредитного договору, де вказані всі необхідні реквізити.

Враховуючи той факт, що допущена помилка в номері рахунку не в одній цифрі, а в квитанції банку зазначений зовсім інший рахунок, то можна дійти висновку, що мала місце помилка відповідального співробітника відповідача касира.

Окрім цього в матеріалах справи міститься повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» від 25 квітня 2013 року, що направлене на адресу ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_6» (а.с. 16), де зазначено, що кошти були помилково перераховані саме банком ПАТ КБ «Приватбанк», а не з вини платника.

Посилання відповідача на п. 1.4. Розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в ОСОБА_6 є безпідставним, адже позивач не є спеціалістом в банківській сфері і може не знати положень нормативних актів НБУ, що регулюють ці правовідносини. Відповідальний працівник банку не запропонував перевірити правильність реквізитів, а запропонував поставити підпис платника на касовому документі. В контексті ч. 9 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. А отже, не маючи відповідних спеціальних знань щодо послуг банку і не надання відповідної інформації споживачу відповідальність за неякісне обслуговування несе відповідач.

Відповідно до п. 32.1 ст. 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в ОСОБА_6» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Посилання відповідача на п. 22.6 ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в ОСОБА_6» є безпідставним, адже регулюють порядок перевірки реквізитів в розрахункових документах, відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону розрахункові документи відносяться до документів які не застосовуються при операціях з готівкою.

Відповідно до п. 32.3.1. ст. 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в ОСОБА_6» 32.3.1. У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Відповідно до п. 32.4. ст. 32 Закону працівники банку, винні в здійсненні помилкового переказу, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, представником відповідача не надано відповідних доказів, щодо безпідставності заявленого позову.

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про захист прав споживача» судовий захист прав споживачів здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з приписів ст. 23 ЦК України відповідно до якої розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення можливості їх реалізації. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Так, позивачеві банком-кредитором за прострочення платежу не з його було нараховано штраф, що викликало у нього душевні страждання, оскільки його репутація як боржника була зіпсована. За таких обставин суд вважає, що сума морального відшкодування ОСОБА_3 складає 1 147 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

Керуючись ст.1172 ЦК України, п. 22.6 ст. 22, п. 32.1, п. 32.4. ст. 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в ОСОБА_6», ст.22 ЗУ «Про захист прав споживача», ст.ст. 10,11,60,88,209,212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення коштів задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" перерахувати кошти в сумі 400 (чотириста) гривень на рахунок № 29096401197653 в ПАТ "ОСОБА_4 банк".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_3 суму, сплачену останнім як штраф у розмірі 150 гривень, моральну шкоду у розмірі 1 147 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 гривень, судовий збір в сумі 229,40 гривень, а всього 2 526 (дві тисячі п'ятсот двадцять шість) гривень 40 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя:

ОСОБА_7