Рішення № 35399138, 13.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14467/13 13.11.13За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія

«Оранта»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укргазпромполіс»;

2) Приватного підприємства інвалідів «Надія-2000»

про стягнення 6349,02 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Шпура Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідачів - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укргазпромполіс» (далі - Відповідач-1) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 6349,02 грн.

Ухвалою суду за клопотанням Позивача було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Приватне підприємство інвалідів «Надія-2000» (далі - Відповідач-2).

Позивачем 23.10.2013 через відділ діловодства суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, а в судовому засіданні 13.11.2013 Позивач відкликав цю заяву та усно уточнив, що заявляє однакові вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 6349,02 грн., до кожного з відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-1, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоди, завдану страхувальником Відповідача-1 внаслідок ДТП.

І також на думку Позивача вказану суму матеріальної шкоди всупереч вимогам закону не було відшкодовано Відповідачем-2, хоча саме йому належить автомобіль, яким керувала під час скоєння ДТП винна особа.

Присутні в попередніх судових засіданнях представники Відповідачів заперечень по суті спору не висловили, та обґрунтованих пояснень не надали.

У судове засідання 13.11.2013 представники Відповідачів не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення. Про поважні причини їх неявки суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідачів не надходило.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2010 в м. Києві по Кільцевій дорозі біля розвороту на м. Вишневе була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР, яким керував Стефанський В.А. та автомобіля «Міцубусі», д.р.н. АА9810ЕР, яким керував Лаврухін С.В. Дана обставина підтверджується первинною довідкою ДАІ від 22.05.2010 та розгорнутою довідкою ДАІ від 04.06.2010, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Міцубусі», д.р.н. АА9810ЕР, який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону № ААС224546 належить Лаврухіну С.В. на праві власності, та був застрахований ним у Позивача на підставі Договору добровільного страхування від 25.12.2007 (далі - Застрахований автомобіль та Договір добровільного страхування).

Так, на підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт від 10.06.2010 про визначення розміру матеріального збитку, завданого Застрахованому автомобілю, Позивачем було складено Страховий акт № СТ-10-6762/1 від 26.07.2010, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в сумі 6349,02 грн. на користь вигодонабувача за Договором добровільного страхування, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 001000 від 02.08.2010.

При цьому судом встановлено, що наведені в Звіті від 10.06.2010 про визначення розміру матеріального збитку, завданого Застрахованому автомобілю та в акті огляду до нього, пошкодження Застрахованого автомобіля співпадають з пошкодженнями, що відображені в залучених до матеріалів справи довідках ДАІ.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР, Стефанським В.А., під час експлуатації вказаного автомобіля.

Вину Стефанського В.А. у вчиненні ДТП, наслідком якого стало пошкодження автомобіля «Міцубусі», д.р.н. АА9810ЕР, та в скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою від 08.07.2010 Святошинського районного суду міста Києва.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі фактичної страхової виплати 6349,02 грн. з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укргазпромполіс» (Відповідач-1), Позивач вважає, що саме на цю особу полісом № ВС/7975766 покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану водієм автомобіля «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР, Стефанським В.А., під час експлуатації вказаного автомобіля.

Проте поліс № ВС/7975766 у відповідності до ст. 15.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час його укладення) є полісом III типу, відповідно до умов якого здійснюється страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Відтак, оскільки полісом № ВС/7975766 застрахована відповідальність лише двох осіб - Іванькова С.К. та Іванькова Р.М під час експлуатації автомобіля «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР, станом на дату ДТП, то дія вказаного полісу не розповсюджується на винну в ДТП особу, Стефанського В.А. (він у полісі не зазначений).

Разом з цим матеріали справи містять докази, що саме Стефанський В.А. винний у скоєнні ДТП та внаслідок цього, у завданні збитків Застрахованому автомобілю.

А відтак, оскільки Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укргазпромполіс» (Відповідач-1) не є страховиком винної у ДТП особи відповідно до полісу № ВС/7975766, то в суду відсутні підстави покладати на неї обов'язок з відшкодування Позивачу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 6349,02 грн., та оскільки матеріали справи не містять доказів порушення Відповідачем-1 прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, суд відмовляє в задоволенні позову до даної особи.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи розгорнутої довідки ДАІ від 04.06.2010, встановлена належність на речовому праві автомобіля «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР, станом на дату ДТП Приватному підприємству інвалідів «Надія-2000» (далі - Відповідач-2).

При цьому судом не приймаються до уваги надані ДАІ у Вінницькій області відомості, що автомобіль «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР, належить іншій особі, ніж Відповідачу-2, так як всупереч вимогам запиту суду, інформацію по реєстрації автомобіля «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР, було надано станом ще на 2007 рік.

Відтак, Відповідачем-2 не надано та матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих письмових доказів на спростування викладених в розгорнутій довідці ДАІ обставин, щодо того, що автомобіль «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР, станом на дату ДТП належав не Відповідачу-2.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, Відповідач-2 є особою на яку законом покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР на час спірної ДТП.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміються юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що володільцем автомобіля «ГАЗ-3302», д.р.н. АВ9795АР на момент скоєння ДТП був Відповідач-2.

Відтак, Відповідач-2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний Застрахованому автомобілю у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодували її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, є складене на підставі Звіту від 10.06.2010 та Страхового акта Позивача № СТ-10-6762/1 від 26.07.2010 платіжне доручення № 001000 від 02.08.2010 про виплату страхового відшкодування в розмірі 6349,02 грн.

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля становить 6349,02 грн., та іншого (меншого) розміру збитків Відповідачем-2 суду доведено не було.

Враховуючи вищезазначені обставини та положення статей 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1187, 1191, 1192 ЦК України, Відповідач-2 повинен відшкодувати Позивачу шкоду, виходячи із розміру реально завданих збитків, і в межах суми, що перейшла до Позивача у порядку регресу, тобто в сумі 6349,02 грн.

Відповідачем-2 не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, вимога Позивача про стягнення з Відповідача-2 в порядку регресу 6349,02 грн., суми виплаченого страхового відшкодування, є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укргазпромполіс» відмовити.

Позовні вимоги до Приватного підприємства інвалідів «Надія-2000» задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства інвалідів «Надія-2000» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул. Білогородська, будинок 61; ідентифікаційний код 30367866) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) 6349 (шість тисяч триста сорок дев'ять) грн. 02 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013

Суддя Сташків Р.Б.