Ухвала суду № 35398816, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 106666/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Гнатик А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «М.Л.Буд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «М.Л.Буд» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.03.2011р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «М.Л.Буд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Дрогобицькому районі Львівської обл. відносно винесення податкового повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 14.10.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 159588 грн., з яких 106392 грн. за основним платежем та 53196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 14.10.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 159588 грн., з яких 106392 грн. за основним платежем та 53196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.4-7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.170-172).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПП «М.Л.Буд», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задоволити (Т.2, а.с.176-179).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що предметом розбіжностей між сторонами є порядок визначення валових витрат від операцій з придбання товарів (робіт, послуг) за зовнішньоекономічними контрактами із розрахунками в іноземній валюті. Вимоги пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зобов'язують позивача відображати витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, у сумі, що дорівнює балансовій вартості придбаної іноземної валюти. Оскільки строки отримання товарів і його оплати не співпадають, на момент оприбуткування товарів валюта є відсутньою (обчислити її балансову вартість є неможливо), тому балансову вартість позивач визначав після оплати товару. За таких умов підприємством проводилося коригування валових витрат після придбання валюти та її оплати нерезиденту, тобто, мало місце доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти. Також при визначенні валових витрат позивач одночасно збільшував валові витрати за рядком 04.1 та валові доходи за статтею приріст балансової вартості запасів (при зростанні курсу валюти на дату її придбання).

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. в Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській обл., судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Головного управління Міндоходів у Львівській обл. (Т.2, а.с.188-189).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 18.08.2010р.-08.09.2010р. відповідачем ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «М.Л.Буд» за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 682/23-1/31981835 від 24.09.2010р. (Т.1, а.с.60-97).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств в обревізованому періоді на загальну суму 106392 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 14.10.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 159588 грн., з яких 106392 грн. за основним платежем та 53196 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.98).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум визначених податкових зобов'язань скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення були відхилені (Т.1, а.с.107-139).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки про те, що платником податку сформовані валові витрати за відсутності підтверджуючих документів на суму 425568 грн. При цьому, вартість отриманих від нерезидента товарів в Акті перевірки відповідачем обчислена на підставі відомостей вантажних митних декларацій. Також в силу приписів пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти та декларуються в день оприбуткування таких товарів або послуг. Балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених платником податків в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в національну валюту України за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) таких витрат. Платник податків при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів. При цьому, відповідно до пп.7.3.3 п.7.3 вказаного Закону заборгованість в іноземній валюті не виникає і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товарів не здійснюється.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

пп.7.3.2 п.7.3 ст.7 - витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 - у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Системний аналіз вищевказаних приписів вказує на те, що при отриманні імпортних товарів платник податку на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні України за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів.

При цьому відповідно до пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заборгованість в іноземній валюті не виникає, через що перерахунок валових витрат на момент оплати товару не здійснюється.

Отже, при здійснені імпортних операцій датою виникнення валових витрат є дата оприбуткування платником податків товарів, а саме дата оформлення ВМД, в якій зазначено вартість товару.

Окрім цього, згідно пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Згідно фактичних обставин справи ПП «М.Л.Буд» віднесло до складу валових витрат різницю між покупною вартістю валюти (міжбанківський курс) та курсом Національного банку України на день отримання товару, що є порушенням пп.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються, датою збільшення валових витрат є період, визначений пп.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося право платника податку коригувати валові витрати при зміні курсу іноземної валюти, такий перерахунок валових витрат на момент оплати товару проведено позивачем протиправно.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено безпідставність перерахунку та включення позивачем сум до валових витрат, а також правомірність визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, через що правові підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення є відсутніми.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «М.Л.Буд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. в адміністративній справі № 2а-2971/11/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька