Ухвала суду № 35398288, 22.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/560/13-ц Головуючий у І інстанції Василенко О.М.Провадження № 22-ц/780/6333/13 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 22.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Поліщука М.А.,

при секретарі : Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 26 вересня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в місті Києві під час виконання судового рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Заявниця звернувся до суду з даною скаргою.

В ході судового розгляду свої вимоги уточнила і просила суд визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною, що потягло за собою негативні для неї наслідки, а саме: виникнення значної суми заборгованості протягом тривалого часу та звільнення судом першої інстанції значної суми заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини в сумі 31021 грн.11 коп.; зобов'язати державного виконавця здійснити всі передбачені чинним-законодавством дії, спрямовані на погашення заборгованості по аліментах на утримання дитини та додаткових витратах на дитину в сумі станом на день розгляду справи, що становить приблизно 54 тис. грн., тобто відновити порушене право дитини на належне утримання від батьків, стягнути з відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції міста Києва суму завданих їй в результаті бездіяльності державного виконавця моральних збитків 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. та судовий збір за розгляд справи в суді.

В обгрунтування заявлених вимог зазначала, що згідно постанови Таращанського районного суду Київської області від 12.02.1999 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку до досягнення дочкою повноліття, про що був судом виданий виконавчий лист № АЕ-6 від 12.02.1999 року.

Відповідно до рішення Таращанського районного суду Київської області від 07.07.2006 року боржника зобов'язано сплачувати на її користь додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 до її виздоровлення, про що судом був виданий виконавчий лист № 2-240 від 19.07.2006 року.

З червня 2008 року виконавчі листи перебувають на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції в м. Києві, на даний час в провадженні державного виконавця Аввакумової Ю.О.

У зв'язку з тим що, аліменти отримувались несистематично, вона змушена була неодноразово звертатися до відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва На свої звернення отримувала відповіді останнього, які містили помилки в розрахунках заборгованості по виконавчих листах та неточності, що свідчить про формальний підхід державного виконавця до здійснення заходів у відповідних виконаних провадженнях, що призводить до невиконання відповідних рішень суду.

Зокрема, за боржником зареєстровано два транспортних засоби, що було встановлено державним виконавцем ще у 2009 році після її неодноразових звернень із зазначенням місця роботи боржника (заяви від 05.08.08 р., 04.09.08 р., 07.05.09 р.). Розшук був оголошений тільки 09.04.2012 року, після трьох років її звернень до відділу ДВС.

В судовому засіданні Таращанського районного суду Київської області під час розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до неї (заявниці ОСОБА_1) про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах перший стверджував, що один з належних йому автомобілів розшуканий і перебуває на штрафному майданчику, проте в запереченні на її скаргу державний виконавець зазначає, що станом на 08.07.2013 транспортних засобів від УДАІ ГУ МВС України до відділу не надходило, що підтверджує, в свою чергу, факт бездіяльності державного виконавця. За виконавчим листом № 2-460, виданим Таращанським районним судом Київської області 27.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користь вже по 1/6 частині всіх видів його доходів, розрахунок державним виконавцем здійснено з 01.01.2013 року, а не з 10.01.2013 року - дня набуття рішенням законної сили. Крім того, на п'ять її звернень з письмовими заявами до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві: 15.01.2013, 01.04.2013, 08.05.2013, 20.06.2013, 15.07.2013, розрахунок заборгованості по аліментах вона отримала лише один раз 17.07.2013 року (лист від 08.07.2013 року). Інші її заяви, як стверджує заявниця, були проігноровані державним виконавцем, не зважаючи навіть на її скарги від 26.06.2013 року та від 08.05.2013 року до Головного управління юстиції у м. Києві, які стосувались не тільки розрахунку заборгованості за виконавчими листами, а й інформації про стан справ щодо розшуку майна боржника, його працевлаштування, надіслання копій документів

Такими діями державного виконавця їй, крім іншого, заподіяно моральну шкоду, розмір, якої вона оцінює в 50000 грн.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 26 вересня 2013 року скаргу задоволено частково.

Визнано бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Аввакумової Ю.О. неправомірною.

Зобов'язано державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Аввакумову Ю.О. здійснити передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на погашення заборгованості за виконавчими листами № АЕ-6 від. 12.02.1999 року, № 2-460/2012 від 27.02.2013 року та № 2-240 від 19.07.2006 року виданими Таращанським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини та додаткових витрат на лікування дитини.

Не погодившись з висновками, наведеними в ухвалі суду, апелянт звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити повністю.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві перебувають два виконавчих провадження за виконавчими листами № 2-460/2012 від 27.02.2012 року та № 2-240 від 19.07.2006 року Тарашанського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів та додаткових витрат на лікування дитини відповідно.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 09 листопада 2012 року, що набрало законної сили, в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: відділ Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах та зняття арешту з автомобіля встановлено, що державними виконавцями не проводилися виконавчі дії по виконанню судових рішень Таращанського райсуду від 12.02.1999 року (виконавчий лист №АЕ-6) та від 07.07.2006 року (виконавчий лист №20240) до квітня 2012 року, оскільки в матеріалах виконавчого провадження не міститься доказів направлення викликів ОСОБА_2 до відділу (та їх отримання), винесення та направлення на виконання постанов про примусовий привід боржника, направлення та отримання судом подань про обмеження у праві його виїзду за кордон, примусового проникнення до житла, щодо роз'яснення боржникові розміру сплати аліментів, встановлення місця його роботи та ін.

Тобто, обставина неналежного виконання державним виконавцем своїх обов'язків по виконанню відповідних виконавчих проваджень встановлена судовим рішенням, яка відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, - передбачених законом. Здійснює їх примусове виконання, згідно ст.4 даного Закону, державний виконавець, який у відповідності до ст.7 даного Закону зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов»язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, закріплені, також, і у ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» згідно, якої державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, передбаченим Законом.

Проте, беручи до уваги значний розмір заборгованості за вказаними вище виконавчими листами, що однозначно порушує права дитини та заявниці, з огляду на обов'язок державного виконавця, покладений на нього державою, своєчасно і повно забезпечити виконання рішення суду, і надані йому для цього повноваження, аналізуючи вжиті ним заходи по виконанню виконавчих проваджень, суд першої інстанції не вважав їх в достатній мірі правомірними.

Поряд з цим, вимога заявниці про стягнення моральної шкоди є вимогою позовного характеру і не може бути розглянута районним судом в рамках заявленої скарги на дії державного виконавця.

За обставин, встановлених судом першої інстанції з пояснень заявниці, матеріалів справи вивчених ним, суд прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення скарги.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Однак апелянт, вважаючи оскаржувану ухвалу, такою що не відповідає в повному обсязі вимогам чинного законодавства, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її скаргу в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Так, апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме: судом не повно з»ясовані обставини справи, що призвело до постановлення судом необ»єктивної ухвали.

Необ»активністю апелянт вважає те що, судом першої інстанції при розгляді скарги, не перевірені обставини, які є доказами тривалої бездіяльності державних виконавців відділу ДВС.

Однак з такими висновками апелянта не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржниця в своїй скарзі не просила визнати бездіяльність державних виконавців починаючи з 2008 року, про що зазначила в своїй апеляційній скарзі та висловила свої поясненнями в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а просила визнати бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві неправомірною та зобов'язати державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві здійснити передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на погашення заборгованості за виконавчими листами № АЕ-6 від 12.02.1999 року, № 2-460/2012 від 27.02.2013 року та № 2-240 від 19.07.2006 року виданими Таращанським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини та додаткових витрат на лікування дитини.

Так, на думку колегії суддів, судом першої інстанції постановлено ухвалу у відповідності з вимогами скаржника та вимогами законодавства, та є такою, що підлягає залишенню без змін.

Таким чином, апеляційна скарга не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не доведена та не відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 26 вересня 2013 року підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 312 ЦПК України , апеляційна інстанція відхиляє скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді