Рішення № 35397891, 19.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р.Справа № 922/4015/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Публичного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин до Східного регіональне управління Державної прикордонної служби України, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України м. Київ про стягнення 1925795,05 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пелецкий В.О.

відповідача - Брижко О.В.

3-ї особи (АДПСУ) - Данільченко О.О.

3-ї особи (ГУДКСУ) - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 2238141,27 грн. заборгованості, з яких: 1630404,33 грн. основний борг, 1630,40 грн. штраф, 28409,23 грн. три відсотки річних, 3260,81 грн. інфляційні, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору генерального підряду № 8-12, укладеного між сторонами 27.06.2012 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

11.11.2013 року до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 1925795,05 грн. заборгованості, з яких: 1630404,33 грн. основний борг, 1630,40 грн. штраф, 41675,82 грн. три відсотки річних та 252084,50 грн. збитків, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору генерального підряду № 8-12, укладеного між сторонами 27.06.2012 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Третя особа (ГУДКСУ) правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

18.11.2013 року до господарського суду від третьої особи (ГУДКСУ) надійшла заява, в якій третя особа просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із зайнятістю представників третьої особи у службових справах.

Суд, дослідивши заяву, долучає її до матеріалів справи та відмовляє в її задоволенні, оскільки заява є необґрунтованою і такою, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. Крім того, ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Провадження по цій справі порушено 23.09.2013 року, а тому у суду не має строку для відкладання розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 04.10.2013 року, дослідженому судом та долученому до матеріалів справи. Зокрема посилається на наступне. Відповідно до положень абзацу 3 частини 1 статті 6 та частини 3 статті 7 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" регіональне управління є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Таким чином, Східне регіональне управління Держприкордонслужби України є бюджетною (неприбутковою) установою, що фінансується лише за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 21 Бюджетного кодексу України (надалі за текстом БК України) для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів. Східне регіональне управління Держприкордонслужби України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня у зв'язку з чим витрачає бюджетні кошти лише на підставі відповідних кошторисів, затверджених Головним розпорядником бюджетних коштів. Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Пунктом 2.6 договору №8-12 від 27 червня 2012 року відповідач та позивач по цій справі також визначили, що розрахунки за договором здійснюються через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області

Відтак, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області.

31 січня 2012 року Головою Державної прикордонної служби України Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України був затверджений кошторис на 2012 рік.

На виконання положень пункту 7 Порядку затвердження титулів будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року №995 за погодженням з Адміністрацією Державної прикордонної служби України 02 липня 2012 року затверджений титул будови (об'єкта), будівництво якого розпочинається у 2012 році по будівництву 10-поверхового житлового будинку в сел. Пісочин в 2 кварталі мікрорайону "Мобіль" Харківського району Харківської області.

Відповідно до зазначеного титулу був визначений обсяг фінансування на 2012 рік в розмірі - 300 тис. грн. В подальшому, за результатами проведеної процедури закупівлі за державні кошти у порядку передбаченому Законом України "Про здійснення державних закупівель" з позивачем був укладений договір генеральному підряду №8-12 від 27 червня 2012 року. Умовами договору був передбачений обсяг робіт на 2012 рік визначений згідно з виділеними бюджетними коштами в грошовому еквіваленті - 287 000,00 грн.

Після внесення змін до кошторису Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України та затвердження змін до титулу будови (об'єкта), будівництво якого розпочинається у 2012 році по даному об'єкту будівництва, якими було збільшено обсяг капітальних вкладень на 2012 рік до показника ~ 2900 тис. грн., 10 грудня 2012 року була укладена додаткова угода 2-12 до договору генеральному підряду від 27 червня 2012 року, на підставі якої сторони прийшли до згоди змінити пункт п. 2.9. договору генерального підряду №8-12 від 27 червня 2012 року збільшивши обсяг робіт до 2 877 022,45 грн. Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України що до грудня 2012 року було прийнято за актами виконаних робіт обсяг робіт на загальну суму 2 877 022,45 грн., серед яких оплачено Державною казначейською службою України 1 246 618,12 грн.

На підставі відкритих асигнувань та наявності грошових коштів на рахунку з призначенням для оплати Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України (КПК 5341070) співробітниками фінансово-економічного відділу регіонального управління підготовлені платіжні доручення. В подальшому ці платіжні доручення підписані начальником управління, направлені до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області разом з відповідними реєстрами бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів. На реєстрах бюджетних зобов'язань містяться відмітки про їх одержання, а також про реєстрацію та взяття на облік.

Фізичне перерахування грошових коштів з рахунків в Державній казначейській службі України на рахунки інших юридичних осіб знаходиться за межами повноважень Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. З якої причини Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області не були перераховані кошти позивачу, відповідачу не відомо.

З огляду на вищезазначене, відповідач зауважує, що вина в діях посадових осіб Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, щодо фактичного не перерахування грошових коштів Публічному акціонерному товариству "Куряжський домобудівельний комплекс" за виконані будівельні роботи за Договором 8-12 від 27 червня 2012 року, відсутня.

Представник третьої особи (АДПСУ) вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27.06.2012 року між сторонами був укладений договір генерального підряду № 8-12, відповідно до умов якого, на підставі проведеної процедури відкритих торгів, відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", Генеральний підрядник (позивач) зобов'язується за завданням Замовника (відповідач) виконати будівельно-монтажні роботи відповідно до технічного завдання з будівництва 10-поверхового житлового будинку в сел. Пісочин в 2 кварталі мікрорайону - Мобіль" Харківського району Харківської області, за такими характеристиками - окрема житлова секція БС-17 на 40 квартир, площею забудови 412,61 кв. м., загальною площею будівлі 3330.42 кв. м., загальною площею квартир без урахування площі літніх приміщень 2469,32 кв. м., площею літніх приміщень 309,6 кв. м. та відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов'язується передати Генеральному підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами без зауважень актами приймання виконаних будівельних робіт, дослідженими судом та долученими до матеріалів справи.

Проте, відповідач, в порушення п.п. 3.2.4 договору, не в повному обсязі оплатив виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 1630404,33 грн.

07.05.2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена письмова претензія (вих.№321). 05.06.2013 року позивачем було отримано відповідь на зазначену претензію, якою відповідач визнав наявність та суму заборгованості, на підтвердження чого підписав та направив на адресу позивача один примірник акту звірки взаєморозрахунків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 ЦК України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом)" відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати. Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду на суму 1630404,33 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 12.8 договору, у разі прострочки терміну оплати виконаних робіт, передбачених п. 9.2 договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1630,40 грн. штрафу та суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 41675,82 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та стягує з відповідача на користь позивача 41675,82 грн. три відсотки річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 252084,50 грн. збитків, з яких: 172128,00 грн. витрати на охорону об'єкту, 9029,15 грн. витрати на оплату електроенергію, 70927,40 грн. збитки пов'язані з простоєм баштового крану, суд зазначає наступне.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Частиною 2 ст. 224 ГК України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання Правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 614 Цивільного кодексу України ).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, понесені ним за охорону об'єкту будівництва, на оплату електроенергії та пов'язані з простоєм баштового крану.

Відповідно до п. 7 додатку 19 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 (Державних будівельних норм України) затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року №174, витрати сторожової охорони та витрати по спожитій електроенергії входять до переліку загальновиробничих витрат, які в свою чергу мають бути включені в акти прийняття виконаних робіт та оплачуються безпосередньо на підставі цих актів, а не окремо (за окремим договором тощо).

Суд вважає, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо доведення обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення 252084,50 грн. збитків належними засобами доказування, а тому, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (61166, м.Харків, пров. Інженерний, 7, код 14321937, р/р 35217003000079 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" (62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кільцева,41, код 04852585, р/р 26004301019100 в ПАТ "Терра Банк" м. Київ, МФО 380601) - 1630404,33 грн. основного боргу, 1630,40 грн. штрафу, 41675,82 грн. три відсотки річних та 33474,21 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 22.11.2013 р.

Суддя Погорелова О.В.