Рішення № 35397756, 19.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21020/13 19.11.13

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в

інтересах держави в особі 1) Адміністрації Державної служби спеціального

зв'язку та захисту інформації України та 2) Приватного акціонерного

товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-

комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна група ЛТД»

Про стягнення 13 814,64 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Пантюхов О.В. - посвідчення № 011863 від 28.10.2012

Від позивача-1 повноважний представник не з'явився

Від позивача-2 Безолюк О.В. - по дов. № б/н від 19.11.2013

Серебряков М.М. - по дов. № 1224/03 від 02.09.2013

Від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна група ЛТД» про стягнення 13 814,64 грн., з яких: 11 254,97 грн. боргу за комунальні послуги, 149,16 грн. пені та 2 410,51 грн. - 15% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на оренду нежитлового приміщення № 795 від 01.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 порушено провадження у справі № 910/21020/13 та призначено справу до розгляду на 19.11.2013.

Прокуратура в судовому засіданні 19.11.2013 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач-1 повноважного представника в судове засідання 19.11.2013 не направив, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2013 не виконав.

Позивач-2 в судовому засіданні 19.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 19.11.2013 відзиві проти позову заперечує, оскільки відповідно до платіжного доручення № 327 від 11.11.2013 відповідачем сплачено позивачу суму боргу за комунальні послуги в розмірі 11 254,97 грн. також відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення пені. Вважає вимоги про стягнення 15% річних необґрунтованими, оскільки позивач посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України, а отже слід застосовувати не більше 3% річних.

В судовому засіданні 19.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Дніпрозв'язок», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна група ЛТД» (орендар) було укладено договір на оренду нежитлового приміщення № 795 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 108,73 кв. м. (далі - майно), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3.

Згідно з п. 1.2. договору майно передається орендареві для здійснення господарської діяльності, передбаченої його статутними документами.

Спір виник в зв'язку з тим, що прокуратурою встановлено про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної сплати наданих у період з лютого по травень 2012 року комунальних послуг, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем-2 в розмірі 11 254,97 грн., а також за несвоєчасне виконання зобов'язань нарахована пеня в розмірі 149,16 грн. та 15% річних в сумі 2 410,51 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.3. договору вказане у п. 1.1. договору майно передається орендарю в технічно справному стані і є придатним для використання в цілях оренди по акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору вступ орендаря у тимчасове володіння та користування майном настає одночасно із підсипанням акту приймання-передачі вказаного в п. 1.1. майна.

За актом приймання-передачі від 01.12.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлові приміщення загальною площею 108,73 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що договір вступає в силу з 01.12.2011 і діє до 31.11.2012.

25.05.2012 сторонами укладено угоду відповідно до якої досягнуто згоди розірвати договір з 25.05.2012.

Відповідно до п. 4.9. договору в разі припинення цього договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому ніж на час приймання його в оренду, згідно акту приймання-передачі, з урахуванням нормального його зносу.

За актом приймання-передачі від 25.05.2012 орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення загальною площею 108,73 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата за майно встановлюється згідно протоколу про встановлення договірної ціни і складає разом з ПДВ - 4 488,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору рахунок-фактура на комунальні послуги, експлуатаційні витрати та компенсація земельного податку виставляються орендодавцем, згідно якого орендар перераховує орендодавцю кошти до 15 числа наступного розрахункового місяця.

Пунктами 3.2.1. та 3.4. договору визначено, що орендар зобов'язаний самостійно забрати рахунки-фактури, вказані у пунктах 3.2. та 3.3. договору.

Обов'язок орендаря самостійно забирати рахунки-фактури вказані у п. 3.3. договору також встановлений у п. 4.12. договору.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками обох сторін: № 425 від 29.02.2012, № 760 від 31.03.2012, № 1023 від 30.04.2012, №1310 від 25.05.2012.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за комунальні послуги в повному обсязі за період з лютого по травень 2012 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення прокуратури з позовом до суду (30.10.2013) становила 11 254,97 грн.

Проте, відповідачем подано платіжне доручення № 327, яке свідчить про те, що відповідач 11.11.2013 перерахував на рахунок позивача-2 борг за договором в розмірі 11 254,97 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 11 254,97 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані комунальні послуги не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 15% річних в розмірі 2 410,51 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених п.п. 3.2., 3.3. цього договору, на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити суму боргу а також 15 % річних від прострочено суми.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 8.3. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог прокуратури щодо стягнення з відповідача 15% річних в розмірі 2 410,51 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів, передбачених п.п. 3.1.3.4. цього договору, орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця до 15 числа наступного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене пеня має нараховуватись на суму боргу за надані послуги у березні 2012 року за період з 15.04.2012 по 15.10.2012, на суму боргу за надані послуги у квітні 2012 року за період з 15.05.2012 по 15.11.2012 та за надані послуги у травні 2012 року за період з 15.06.2012 по 15.12.2012.

З розрахунку суми пені вбачається, що пеня нарахована на суму боргу за надані послуги у березні 2012 року за період з 21.09.2012 по 15.10.2012, на суму боргу за надані послуги у квітні 2012 року за період з 20.09.2012 по 15.11.2012 та за надані послуги у травні 2012 року за період з 20.09.2012 по 15.12.2012.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).

Отже, пеня може бути розрахована за шість місяців та стягнена протягом року, з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиві просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності прокуратурою не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення прокуратурою не заявлено, не надано та не доведено.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення прокуратурою вимог про стягнення 149,16 грн. пені станом на день звернення до суду з позовом (30.10.2013) пропущено, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судового збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі розміру судового збору судом прийнято до уваги той факт, що відповідач сплатив суму основного боргу після порушення провадження у справі.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 11 254,97 грн. богу за комунальні послуги припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна група ЛТД» (м. Київ, вул. Тополева, 4-8, кв. 41, код ЄДРПОУ 35525190) на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» (м. Київ, вул. Солом'янська, 3, код ЄДРПОУ 01168185) 2 410 (дві тисячі чотириста десять) грн. 51 коп. - 15% річних.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна група ЛТД» (м. Київ, вул. Тополева, 4-8, кв. 41, код ЄДРПОУ 35525190) в дохід Державного бюджету України (за реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 1 701 (одну тисячу сімсот одну) грн. 92 коп. судового збору.

Повне рішення складено 22.11.2013.

СуддяВ.В.Сівакова