Постанова № 35397286, 20.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2191/13-а

20 листопада 2013 року 09год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився ,

відповідача: представник не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Гощанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернулася з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 957, 01 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання 20.11.2013 року не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Згідно з випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 05.11.2012 року (номер запису 2 597 000 0000 002013), з 01.01.2013 року зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво НОМЕР_2), з 01.01.2013 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником 3 групи за ставкою єдиного податку 3% (свідоцтво серії НОМЕР_1).

У березні 2013 року посадовою особою Корецького відділення Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за січень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що виявилось у несвоєчасному подані податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року.

За результатом перевірки за несвоєчасне подання податкової декларації, на підставі частини другої пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI на позивача накладено штраф в розмірі 1020 гривень згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2013 року №0000201700.

Відповідно до даних карток особових рахунків платником 28.05.2013 р., перераховано на сплату боргу по податку на додану вартість 64, 00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Порядок та умови справляння податку на додану вартість та строки звітування перед податковим органом визначає розділ V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до пункту 202.1. статті 202 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Пунктом 203.1. статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зазначена норма узгоджується з положеннями статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (підпункт 49.18.1 пункту 49.18).

Відповідно до статті 111 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, фінансова відповідальність, яка встановлюється та застосовується згідно з цим кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Водночас, пунктом 120.1. статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Частиною ж другою цього ж пункту та статті Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судовим рішенням в адміністративній справі №817/2612/13-а, яке набрало законної сили, встановлено, що наявність повторності як кваліфікуючої ознаки допущеного порушення податкового законодавства в частині строків звітування перед податковим органом зумовило правомірне застосування до позивача частини другої пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн.

Крім того, суд у вказаній справі встановив, що податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000201700 діяв у межах повноважень і у спосіб, визначений законом та вірно застосував до позивача штраф за несвоєчасне подання податкової звітності у сумі 1020,00 грн.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Матеріалами справи стверджено, що відповідачем самостійно у встановлені законом терміни суми грошових зобов'язань не були сплачені.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.59.1 Податкового Кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою скорочення заборгованості Відповідача податковою інспекцією було сформовано і направлено податкову вимогу , яка відповідачем не виконана.

Відповідно до п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пп. 34 п.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги податкового органу є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість до бюджету в сумі 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 01 коп., в тому числі: податок на додану вартість в сумі 957, 01 грн. на р/р 31119029700194, банк одержувача ГУДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 14010100, ЄДРПОУ 37344143, одержувач Державний бюджет.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.