Рішення № 35396704, 20.11.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/26856/2012

Провадження №2/761/2500/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Савицького О.А.

при секретарі Савенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, Київської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, Відділ державної реєстрації речових правна нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, про визнання договору нікчемним, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та виселення,

в с т а н о в и в:

В червні 2007 року ОСОБА_12 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, особисто та як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація, в якому просив визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ВВЕ № 436655 від 18.06.2004 року та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ВВТ № 029180 від 16.12.2004 року.

Судом до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого також діяв прокурор Шевченківського району м.Києва, до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 10.08.2012 року провадження у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_3, особисто та як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та виселення, закрито.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 10.08.2012 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого також діяв прокурор Шевченківського району м.Києва, до ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація, про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю, закрито.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 18.10.2012 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_3, особисто та як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та виселення, та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_12, судом, в порядку ст. 37 ЦПК України, 11.07.2013 року було залучено правонаступника (спадкоємця) позивача, ОСОБА_1, за його заявою на підставі наданих ним доказів (Т.2 а.с. 130 - 132, 158, Т.3 а.с. 90 - 92, 142, 159 - 160).

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 декілька разів в порядку ст. 31 ЦПК України змінювались позовні вимоги, остаточно визначившись, він просив виселити з квартири АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку у вказаній квартирі, ОСОБА_3, її неповнолітнього сина ОСОБА_4 та матір ОСОБА_5, оскільки вони користуються вказаною квартирою на підставі нікчемного правочину.

Ухвалою суду від 29.10.2013 року, було об'єднано в одне провадження з даною справою цивільну справу № 761/8757/13-ц, провадження № 2/761/4596/2013 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділ державної реєстрації речових правна нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, про визнання угоди нікчемною, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування за законом, та було присвоєно єдиний № 2610/26856/2012 Провадження №2/761/2500/2013.

Після об'єднання вказаних справ, ОСОБА_1, ще двічі змінював та уточнював свої позовні вимоги, в порядку ст. 31 ЦПК України, та остаточно визначившись, сформував їх в одній заяві від 20.11.2013 року, в якій просив визнати нікчемним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.06.2004 року, укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 і ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказану квартиру, скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, виселити з вказаної квартири ОСОБА_3, її неповнолітнього сина ОСОБА_4 та матір ОСОБА_5. Судові витрати позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.06.2004 року, який укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 і ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України не відповідає вимогам закону, а тому має бути визнаний судом нікчемним. Оскільки вказаний договір є нікчемним то до нього мають бути застосовані наслідки передбачені для недійсного правочину. Позивач вважає, що будучи спадкоємцем покійного власника спірної квартири, має право вимагати повернення цієї квартири з чужого незаконного володіння відповідно до ст.ст. 338, 1299 ЦК України, у свою власність в порядку спадкування, а також вимагати звільнення цієї квартири від будь-яких осіб.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов, в останній редакції викладеній в заяві з уточненими позовними вимогами від 20.11.2013 року, просила його задовольнити.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5, представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заперечували проти позову вважають його не доведеним та не обґрунтованим нормами закону, оскільки позивач конкретно не вказує норму закону якій суперечить оспорюваний ним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.06.2004 року. Також представником ОСОБА_3 подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених уже ОСОБА_1 позовних вимог.

Представник відповідача Київської міської ради у вирішенні справи покладається на розсуд суду, вважає, що рада в даному спорі не є належним відповідачем, а тому вимоги щодо неї не можуть бути задоволені.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки у випадку його задоволення буде порушено право на житло неповнолітнього ОСОБА_4.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, Київської міської ради, відповідачки ОСОБА_5, представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, дослідивши письмові докази зібрані в справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі продажу квартири від 18.06.2004 року укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_2, ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, що був зареєстрований в реєстрі за № 3177, була продана квартира АДРЕСА_1.

В подальшому, за Договором купівлі-продажу квартири від 16.12.2004 року квартира АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_2, ОСОБА_10 ОСОБА_3. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрований в реєстрі за № 6757.

Відповідно до Вироку апеляційного суду м.Києва від 20.11.2006 року в Справі №1-46/2006, яким ОСОБА_11 було визнано винною у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358, ч.1 ст. 14, п.п. 6, 9 ч.2 ст. 115 КК України, а також цим вироком стягнуто із засудженої на користь ОСОБА_12 на відшкодування моральної шкоди 20000 грн., було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_12 на Договорі купівлі продажу квартири від 18.06.2004 року укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_2, ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, що був зареєстрований в реєстрі за № 3177, за яким була продана квартира АДРЕСА_1, виконаний не ОСОБА_12, а кимось іншим. Даний вирок залишений в силі ухвалою Верховного Суду України від 27.03.2007 року.

Вказана обставина, встановлена у вироку суду, відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_12 не підписував укладений від його імені Договір купівлі продажу квартири від 18.06.2004 року укладений від його імені та ОСОБА_2, ОСОБА_10, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та був зареєстрований в реєстрі за № 3177, за яким була продана квартира АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_12

Згідно ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 цієї статті визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України, на яку посилається в своєму позові позивач, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, … . Відповідно до ч.5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Разом з тим, ч.3 ст. 215 ЦК України, передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 цієї ж Постанови ВСУ, зазначається, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З урахуванням перелічених норм закону, та положень визначених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд вважає, що в даному випадку позивачем помилково обрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання нікчемним Договору купівлі продажу квартири від 18.06.2004 року укладеного ОСОБА_12 та ОСОБА_2, ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, що був зареєстрований в реєстрі за № 3177, за яким була продана квартира АДРЕСА_1, оскільки на думку суду даний правочин є оспорюваним спадкоємцем ОСОБА_12, а тому в цьому випадку необхідно ставити питання про визнання його не дійсним.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.2). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Крім того, ст. 11 ЦПК України, визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (1). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (ч.2).

За таких обставин, оскільки позивачем вибрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права, а саме шляхом визнання правочину нікчемним, при наявності оспорюваного правочину, суд виходячи з принципу рівності сторін в судовому засіданні, та диспозитивності розгляду справи, а саме розгляду справи на підставі заявлених позивачем вимог, та наданих сторонами доказів, вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні його вимоги щодо визнання нікчемним Договору купівлі продажу квартири від 18.06.2004 року укладеного ОСОБА_12 та ОСОБА_2, ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, що був зареєстрований в реєстрі за № 3177, за яким була продана квартира АДРЕСА_1.

Враховуючи, що в даному судовому засіданні, оспорюваний позивачем Договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.06.2004 року недійсним визнаний не був, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності правочину, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні решти позовних вимог, а саме у витребуванні із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 вказаної квартири, скасуванні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3, визнанні за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на спірну квартиру та у виселенні з вказаної квартири відповідачів ОСОБА_3, її неповнолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 61, 79, 88, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, Київської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, Відділ державної реєстрації речових правна нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, про визнання договору нікчемним, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та виселення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: