Постанова № 35396377, 21.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.11.2013 р. справа №905/6005/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Загнітко Я.А. - за дов.№ 28-12/50-Д від 28.12.2012р. від відповідача:Галущак С.М. - за дов.№ 22 від 03.01.2013р. від третьої особи 1: від третьої особи 2:не з»явився; не з»явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Вугілля України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід18.10.2013 рокуу справі№ 905/6005/13 (суддя Малікова Е.І.)за позовомДержавного підприємства «Вугілля України», м. Київдо відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м. Київ Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська», м. Донецьк простягнення 301 251 грн. 50 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області про стягнення 301 251 грн. 50 коп.

Ухвалою від 04.09.13 року господарський суд Донецької області за власною ініціативою, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська», м. Донецьк.

Ухвалою від 23.09.13 року господарський суд Донецької області за власною ініціативою, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Центренерго», м. Київ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.13 р. у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області про стягнення 301 251 грн. 50 коп. було відмовлено у повному обсязі в зв»язку з недоведеністю.

Позивач, Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим із порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 18.10.13 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Представники третіх осіб до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 11.11.2013р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 06.11.13р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін та третіх осіб ухвалою суду від 06.11.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третіх осіб не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третім особам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/6005/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2011 року між Державним підприємством «Вугілля України» (покупець) та Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (постачальник) було укладено договір поставки вугілля №02-11/1-ЕН, відповідно до умов якого постачальник зобов»язався поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі, а покупець зобов»язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених договором.

Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаних в додатках до договору.

Згідно з п.п. 3.1.2, 3.1.3 договору, постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею, в період з 15 листопада по 15 березня проводити профілактичні міри щодо запобігання змерзанню вугілля у дорозі (сушіння, переморожування, промаслення тощо), відповідно до ДСТУ 4083-2002.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що якість вугілля, що поставляється за цим договором, повинна відповідати умовам цього договору.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору, вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до договору. Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки.

За умовами 5.1 договору, приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №П-7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань"; ДСТУ 3472-96 «Вугілля буре, кам'яне та антрацит»; Статуту залізниць України, та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту.

Відповідно до п.10.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 30.04.2012р.

Додатковою угодою №2 від 27.03.2012р. до договору п.10.1 викладено в новій редакції: «Цей договір набирає чинності з 01.05.2011р. і діє до 31.12.2012р.»

В свою чергу, 30.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" та Державним підприємством "Вугілля України" був укладений договір поставки вугілля № 111/6, відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 02-11/1-ЕН від 19.04.2011 року у лютому 2012 року на адресу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» було відвантажене вугілля згідно з залізничними накладними №53396883, №53396651, №53393765, №53425724, №53425625, №53436150, №53438214, №53462842, №53460119, №53460333, №53468583, №53470696, №53499604, №53497111, №53500385, №53500377, №53506895, №53527073, №53533659, №53541785, №53560769, №53567269, №53570404, №53568697, №53594016, №53594081, №53593968, №53599551, №53593943, №53625588, №53625554, №53634242, №53671053, №53690137, №53698759, №53698742, №53718557, №53755443, №53755153, №53747143, №53746947, №53747309, №53759437, №53768354, №53768305, №53775443, №53755153, №53747143, №53746947, №53747309, №53759437, №53768354, №53768305, №53778908, №53778932, №53797361, №53858213, №53860151, №53858361, №53872826 у 257 вагонах.

При прийнятті вугілля відповідно до умов договору № 02-11/1-ЕН від 19.04.2011 року було виявлено, що вугілля надійшло в змерзлому стані та щодо якого не проводились профілактичні міри проти змерзання оскільки вугілля не відставало від бортів, що призвело до неможливості його вивантаження без попереднього розігріву, про що були складені акти спільного опробування вугілля: №534 від 03.02.2012р., №555 від 03.02.2012р., №574 від 04.02.2012р., №575 від 05.02.2012р., №592 від 06.02.2012р., №600 від 07.02.2012р., №593 від 06.02.2012р., №599 від 07.02.2012р., №602 від 07.02.2012р., №606 від 07.02.2012р., №608 від 07.02.2012р., №603 від 07.02.2012р., №601 від 07.02.2012р., №620 від 09.02.2012р., №617 від 08.02.2012р., №648 від 11.02.2012р., та акти про змерзання вугільної продукції №649 від 11.02.2012р., №625 від 09.02.2012р., №649 від 11.02.2012р., №650 від 11.02.2012р., №627 від 09.02.2012р., №656 від 12.02.2012р., №656 від 12.02.2012р., №626 від 09.02.2012р., №663 від 12.02.2012р., №664 від 12.02.2012р., №664 від 12.02.2012р., №658 від 12.02.2012р., №658 від 12.02.2012р., №668 від 13.02.2012р., №668 від 13.02.2012р., №697 від 14.02.2012р., №697 від 14.02.2012р., №699 від 14.02.2012р., №678 від 13.02.2012р., №710 від 15.02.2012р., №710 від 15.02.2012р., №698 від 14.02.2012р., №698 від 14.02.2012р., №715 від 15.02.2012р., №717 від 15.02.2012р., №715 від 15.02.2012р., №717 від 15.02.2012р., №732 від 15.02.2012р., №729 від 15.02.2012р., №746 від 16.02.2012р., №750 від 16.02.2012р., №745 від 16.02.2012р.

Крім того, відповідно до п.13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 були складені акти загальної форми за участю представника залізниці, що засвідчують факт надходження вугілля у змерзлому стані, щодо якого не проводилась профілактика змерзання, а саме: акти загальної форми ГУ-23 б/н від 01.02.2012р., б/н від 01.02.2012р., б/н від 01.02.2012р., б/н від 02.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 04.02.2012р., б/н від 05.02.2012р., б/н від 06.02.2012р., б/н від 07.02.2012р., б/н від 07.02.2012р., б/н від 08.02.2012р., б/н від 08.02.2012р., б/н від 09.02.2012р., б/н від 10.02.2012р., б/н від 10.02.2012р., №31 від 11.02.2012р., №29 від 11.02.2012р., №36 від 12.02.2012р., №39 від 13.02.2012р., №48 від 15.02.2012р. До вищезазначених актів загальної форми ГУ-23 оформлені акти доповнення за участю представника залізниці, депутата Світлодарської міської ради та представника громадськості, в яких засвідчені факти надходження вугілля у змерзлому стані та заходи, що були проведені для відновлення сипучості вугілля.

Внаслідок чого, Публічним акціонерним товариством «Центренерго» були понесені додаткові витрати на загальну суму 295344 грн. 60 коп., що підтверджується відомостями за користування вагонами: №03020084, №04020085, №04020086, №06020090, №06020092, №0620092, №07020094, №08020096, №08020097, №08020098, №08020099, №09020100, №09020102, №100200103, №11020104, №12020107, №12020108, №13020110, №13020111, №14020116, №14020118, №14020119, №15020120, №15020122, №150201123, №16020124, №16020125, №16020126, та переліками ТЕХ ПД №249, №242, №230, №257, №344, №264, №237, №263, №243, №184, №249, №158.

Публічне акціонерне товариство «Центренерго», як вантажоотримувач, звернулося до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків у відповідності до договору поставки вугілля №111/6 від 30.12.2011 року. Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2012р. по справі №5011-69/8789-2012, з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» було стягнуто збитки в сумі 295 344 грн. 60 коп. Виконання Державним підприємством "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012 р. у справі №5011-69/8789-2012 підтверджується заявою № 2387/02 від 06.12.2012 про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача збитків у розмірі 301 251 грн. 50 коп. на підставі договору поставки.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що нібито поніс збитки через невиконання саме відповідачем умов договору в частині здійснення профілактичних заходів проти змерзання вугілля.

Згідно приписів ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до норми ст. 623 Цивільного кодексу України, сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Cудова колегія вважає, що господарський суд, з огляду на матеріали справи, дійшов вірного висновку, що в даному випадку вантажовідправником по спірній поставці вугілля є третя особа - Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська», м. Донецьк, яка є правонаступником Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський Розрахунково - Фінансовий Центр», а не відповідач по справі - Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області, який відповідно до умов укладеного між ними договору №180 від 15.07.2009р., замовник (ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1») тільки передає на переробку виконавцю (Асоціації «Фінансових, промислових та торгівельних підприємств «Донбаський Розрахунково - Фінансовий Центр») рядове вугілля для збагачення, а виконавець приймає вугілля, збагачує його і передає замовнику продукти збагачення.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази по справі відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності в даному випадку суб»єктивної та об»єктивної сторони спричинених саме відповідачем збитків позивачу саме у визначеному ним розмірі. До того ж позивач не довів суду належними засобами доказування, згідно норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання ним належними чином своїх договірних зобов»язань в частині обов»язкового дотримання вимог Інструкцій П-7 в частині оформлення приймання вугілля за якістю, оскільки суду не надані акти такого приймання.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, зокрема, причинно-наслідковий зв»язок між неналежним виконанням саме відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки № 02-11/1-ЕН від 19.04.2011 р. та спричиненими позивачу вантажовідправником збитками саме у розмірі 301 251 грн. 50 грн., тоді як відповідачем доведено відсутність його вини.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно було відмовлено Державному підприємству "Вугілля України", м. Київ у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області збитків у розмірі 301 251 грн. 50 грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність висновку прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2013 р. у справі № 905/6005/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2013 р. у справі № 905/6005/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2013 р. у справі № 905/6005/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 7 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4,5 - третім особам;

6 - ДАГС;

7- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.