Постанова № 35396354, 21.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.11.2013 р. справа №908/3004/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Вініченко О.В. - за дов. №19/0020 від 01.10.2013р. від відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід09.10.2013 рокуу справі№ 908/3004/13 (суддя Хуторной В.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжядо відповідачаДочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжяпростягнення 51 035 грн. 64 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя про стягнення 51 035 грн. 64 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.10.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя про стягнення 51 035 грн. 64 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя пеню в сумі 10 194 грн. 76 коп., 3% річних в сумі 8 363 грн. 57 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 5 045 грн. 62 коп.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Представник відповідача до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 11.11.13 р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 07.11.13р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 07.11.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/3004/13 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає зміні в частині стягнення 3% річних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Запоріжгаз» (постачальник) та філією «Запорізька дорожньо - експлуатаційна дільниця ДП «Запорізький облавтодор» (споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №110291, за умовами якого постачальник зобов»язався постачати природний газ споживачу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов»язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.6 договору, послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Згідно п.4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.8 договору сторони погодили, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Відповідно до п. 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.10.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2012 р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач, на виконання умов договору, протягом вересня 2012 р. - жовтня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу №653300/09-12 за вересень 2012р. та №653300/10-12 за жовтень 2012р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання за договором на постачання природного газу виконав у повному обсязі, але з простроченням строків оплати в цей період, передбачених умовами договору.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя пені у сумі 41 572 грн. 42 коп., інфляційних в сумі 1 081 грн. 38 коп. та 3 % річних в сумі 8 381 грн. 84 коп. в зв»язку з прострочкою виконання відповідачем його договірних зобов»язань щодо своєчасної оплати отриманого газу саме за актами приймання-передачі за вересень 2012 року та жовтень 2012 року.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 1 081 грн. 38 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 8 381 грн. 84 коп. з 11.02.2012р. по 28.08.2013р.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача інфляційних за час прострочки оплати отриманого газу за вересень - жовтень 2012 року у розмірі 1 081 грн. 38 коп. оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховані інфляційні за вибіркові періоди, що є неправильним, оскільки інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція. Таким чином, розрахунок інфляційних, наданий позивачем є необґрунтованим, про що дійшов вірного висновку суд першої інстанції, а тому в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Проте судова колегія вважає, що господарським судом помилково стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 8 363 грн. 57 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання, тому що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що розрахунок позивача в цій частині повністю не відповідає обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, прострочка виконання відповідачем його грошового зобов»язання відбулася на підставі актів за вересень 2012 р. - жовтень 2012 р., тоді як розрахунок 3% річних позивачем здійснено за період з 11.02.2012 року по 28.08.2013 року, що є порушенням вимог законодавства в частині порядку нарахування цієї міри відповідальності, яка застосовується до відповідача, починаючи з наступного дня після початку прострочки виконання ним його грошового зобов»язання і не може бути довільно визначатися позивачем. Крім того, пояснення позивача (арк. справи 55), не змінюють підстави позову в розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення позивачем самостійно, в добровільному порядку, вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочку виконання ним його договірного грошового зобов»язання не за весь період дії договору, а за конкретними актами приймання-передачі газу за вересень та жовтень 2012 року, тобто позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі за нормами ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з оплати отриманого газу за період, починаючи з 11.02.2012 року по 10.10.2012 року, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні інші акти приймання-передачі газу за попередні місяці, які не визначені позивачем в якості підстави позову в даному випадку.

Таким чином, судова колегія зазначає, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання тільки за вересень 2012 р. - жовтень 2012 р., а саме - з 11.10.2012 року по 28.08.2013 року. Так, за період з 11.10.2012 р. по 10.11.2012 р. підлягає стягненню з відповідача сума 3% річних у розмірі 38 грн. 81 коп., а за період з 11.11.2012 р. по 28.08.2013р. - 3277 грн. 20 коп., що загалом становить суму у розмірі 3316 грн. 01 коп.

За таких підстав, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 11.10.2012 р. по 28.08.2013 р. підлягають частковому задоволенню та до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 3 316 грн. 01 коп. з відмовою у стягненні суми 3% річних в розмірі 5 065 грн. 83 коп. через безпідставність.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 41 572 грн. 42 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені саме у розмірі 10 194 грн. 76 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання по сумі 15 276 грн. 12 коп. за період з 11.10.12 р. по 10.04.13 р. та по сумі 121 808 грн. 79 коп. за період з 11.11.12 р. по 10.05.13 р. з відмовою у стягненні пені у розмірі 31 377 грн. 66 коп. оскільки шестимісячний строк нарахування пені за прострочення виконання грошового договірного зобов»язання є присікальним, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 8 363 грн. 57 коп. слід змінити, оскільки судом частково задоволені позовні вимоги в цій частині та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня у розмірі 10 194 грн. 76 коп. та 3% річних у розмірі 3 316 грн. 01 коп. з відмовою у позовних вимогах про стягнення пені в розмірі 31 377 грн. 66 коп., інфляційних в розмірі 1 081 грн. 42 коп., 3% річних в розмірі 5 065 грн. 83 коп. з віднесенням на відповідача судових витрат, понесених позивачем, за подання позову відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2013 р. у справі № 908/3004/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, однак підлягає зміні в частині стягнення 3% річних через невірний розрахунок та недоведений позивачем період їх нарахування, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки контррозрахунок відповідача 3% річних також є арифметично невірним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, в частині зменшеної судом суми - в повному обсязі.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2013 р. у справі № 908/3004/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2013 р. у справі № 908/3004/13 - змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя про стягнення 51 035 грн. 64 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ЗКПО 32025623 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ЗКПО 03345716 пеню у розмірі 10 194 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 3 316 грн. 01 коп., судовий збір у розмірі 455 грн. 47 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя про стягнення 3% річних у розмірі 5 065 грн. 83 коп., пені у розмірі 31 377 грн. 66 коп. та інфляційних у розмірі 1 081 грн. 42 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ЗКПО 03345716 на користь Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ЗКПО 32025623, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 632 грн. 51 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2013 року у справі № 908/3004/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап обл.

Довгалюк К.Г.