Постанова № 35394593, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 905/4145/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоОстапенка М.І.,суддів:Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ВІР К"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 рокуу справі за позовомТОВ "ВІР К"доТОВ "Слов'янська деревня"простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у червні 2013 року ТОВ "ВІР К" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Слов'янська деревня" 10 153 631,36 грн., з яких 3 535 760,00 грн. заборгованість за договором поставки від 01.06.2012 року № 11-М, 76 687,02 грн. 3% річних, 383 435,10 грн. - проценти за прострочення повернення боргу, 29 286,08 грн. на відшкодування інфляційних втрат, 268 404,56 грн. - збитки у вигляді упущеної вигоди, 5 000 грн. моральної шкоди, 5 855 058,60 грн. шкоди, відповідно до додаткової угоди №4 до договору.

31.07.2013 позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3 535 760,00 грн., 3% річних у розмірі 128 846,02 грн., пеню в розмірі 404 815,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 54 086,40 грн., збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 436 435,96 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2013 року у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 28.10.2013 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи про відмову у позові, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що спірний договір поставки від 01.06.2012 № 11-М не був погоджений та підписаний відповідачем, а у підписаній між позивачем та відповідачем додатковій угоді № 4 від 08.11.2012 року до цього договору не погоджено істотну умову договору - предмет поставки, тому спірний договір між сторонами укладений не був, сторони не набули жодних прав і обов'язків і вимоги щодо стягнення визначеної позивачем заборгованості за цим договором та моральної шкоди є необґрунтованими.

Але погодитись з наведеними судами обох інстанцій мотивами відмови у позові не можна.

Відповідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, який за приписами ст. 207 ЦК України підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що оригінальний примірник договору № 11-М від 01.06.2012 року, додаткові угоди до нього, які б відповідали зазначеним вище вимогам закону, тобто мали підписи уповноважених осіб обох сторін, які б скріплювались печаткою відсутні.

Проте зобов'язання, як правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають не лише з письмово узгоджених договорів, а і з інших підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема юридичних фактів, тобто обставини реальної дійсності, з якими норми цивільного права пов'язують виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, які підлягають правовому регулюванню і викликають передбачені законом правові наслідки.

Обґрунтовуючи правові підстави заявлених вимог позивач зазначав не лише обставини, пов'язані з діями відповідача при погодженні умов договору № 11-М від 01.06.2012 року, а і надав суду рознарядку № 3 від 23.07.2012 року щодо виконання позивачем договору № 11-М від 01.06.2012 року шляхом постачання борошна підрозділам Державної пенітенціарної служби України, дійсність якої ні відповідачем, ні судом під сумнів не ставиться.

На виконання замовлення відповідача, за видатковими накладними №1 від 01.06.2012року, № 2 від 02.06.2012року, № 3 від 04.06.2012року, № 4 від 05.06.2012року, № 5 від 06.06.2012року, № 6 від 07.06.2012року, № 7 від 08.06.2012року, № 8 від 11.06.2012року, №9 від 12.06.2012року, № 10 від 13.06.2012року, № 11 від 14.06.2012року, № 12 від 15.06.2012року, № 13 від 18.06.2012року, № 14 від 19.06.2012року, № 15 від 20.06.2012року, № 16 від 21.06.2012року, № 17 від 22.06.2012року, № 18 від 25.06.2012року, № 19 від 27.06.2012року, № 1/0607 від 06.07.2012року, № 1/1007 від 10.07.2012року, № 1/0108 від 01.08.2012року, № 2/0108 від 01.08.2012року, № 3/0108 від 01.08.2012року, № 4/0108 від 01.08.2012року, № 5/0108 від 01.08.2012року, № 6/0108 від 01.08.2012року, № 7/0208 від 02.08.2012року, № 8/0308 від 02.08.2012року, № 9/0608 від 06.08.2012року, № 10/0608 від 06.08.2012року, № 11/0708 від 07.08.2012року, № 12/0808 від 08.08.2012року, № 13/0808 від 08.08.2012року, № 14/0808 від 08.08.2012року, № 15/0808 від 08.08.2012року, № 16/0908 від 09.08.2012року, № 17/1008 від 10.08.2012року, № 18/1408 від 14.08.2012року, № 19/1508 від 15.08.2012року, № 20/1608 від 16.08.2012року, № 21/1708 від 17.08.2012року, 22/2008 від 20.08.2012року, 22/2108 від 21.08.2012року, 24/2208 від 22.08.2012року, позивач поставив, а представник відповідача за довіреністю № 31/2 від 01.07.2012 року прийняв матеріальні цінності на загальну суму 7 434 000 грн., розрахунок за які здійснено відповідачем частково і його заборгованість на час розгляду спору судом складає 3 535 760 грн.

Наведені вище дані свідчать про наявність між сторонами правовідносин, за якими позивач взяв на себе зобов'язання передати замовлене відповідачу, а останній сплатити вартість отриманого товару і ці правовідносини врегульовані нормами , які визначають поставку продукції з застосуванням загальних положень про купівлю-продаж товару.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого йому товару.

У разі неоплати товару продавець має право вимагати від боржника оплати товару у будь-який час.

При цьому відповідно до ст. 530 ЦК України, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на зазначені вище обставини, які підтверджують отримання продукції відповідачем і наявність його заборгованості перед позивачем у сумі 3 535 760 грн. відмову у позові за наведених судами мотивів не можна визнати обґрунтованою, а постановленні у справі судові рішення законними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду судова колегія, враховуючи, що обставини справи не потребують додаткового дослідження, а помилковими є лише правові висновки вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача заборгованість у сумі 3 535 760 грн., 49 500,64 грн. інфляційних втрат, 95 842,04 грн. 3 % річних, обчислених з урахуванням вимог позивача від 17.09.2012 року та приписів ст. 530 ЦК України.

У решті позов задоволенню не підлягає, оскільки вимоги щодо стягнення пені не ґрунтуються на чинному законодавстві, а щодо відшкодування збитків від упущеної вигоди та моральної шкоди, то ці вимоги не підтверджені належними і допустимими доказами і є лише припущенням про можливість їх настання.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "ВІР К" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Слов'янська деревня" (код ЄДРПОУ 35831283) на користь ТОВ "ВІР К" (код ЄДРПОУ 38158897) 3 535 760 грн. заборгованості, 49 500,64 грн. на відшкодування інфляційних втрат, 95 842,04 грн. 3 % річних, 110 990,84 грн. на відшкодування судових витрат, а у решті позову відмовити.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко